Політичні сили та олігархи готуються до виборів у 2017 році

Четвер, 09 лютого 2017 00:00 - Точка зору 414
Політичні сили та олігархи готуються до виборів у 2017 році
Наступний рік пройде у політичній турбулентності, гучних сканалах та перевиборах, до яких готуться найвпливовіші політичні партії країни. Вибори - не за горами, і політичні партії та фінансово-промислові лідери розуміють це.

Згідно прогнозів політичних експертів, у березні-квітні наступного року запустяться політичні процеси, у результаті яких наприкінці 2017 року будуть призначені перевибори. 

Наступний рік стане революційним, а у країні очікуються перевибори. Про це свідчать результати останніх соціологічних опитувань та негласна підготовка штабів політичних партій до виборів. Так, згідно з результатами дослідження громадських настроїв у 2016 році, переважна більшість опитаних громадян, 69%, вважають, що політична ситуація у країні розвивається у неправильному напрямку, і лише кожен четвертий респондент вважає, що у правильному.

Така позиція українців стала можливою через політичний курс влади, яка змогла налаштувати проти себе фактично усіх колишніх прихильників. Згідно соціологічних опитувань, значна частина населення не сприймає процеси, які відбуваються у країні, як реформи, покращення життя або окремих його сфер. Населення не відчуває змін на краще у доходах або соціальній захищеності. Є дефіцит безпеки, справедливості, добробуту. Серед населення поширена гостра недовіра до державних інституцій, у першу чергу правоохоронних, відсутні соціальні ліфти. І ця криза довіри до нинішньої влади поглиблюється і розростається.

Також соцопитування свідчать, що українці втомилися від лідерських проектів. 40% виборців більше довіряють не персоналіям, а надають перевагу інститутам і практикам. Відтак, політичні партії імені політиків (Блок Петра Порошенка, Народний фронт Арсенія Яценюка, "Батьківщина" Юлії Тимошенко, "Самопоміч" Андрія Садового, "Радикальна партія" Олега Ляшка, "Свобода" Олега Тягнибока) половина громадян вже не бачать серед очільників держави чи законодавців. Населення втомиловся від партій без ідейної основи і безвідповідальності лідерів вказаних політичних сил.

Серед опитаних виборців, вдумливих і аналізуючих людей все більше формується уявляення про зміну системи. Так, на питання "Чи підтримуєте ви перевибори?" частина опитаних відповіли, що не розуміють сенсу перевиборів, адже виборча система усе ще не змінена. Так само зросла кількість людей, готових до силового сценарію у країні, або ж зі зброєю у руках відстоювати свої права. Якщо на літо 2013 року перед ЄвроМайданом кількість таких осіб коливалася у межах 5-7%, то станом на літо 2016 року кількість таких осіб коливається у межах 12-14%. При тому, що критичною для соціуму та країни кількістю осіб, радикально налаштованих таким чином становить у межах 10%. При збільшенні такої кількості настає революційна ситуація.

Зміну настроїв можна спостерігати і у "середнього класу", представників якого за цього режиму стало менше. Так, згідно даних опитаних респондентів, у країні за часи президентства Порошенка погіршилися умови для ведення бізнесу, знизилися зарплати, можливості для самореалізації. Тому 69% опитаних вважають, що країна обрала неправильний курс, керована неправильними людьми і неправильними інституціями.

Усі ці згадані показники свідчать, що у суспільстві відбувається переоцінка не лише ситуації, яка відбувається, а й фундаментальних основ держави. Це прояв раціональних елементів мислення у суспільстві. І воно постійно думає над тим, як і у який спосіб змінити державну владу і правильно її реформувати.

Хто може утриматися при владі

При цьому, згідно з результатами дослідження, 70% опитаних вважають, що у країні немає політичного лідера. Однак, якщо б вибори проводилися зараз, до парламенту пройшли би вісім партій: "Батьківщина", БПП, "Самопоміч", Радикальна партія, Опозиційний блок, партія Саакашвілі, "Свобода» і "За життя". Згідно тверджень багатьох аналітиків, рейтинги партії Мураєва-Рабіновіча хоч і грає на електораті екс-регіоналів, однак, їхні рейтинги "дуті", і в реальності не перевищують 3-4%. Хоча, політики мають доволі потужний ресурс -  телеканал NewsOne, який і формує для них симпатиків на виборах. У першу чергу їх інформкампанія розрахована на голоси комуністів, частини "Опоблоку" та людей без визначеної політичної платформи.

"Свобода" починає поволі повертати втрачені позиції і цілком здатна узяти 6% голосів виборців. Інакше виглядає ситуація з Саакашвілі. Наразі його політсила ще не сформована, хоча команда активно піариться і активно нарощує свої рейтинги. Майже усе оточення Саакашвілі має чудову медійну впізнаваність і доволі позитивні рейтинги серед виборців. Причина такої масової підтримки серед населення полягає у тому, що позитивний імідж екс-президенту Грузії почали формувати ще у 2000-х роках, і в Україні він мав потужну підтримку від медіа-магнатів. Чи вдасться йому зберегти кредит довіри у наступному році - покаже час. Однак, наразі Міхо вибудовує доволі потужну партію лідерського типу, яка часто конфліктує з правлячими елітами.

Серед інших претендентів на голоси виборців, хто ще не проявився вповні, численні політологи називають політичну силу Андрія Білецького, сформованої на основі полку "Азов". Однак, вона діє непостійно, можна сказати спорадично, а це не дозволяє закріпитися у якійся електоральній ніші. Наразі "Азов" може претендувати щонайменше на 14-16% голосів виборців, які традиційно підтримують на виборах націоналістичні та право-центристські партії. Однак, ці рейнтинги, наразі, розділяють між собою "Радикальна партія" та "Свобода".

На рейтинги команди президента зараз постійно впливають конфлікти між партіями влади - "БПП" та "Народним фронтом". Наразі президент змагається за посаду найвпливовішого міністра МВС - Арсена Авакова, намагаючися замінити його на лояльного до себе. Аваков, у свою чергу, докладає усіх зусиль для того, щоб залишитися на посаді. А відтак, нівелюються усі розпорядження президента.

З іншого боку видна чітка програма Петра Порошенка - максимально сконцентрувати у своїх руках владні повноваження. Так, спочатку були створені умови, за яких з посади прем'єр-міністра був зміщений Арсеній Яценюк. На його місце був призначений фаворит президента - Володимир Гройсман. З іншого боку, на інших впливових посадах розставляються інші симпатики президента. Нелояльних до себе депутатів Порошенко змушує до лояльності через заведення кримінальних справ, які, згодом, "зависають" у невизначеному стані. Це дозволяє тримати у напрузі людей, які створюють для влади проблеми.

Так само зараз відбувається з очільником ЦВК Михайлом Охендовським. Починаючи з 2014 року його утримували на посаді, попри неузгодженість із законодавчими нормами та рядом кримінальних справ, заведених проти нього. Зараз же йому вручили підозру у скоєнні кримінальних дій. Таку дію варто розцінювати або як початок процесу перезапуску Центральної виборчої комісії, або ж як бажання зберегти важелі впливу на орган, який може відкласти або призначити вибори. Розставлені на потрібних посадах лояльні посадовці дозволять контролювати усі процеси, які у ньому відбуваються.

Порошенко буде продовжувати розставляти своїх людей на усіх ключових державних посадах, намагаючись контролювати у такий спосіб усі процеси, управління країною. Найбільше зусиль у цьому напрямку він зосередив на силових та законодавчих структурах. У 2017 році президент буде продовжувати процес розставляння своїх людей.

Весна, на яку очікують політики

Те, що політсила Юлії Тимошенко не голосувала за прийняття бюджету на наступний рік свідчить про те, що "Батьківщина" на повну використає проти влади усі негативи, які накопичаться до кінця опалювального періоду. Як відомо, з настанням весни протестні настрої серед широких мас стають природними і варто докласти лише зусиль для їх правильної організації. Відтак, цим сезонним оживленням соціальної активності і скористаються політичні сили та кланово-олігархічні кола у 2017 році.

У першу чергу ситуацію будуть розгойдувати політики та фінансово-промислові групи "Опозиційного блоку". Після закінчення переділу "Інтеру" цей майданчик для пропаганди може переформатувати свою політику, і запустити потужну інформаційну кампанію з розкачування невдоволення серед населення. Потужну фінансову та медійну підтримку їм нададуть Євгеній Мураєв та Вадим Рабіновіч. З іншого боку, падінням рейтингів влади скористається Юлія Тимошенко, яка використає усі наявні ресурси задля завоювання ніші головної протесної сили. На противагу "Опозиційному блоку", вона займає проукраїнську позицію, і буде відтягувати праві та центристські голоси електорату. Наразі вони вчасно позбулися Надії Савченко, і готуються до реваншу політичної сили. Цілком прогнозовано, що Тимошенко спочатку може стати найвпливовішим лідером протестних настроїв і формувати тренди під час розкручування ситуації з перевиборами.

Інші політичні сили, хоч і не мають таких потужних ресурсів, однак, цілком впевнено можуть скористатися даною ситуацією задля підсилення власних рейтигів та торгів за майбутні посади при владі. Це неодноразово показували "Радикальна партія" та "Самопоміч", які здатні на регіональних рівнях тримати у напрузі місцеві олігархічні клани та змушують їх домовлятися та йти на поступки.

Наразі ситуація у країні залишається доволі стабільною, і не має потужної "накрутки"  у суспільстві, попри постійні спорадичні акції протесту або спроби Рабіновіча-Мураєва видати себе за лідерів протестної думки. Однак, поштовхом до соціального вибуху і масових акції протейсту за потужністю не менших за події ЄвроМайдану, або силового протистояння може стати буд-що. Непопулярні кроки очільників уряду, особливо у сфері відміни мораторію на продаж землі іноземцям, або ж нові стрибки цін на продукти та комунальні послуги будуть підігрівати протестні настрої. І, справжнім детонатором до соціального вибуху може стати новий антисоціальний украз Володимира Гройсмана, Петра Порошенка, масове силове протистояння із силовиками, як це ставалося на ринках Києва, або ж прокремлівська позиція і підписання кабальних угод для країни. Так, відомо, що з наступного року Росія буде тиснути на Україну з вимогою легалізувати терористів ЛДНР, запровадити для них широку амністію, і головне - надати окупованим територіям "особливий статус" і головне - підписати нові кабальні угоди із Москвою. Це може спричинити до різкого протистояння із громадськими активістами та бійцями АТО, які аналогічні кроки влади однозначно розцінять як державну зраду.

На скільки така позиція завдає негативних наслідків для іміджу політиків свідчить досвід Надії Савченко, яка, маючи шалені рейтинги і підтримку серед населення, розгубила усі здобутки через кілька заяв, у тому числі про симпатію та співпрацю з терористами. Якщо ж влада почне "продавлювати" ці теми через парламент та власні політичні сили - можуть початися незворотні процеси у суспільстві у формі громадського протистояння і бажання широких мас радикально змінити очільників держави.

Відтак, з огляду на зазначене, головними політичними силами, які готуються до перевиборів у наступному році, стануть "Батьківщина" та "Опозиційний блок", у той час як партії влади (БПП і Народний фронт) будуть намагатися зберегти свої ресурси і чиновників на ключових структурах та посадах. Однак, чим завершится це протистояння - покаже весна. І до неї вже готуються лідери політичних партій та фінансово-промислових груп.