Україна приєдналася до європейської конвенції про захист тварин

Середа, 03 травня 2017 00:00 - Події 580
Україна приєдналася до європейської конвенції про захист тварин
Україна приєдналася до Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей. Про це сьогодні повідомили у прес-службі МЗС.

Читайте також: Тварини не клоуни

«Україна приєдналася до Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей, учиненої 18 березня 1986 року в м. Страсбург, із змінами, внесеними Протоколом до зазначеної Конвенції від 22 червня 1998 р.», - йдеться в повідомленні.

Відповідний документ від імені України підписав постійний представник України при Раді Європи Дмитро Кулеба.

Конвенція спрямована на створення загальних положень з метою захисту тварин, що використовуються під час процедур, здатних привести до болю та страждання, а також забезпечити, щоб такі наслідки, в разі їх неминучості, були зведені до мінімуму, визначає необхідність реєстрації відповідних установ-користувачів, а також ведення статистичного обліку тварин.

Регламентація експериментів на тваринах визнана обов'язковою у багатьох країнах, де прийнято відповідні законодавчі акти і нормативні документи. Ще в 70-х роках минулого століття у Великобританії була заснована Королівська комісія з використання живих тварин в експериментальних дослідженнях, а в 1986 р. парламент цієї країни прийняв відповідний закон. Детальні регулюючі документи і рекомендації щодо цього розроблені і діють у США, Канаді, ряді країн Європи і Латинської Америки.

Загальноприйнятим стандартом став принцип трьох R: Refinement, тобто поліпшення, гуманізація поводження з тваринами під час підготовки і проведення експерименту; Reduction — скорочення кількості використовуваних тварин; Replacement — заміна високоорганізованих тварин на низькоорганізовані або застосування альтернативних методів.

Підраховано, що щорічно в світі використовується 50-100 мільйонів хребетних тварин. Незважаючи на виняткову важливість безхребетних для ряду широкого спектру експериментів, їх використання жодним чином не контролюється, а облік їхньої кількості не ведеться. Більшість тварин після дослідів просто присипляються. Більшість лабораторних тварин спеціально розводять, проте деяких ловлять в дикому середовищі або купують на аукціонах і в притулках.

Підписання Україною конвенції має призвести до скорочення, удосконалення і заміни певної кількості лабораторних тварин. Але як саме це буде реалізовано на практиці (в умовах жалюгідного стану української наукової сфери) – питання до можновладців та авторів ініціативи.

Варто нагадати, що в історії дослідів над тваринами існують і позитивні моменти. Адже тварини неодноразово використовувалися протягом всієї історії медико-біологічних досліджень. Наприклад, у 1880-х роках, Луї Пастер переконливо довів «теорію мікробної медицини» (Патогенна теорія), яка передбачає, що мікроорганізми є причиною багатьох захворювань. Він штучно викликав сибірську виразку у вівці. В тих же роках, Роберт Кох заражав мишей і морських свинок сибірською виразкою і туберкульозом, шукаючи ліки від цих захворювань. У 1890-х роках, Іван Павлов використовував собак для досліду та опису умовного рефлексу.

До того ж інсулін був вперше виділений за допомогою дослідів на собаках в 1922 році і зробив революцію в лікуванні цукрового діабету. Вчені різних країн використовували приматів та собак для дослідження реакції організму ссавців на космічні польоти.

У 1970-х з використанням броненосців були розроблені антибіотики і вакцини проти лепри (прокази). У 1974-му році Рудольф Яніш створив першого генетично модифікованого ссавця, інтегрувавши ДНК з вірусу в геном миші. Ще один прорив у генетиці був зроблений у 1996-му році, коли народилася вівця Доллі (перше клонування із соматичної клітини ссавця).

Звісно, гуманна складова цих дослідів не відповідає конвенції про захист піддослідних тварин, але заперечувати користь, яку отримали люди завдяки таким науковим роботам – теж не варто.

Досліди без тварин

Найбільшого поширення на сьогодні отримали культуральні методи дослідів - використання культур клітин як альтернатива організму тварини. Як запевняють європейські вчені, перевага таких дослідів полягає в тому, що вони виявляють токсичність випробовуваних препаратів на більш глибокому - клітинному рівні. Вважається, що методи культур клітин або тканин органів "in vitro" - під склом, у порівнянні з методами "in vivo" - на живому, більш дешеві і демонстративні.

У питанні вдосконалення утримання тварин значуще місце також займають умови утримання тварин в віваріумах. Одна з передумов науки, що використовує в своїх цілях тварин, полягає в тому, що тварини мають бути «нормальними». Вирощування тварин в неприродному для них середовищі викликає ряд відхилень у їх природній поведінці, а також – це негативно позначається на здоров'ї тварин і, як наслідок, на результатах дослідів.

З огляду на той факт, що в природному середовищі існування організму тварини розвивається під впливом складного сплетення факторів, можна без сумніву зробити висновок, що мозок тварини, що виріс в пустому лабораторному приміщенні, не є нормальним, і це виражається, по-перше, у високій ймовірності аномалій поведінки, а по-друге, в недостатній складності структури мозку . Таким чином, збагачення стандартної лабораторної обстановки здатне знизити частоту прояву стереотипів у поведінці тварин.

Наприклад, у дослідженнях Врубеля на мишах, в клітці з мишами була встановлена картонна труба. Це суттєво збільшило життєвий простір, наблизило його до природніх умов та дозволило істотно скоротити випадки стереотипного канібалізму серед мишей.

Відносна заміна включає гуманне вбивство хребетних тварини з метою забезпечення клітинами, тканинами та / або органами для in vitro досліджень. Абсолютна заміна виключає використання тварин в цілому, наприклад за допомогою залучення культур клітин і тканин людини і безхребетних. Приклад прямої заміни включає використання шкіри морської свинки in vitro з метою забезпечення інформацією, яку можливо отримати з тестів на шкірі живих тварин. Непряма заміна - це, наприклад, коли тест пірогенного препарату на кроликах для мікробного зараження біологічних рідин замінюється LAL (скорочено від «Limulusamoebocyte lysate»: Limulus - назва краба по латині, amoebocyte lysate - лізат клітин крові краба) тестом або тестом, заснованим на цільній крові людини (Hartung andWendel, 1997).

Повної заміни можна досягти шляхом відмови від проведення експерименту через нестачу обгрунтування або достовірності методу. Часткова заміна, на противагу, включає методи вільні від тварин в якості попередніх результатів в стратегіях тестування токсичності.

У багатьох країнах, включаючи держави-члени ЄС, вчені зобов'язані законодавством давати звіт, що вони розглянули можливе використання альтернатив заміни тварин при заповненні заявки на ліцензію. Ця вимога рекомендована Директивою ЄС 86/609/ECC та Конвенцією Ради Європи з захисту хребетних тварин використовуваних для експериментальних та інших наукових цілей. Стаття 25 Конвенції Ради Європи свідчить, що:

«Експеримент не повинен бути проведений, якщо існує альтернатива, яка науково задовольняє метод отримання шуканого результату, не вимагає використання тварини».

Сучасна медицина все частіше використовує досліди, які проводяться на молекулярному рівні, де не потрібні повноцінні живі істоти. Саме таку остаточну мету переслідує конвенція по захисту тварин – максимально зменшити кількість живих істот, яким заподіюється шкода. Україна формально долучилася до конвенції. Але як це все буде реалізовано на практиці – покаже час.

На сьогодні Україна підписала 112 документів Ради Європи, 88 з яких ратифіковані.