Україна купує «закордонне» вугілля по схемі Ахметова

Понеділок, 13 лютого 2017 00:00 - Точка зору
Україна купує «закордонне» вугілля по схемі Ахметова
Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман переконаний, що вугіллю з непідконтрольних територій на Донбасі зараз немає альтернативи.

«Це наша земля, це наші надра, всі підприємства зареєстровані на українській землі – нашій, контрольованої і я не бачу сьогодні іншого варіанту, окрім як отримувати це вугілля. Все інше, це необхідно нам робити модернізацію, потрібно переходити на інші види вугілля, потрібно робити багато інших речей, але це все займає час, а люди хочуть сьогодні включити світло, сьогодні підігріти їжу, сьогодні користуватися побутовою технікою», – зазначив Гройсман в в ефірі ICTV, відповідаючи на питання про блокаду залізничного сполучення з неконтрольованою частиною Луганської області.

Він розповів, що Україна споживає 24 мільйони тонн енергетичного вугілля, 9 мільйонів тонн вугілля групи "А", який використовується на ТЕС і видобувається на непідконтрольній території.

Нагадаємо, навесні 2016 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та державних послуг (НКРЕКП), запровадила формулу ціни на вугілля, яке держава закуповує для теплоелектростанцій -  «Роттердам + доставка» –  яка підвищила цю ціну до рівня загальносвітової.

GROYSMANЗгідно рішенню Нацкомісії, вартість вугілля для електрогенерації закладається за ціною палива у нідерландському порту Роттердам (Південноафриканське або американське вугілля, транспортоване морем до порту) з врахуванням ціни за доставку в Україну.

Ми з квітня 2016 року платимо ціну Роттердам+, а це понад 10 млрд грн, щоб бути незалежними від копанок на окупованих територіях.

Отже, у березні Національна комісія з регулювання енергетики і комунальних послуг — НКРЕКП — затвердила нову методику визначення оптової ринкової ціни на електроенергію.

Це ціна, за якою ТЕС продають електроенергію ринку. У ній, зокрема, враховується ціна на вугілля.

Нова формула означає, що усі споживачі тепер повинні платити вищий тариф на електроенергію у зв'язку з вищою «роттердамською» ціною на вугілля.

Голова НКРЕКП Дмитро Вовк презентував обґрунтування нової формули.

Нижче проаналізуємо деякі твердження голови регулятора, які, на мій погляд, видаються помилковими або є свідомою маніпуляцією.

«Вугільна галузь була недофінансована, бо в Україні ціна на вугілля була нижча, ніж у Роттердамі».

shaht 01Дивна економічна концепція. Виявляється, «недофінансованість» — це коли ціна на товари і послуги в одній країні відрізняється від ціни в іншій. Ціни на цукор, каву і шоколад в Україні і на Кубі повинні бути однаковими? А нафта в Україні і ОАЕ? А зерно?

Якщо «біг-маки» в українських «Макдональдсах» дешевші, ніж у Швейцарії, то наші «Макдональдси» недофінансовані і потребують державної підтримки? Звісно, ні. Чи, може, вартість праці повинна бути однаковою у всіх країнах?

До того ж, така «недофінансованість» чомусь вимірюється відносно Роттердама, де нема шахт, а не відносно Колумбії, Польщі чи Росії, де вугілля набагато дешевше.

Проте, навіть якщо допустити, що так можна порівнювати ціни, то у них ніяк не враховані державні дотації на вугільну галузь, а це 13 млрд дол за останні 12 років.

Вугілля — вільний ринок. 90% галузі — це приватний успішний бізнес. Проблема у тому, що значна частка нашого вугілля є екологічно шкідливою (2-3% сірки), і саме це вугілля хочуть закласти за вищими цінами у тариф на електроенергію. Таке вугілля взагалі заборонене для споживання у Європі (допускається 1% сірки).

«До 40% вугілля нема доступу на території України (марка А)».

Потреби імпортувати вугілля в Україну у 2016 році нема. Про це говорили і екс-міністр Володимир Демчишин, і нинішній міністр Ігор Насалик. Імпорту вугілля нема і в прогнозному балансі на 2016 рік.

Але ж вугілля марки «А» не імпортується, а завозиться з тимчасово непідконтрольних територій у зоні АТО. Отже, воно доступне, і це добре відомо чиновникам. Збирати кошти на дороге і якісне імпортне вугілля, але возити дешеве шкідливе вугілля з «ЛДНР» означає дурити громадян і споживачів.

«Гранична ціна вугілля становить 1 200 грн (було 1 100), тож нова формула майже не вплинула на ціну».

Насправді це не так. Головне і для виробника, і для споживача – фінальний тариф. Навесні 2015 року тариф теплової генерації був 80 коп, а у березні-квітні-травні 2016 року –  вже 1,08 грн, на 30% вище. І споживачі стали платити більше.

У березні-травні тарифи теплової генерації дозволяли купувати вугілля по 55-60 дол. Вугілля у порту Туреччини коштувало 50-52 дол, але жодної імпортної закупівлі не було зроблено.

Звідси висновок: підвищення тарифу ніяк не спрямоване на диверсифікацію поставок і формування складів вугілля. Всі хочуть мати високий тариф і далі купувати дешеве українське вугілля.

Отже, у презентації голови НКРЕКП багато суперечностей, а деякі аргументи взагалі нелогічні. У такій ситуації формула «Роттердам + доставка» не є логічною та аргументованою.

Враховуючи якість нашого вугілля, його ціна не повинна перевищувати польську, яка на 5-10% нижча за ціну Роттердама (без доставки).

А окремо треба думати, що робити з ринком вугілля, де 90% – це консолідований приватний бізнес, який постійно вимагає вищої ціни, а 80% ринку вугілля і 70% теплової генерації (споживання вугілля) – це одна компанія.