Кримські татари: між оптимізмом і трагедією

Четвер, 18 травня 2017 00:00 - Події 1128
Кримські татари: між оптимізмом і трагедією
Сьогодні, 18 травня кримськотатарський народ відзначає  день пам’яті  жертв депортації власного народу.

Читайте також: Топ-20 воєнних конфліктів розпалених РФ

Сьогодні, 18 травня кримськотатарський народ відзначає  день пам’яті  жертв депортації власного народу.

73 роки тому  радянська влада депортувала цілий народ. Близько 200 тис. кримських татар було вивезено з Криму до Середньої Азії, серед них 8995 кримських татар-ветеранів війни.

Враховуючи порівняну з іншими національностями  СРСР незначну чисельність кримських татар, депортація мала катастрофічні наслідки  для народу. Загалом внаслідок голоду, хвороб та виснаження загинуло  30 тисяч представників кримськотатарського народу.

Трагедія сорокових років на цьому не закінчилася. Ті хто вижив під час вислання, змогли повернутися на Батьківщину, в український Крим у 90-х роках. Але спокій кримськотатарському народу це принесло не надовго.

Після незаконної анексії Криму російськими військами у 2014 році, яку засудило більшість світового  співтовариства, представники кримськотатарського народу зіткнулися з масовими репресіями, утисками, шантажем і навіть вбивствами  і викраденнями. На даний час  вважаються зниклими 19 кримських татар, відкрито 40 кримінальних справ. За час окупації відбулося сотні обшуків кримськотатарських активістів. Загалом з 55 тисяч  жителів АРК, що виїхали на материкову Україну, 25 тисяч складають саме кримські татари, що є вельми показово.

Більшість кримських татар мігрували на Західну Україну, в Київ та прикордонні з Кримом райони. Під час міграції татари  зіткнулися з масою соціально-економічних проблем. Це в першу чергу пов’язано з тим, що у держави відсутня будь-яка централізована  політика стосовно вирішення проблем ВПО з Криму, так одними з ключових проблем є соціальна складова – пошук житла та роботи. В більшості випадків тимчасове житло надавала місцева влада, але це аж ніяк не була централізована політика держави. Така ж проблема і з роботою. У держави відсутня чітка стратегія допомоги переселенцям. Роботу здебільшого пропонують низькокваліфіковану і низькооплачувану, останнє ніяк не може прийнятне для кримських татар, так як ВПО (вимушено переміщені особи) мають додаткові витрати пов’язані з орендою житла. Ще однією проблемою,  з якою зіткнулися кримські татари, це так звана довідка ВПО, адже без неї жителі Криму фактично не можуть повноцінно використовувати власний паспорт, особливо це стосується банківських справ.

Стосовно інтеграції кримських татар на новому місці, то тут варто відзначити, що більшість  з них не планують повноцінно інтегруватися в нове середовище і розділяють оптимізм, що рано чи пізно вони повернуться до Криму.

Кримська тема є однією з ключових як у інформаційному просторі, так і у владних кабінетах, Україна очевидно недостатньо зробила для  того аби кримські татари відчували повноцінну підтримку з боку київської влади. Характер кримськотатарської проблеми постійно балансував  між питанням як  ідентифікувати кримськотатарський народ –  як представників національної меншини чи все ж, як  корінний народ Криму?

Врешті-решт, на тлі російської агресії, 20 березня 2014 року Верховна Рада визнала кримських татар корінним  народом Криму.

7 квітня поточного року у Верховній Раді низкою народних депутатів  було зареєстровано проект  закону, який поки що не включений  до порядку денного і не винесений  в залу українського парламенту для відповідного голосування. В даному законі зокрема пропонується перетворити  АРК в національно-культурну автономію кримських татар, так мова йде  зокрема про законодавче закріплення у відсотковому відношенні представницьких органів кримськотатарського народу - Курултаю та Меджелісу та відповідного переформатування виборчої системи.

У серпні 2014 року було запроваджено посаду Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу, основною метою діяльності якого стало забезпечення конституційних прав кримських татар.

27 лютого 2016 року було відкрито «Кримський Дім» який об’єднав під  своїм дахом  ряд громадських організацій, що займаються питаннями Криму.

Ці та інші  питання лишаються наріжним каменем подальших взаємостосунків кримських татар і України, та попри невирішеність чи то непоспішність у вирішенні багатьох важливих питань, влада України і Меджиліс лишаються природніми  союзниками на півострові Крим, адже якщо хоч хтось один свій власний шлях боротьби за окуповану територію він приречений на неминучу поразку.

Варто зауважити, що історична травма,  яка була завдана цілому народу, залишилась в пам’яті  прогресивного суспільства назавжди.

Незважаючи на страшний злочин,  який було здійснено проти кримськотатарського народу керівництвом СРСР, кремлівські організатори геноциду тоді не були покарані. А як відомо зло,  яке непокаране, повертається рано чи пізно знову.  І випадок з кримськими татарами не став винятком.

Отже, від весни 1944 нас віддаляє декілька десятиліть, злочинець знову повернувся на місце злочину аби остаточно впевнитися, що цього разу з жертвою буде покінчено назавжди. Шкода лише, що заручником чергових геополітичних амбіцій Кремля знову став маленький тюркомовний народ, який прагне лише одного, свободи  і справедливості для власного буття.

В той час мовчання світової спільноти  тоді і непевна реакція зараз вчергове  підживлює апетити агресора, який обов’язково прийде за черговими жертвами, якщо  не буде зупинений і засуджений на лаві Гаазького трибуналу і за тоді, і за зараз!

Бо хто знає, хто наступний в довжелезному списку кремлівських шовіністів?