"Ключі від камер лежать у Кремлі": українцям вкотре нагадали про бранців РФ

Четвер, 15 листопада 2018 19:54 - Сюжети 169
"Ключі від камер лежать у Кремлі": українцям вкотре нагадали про бранців РФ
15 листопада весь світ відзначає День ув’язненого письменника. Проте в Україні цей день набрав більших та сумніших масштабів - він уже кілька років поспіль присвячується політв’язням у Криму та Росії, а також полоненим у так званих ЛНР та ДНР.

Цьогоріч на Михайлівській площі Києва влаштували акцію "Порожні стільці". Кожен зі ста порожніх стільців, виставлених на площі, чекає одного з бранців Кремля.

"Кожен стілець на цій акції є символічним і він символізує ту людину, яка сьогодні не з нами. На акції - сто таких стільців і не всі вони з іменами. На деяких із них написано “Ім’я невідоме", оскільки точної кількості і всіх імен людей, які перебувають в підвалах ОРДЛО ми не знаємо", - розповіла організаторка акції виконавча директорка Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу Тетяна Терен.

 

Вона додала, що активісти, звичайно, не сподіваються, що про цю акцію дізнається президент Росії. Головна мета - виявити свою солідарність.

"Ми маємо щодня робити все для того, щоби ці імена щодня звучали в інформаційному полі, в нашій щоденній діяльності", - підкреслила Терен.

"Український ПЕН разом з Центром громадянських свобод вирішив присвятити цей день усім політичним в’язням, які утримуються в Росії або окупованому Криму та усім полоненим, які сидять у підвалах ОРДЛО. Ми хочемо, щоби Україна ще раз продемонструвала свою солідарність, що ми за цих людей боремося, що ми їх не забуваємо, і що ми їх чекаємо вдома. Ці стільці для них", - додала правозахисниця центру громадянських свобод Олександра Матвійчук.

Цьогорічна акція була особлива тим, що в ній взяли участь дипломати та політики.

Зокрема, представник українського МЗС заявив, що в міністерстві стоїть подібний стілець, який має нагадувати і дипломатам, і гостям, що в Росії утримуються політичні в’язні. Він наголосив на тому, що ключі від камер політв’язнів лежать в Кремлі і єдине, що на сьогодні може зробити Україна - тиснути на РФ інформаційно.

"Основний метод - це тиснути на Росію і змусити її зробити крок на звільнення, оскільки інших методів, крім політико-дипломатичного впливу, у нас поки що немає. Звичайно, ключі від камер лежать в Кремлі. Ми і сьогоднішньою акцією, і десятками попередніх кроків закликаємо Кремль перейти до дій і почати звільняти заручників, а не триматися політики окупанта", - зазначив він.

Перша віце-спікерка парламенту та представниця України у гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи з урегулювання конфлікту на Донбасі Ірина Геращенко акцентувала на тому, що процес звільнення заручників залежить виключно від Російської Федерації. Але на сьогодні жодних позитивних зрушень в цьому напрямку немає.

"Навпаки, Путін знову зробив заяву, що він не бачить необхідності зустрічатися в нормандському форматі з президентом Порошенком до виборів. І що це начебто Україна не хоче обміну всіх на всіх", - заявила вона.

Також Геращенко додала, що Росія досі жодного разу не висловила зацікавлення щодо своїх громадян, засуджених в Україні.

"Українська сторона готова на всі здорові компроміси для того, щоби відбулося чергове звільнення політв’язнів і заручників. Ми готові віддати політв’язням більше ніж 20 росіян, засуджених в Україні. Ми готові звільнити понад 60 сепаратистів, причетних до злочинів проти України задля звільнення наших військових і цивільних громадян", - наголосила Геращенко.

Крім того, вона зазначила, що надзвичайно важливо, "коли ми намагаємося видерти з лап Путіна в’язнів", дбати про підтримку їхніх родин.

 

До акції також долучилися родичі та близькі ув’язнених. Зокрема донька Романа Сущенка розказала історію ув’язнення її батька. Дівчина повідомила, що за весь час його ув’язнення вони з матір’ю бачили Сущенка усьго двічі. Водночас її молодший брат - жодного. Після останнього візиту сім’я уже кілька місяців не отримує звісток від батька.

На акції були розказані й історії інших політв’язнів.

"Ці люди, там, насправді, замість нас. І коли кажуть, що вони не можуть бути сьогодні з нами, ми маємо пам’ятати, що ми можемо або могли бути з ними. Могли бути з ними у двох вимірах: перший - це поступитися агресії і опинитися в ув’язненні або в окупації. І саме завдяки їм це не відбулося", - зазначив на завершення акції журналіст Андрій Куликов.