Криптоспільнота України захищає державу від Росії і всередині, і за її кордонами (Відео, Фото)

Кореспондент ASPI news поговорив із Сергієм Сотниченком. Розмова вийшла насиченою, Сергій – людина дуже цікава, яскрава й активна навіть у такий непростий час.

Ми познайомилися із Сергієм під час бойових дій у Київській області, де їхній підрозділ приймав безпосередню участь. Він зараз є заступником командира ДФТГ "Захисник". У цивільному житті, і в нинішніх реаліях проекти, до яких він приклав руку, як він сам каже, працюють та приносять свої плоди. Але про все докладніше.

ASPI news: Доброго дня, розкажіть, чим ви займалися до війни?
Сергій Сотниченко: У громадянський час я займався громадською роботою, пов'язаною із ринком криптоактивів.

ASPI news: Чи можна докладніше, про які організації йдеться?
Сергій Сотниченко: Можна:

• Громадська організація "ProfFinControl Ukraine";
• Благодійний фонд "PFCU" Charity Org;
• Консалтинговий центр ProfFinCentrer Ukraine.

Це глибока тема, в основному, громадська організація з такою тематикою, як на мене, високотехнологічна, вона займається у всіх сферах безпеки як усередині країни, так і за її межами. Наприклад:

• Громадянські розслідування викрадених криптоактивів;
• Боротьба з пірамідами та скам-проектами, які сьогодні приймають криптоактиви від своїх вкладників;
• Деонімізація потоків, які йшли на фінансування терористичної діяльності так званих ДНР/ЛНР.

ASPI news: Коли ми познайомилися, ви були, як я пам'ятаю, на онлайн-конференції з представниками НБУ та Мінцифри. Я дуже був здивований, тому що навколо все гриміло від контрнаступу, а бачачи людину в касці та бронежилеті з автоматом, що сиділа у скайпі і вечеряла сухпаєм, було незвичайно. Що на той момент відбувалося?
Сергій Сотниченко: У той момент ви спіймали мене, коли точилися бої. А ми беремо участь у профільних справах, працювати треба й інтелектуально. Наша громадська організація до війни взяла участь у створенні закону щодо криптовалют та електронних активів. Ось цей закон, у якому ми брали участь у робочій групі як представники ринку, був прийнятий і тоді ми всі спільно з органами НБУ, Мінцифри, Комісії з цінних паперів коментуємо та дописуємо нормативні акти, а довкола все вибухає… Ми всі разом не зупиняємось, однією рукою дописуючи, а другою тримаючи автомат чи навіть Javelin. Тобто по суті одна рука робить щось краще в країні, а друга намагається зберегти її цілісність.

ASPI news: Перед нашим інтерв'ю я підготувався і пройшовся по джерелах новин з тегом PFCU. На російських ресурсах відкрито роздмухують історію, що стосується діяльності PFCU, називаючи вас агентами ЦРУ. Що це таке?
Сергій Сотниченко: Так, щоправда, Росія «дує», намагаючись сказати фінтеху про те, що ми пов'язані із правоохоронним блоком. Рашисти почали роздмухувати проти низки наших організацій війну в мережі ще до самої війни в Україні. У громадянський час я був на громадських засадах, а офіційно я обіймаю посаду спеціаліста з деонімізації потоків, що йдуть на фінансування псевдореспублік ДНР/ЛНР. Загальними словами, ми, використовуючи технічні засоби та свою агентурну мережу, яку ми розвиваємо багато років поспіль, розкриваємо у своїй діяльності тих, хто веде діяльність із квазіреспубліками, іноді відстежуємо інтереси рашистів в Україні. Наприклад, у Тетріс холі до війни ми відстежили контору, яка працювала в офісі у закритому режимі. За нашими спостереженнями, туди тяглися різні особи, одержуючи кошти за криптовалюту. Через деякий час нам стало зрозуміло, що це і були так звані ДРГ, яким через підконтрольну структуру видавалися кошти на оренду житла, на технічні витрати для підготовки вторгнення. Ми виявили та передали дані до СБУ. За результатом заходів, насправді виявилося, що у цьому офісі сидять громадяни Росії та Білорусі. До речі, одна з осіб, яка отримувала гроші, видалася нам підозрілою, і потім життя знову звело нас, але вже під час бойових дій у Києві. Ми приїхали на посилення поліції на виклик власника нерухомості і виявилося, що у квартирі, яка була нам відома за результатом наших цивільних заходів до війни і яка здавалася. Коли власник приїхав, оскільки орендарі не відповідали на дзвінки і відкрили своїм ключем, у пакетах із символікою ОПЗЖ ми побачили форму та нашивки ДСР, підроблені посвідчення. Доля орендарів нам не відома, але якби спрацювали раніше, до війни, то за нашою інформацією затримали б цих осіб і, можливо, дізналися про поставлені їм завдання.

ASPI news: А якщо відстежити інформацію в мережі за датами, коли рашисти виклали першу статтю?
Сергій Сотниченко: Ми цю діяльність ведемо понад 3 роки, рік у рік намагаючись удосконалюватися технічно тощо. У мене з рашистами власні мотиви щодо своїх поглядів та патріотичного настрою щодо України, оскільки я підозрював, отримуючи інформацію від джерел відкритих та закритих про те, що щось готується… Перші статті «летіли» після проведення заходів у Києві, про які я вже сказав, а друга після європейської операції. Тоді вдалося у купі інформації відстежити потоки громадян Росії та Білорусі, які щільно пов'язані з потоками так званого міжнародного картелю Халіско, що веде свою діяльність через порт Іспанії. На жаль, деталі я не можу розголошувати, але «закидаю в скарбничку» Проффінконтролю України осередок близько 10 агентів у Європі рашисткого ГРУ. Говорю чесно, тому що рашисти написали у статті про 15 агентів. Загалом ми щось робимо – вони у відповідь статтю, ми знову робимо – вони статтю. Найцікавіше, що нам не соромно, все для матінки-України та нашого народу. Загалом у першій статті вони мусували тему, що ми зробили підконтрольну мережу ресурсів та криптоформувань, і назвали статтю так: «Менти в Росії працюють лише шваброю та пляшкою, а Україна взяла високотехнологічний шлях». А друга стаття вже вийшла, коли розпочалися бої, і вони намагалися накрити нашу агентурну мережу. Але нічого не вдалося, бо хтось із нас подумав раніше.

ASPI news: Цікаво, а що про війну та ДФТГ «Захисник»? Як це створювалося?
Сергій Сотниченко: Все просто, все з'явилося органічно. Почалася війна, до нас їхали люди, когось ми вели з вулиць Києва під вибухами, утворився великий натовп жінок та дітей. Ми вивезли колону у відносно безпечне місце. Зібралися різні люди з різних напрямків життя, але всі нам знайомі. Оскільки нас оточують за спільним хобі учасники стрілецької асоціації України, ми разом проголосували, чи повертатися до Києва. Голосування виявилося одноголосним, на емоціях, бо не спав до ладу пару днів, і навіть у душ не ходив, я сказав, що їдемо до Києва «бошки» різати цим негідникам, маючи на увазі рашистів. Ми реально їхали назад і собі вирішили, що вже мертві… Тим самим на переляк взяти нас не вдалося, оскільки ми нічого вже не боялися. Головне, жінки та діти були у безпеці. Так виник бойовий ДФТГ «Захисник». Так історично склалося, що всі наші друзі та люди, які нас оточують, стрілки, а також багато хто – учасники АТО. Усі – патріоти, толк у зброї знаємо, рекорди ставили. Були навіть 7-разові чемпіони світу зі стрільби. Ось ми приїхали, оформилися, екіпірувалися та «полетіли».

ASPI news: Ваше екіпірування порівняно з людьми, які отримали автомати на вулиці та були одягнені хто як – супер. Навіть чули, що у вас VIP-батальйон Печерського району. Хто стиліст?
Сергій Сотниченко: Стиліста не було, були наші організації: C1k, ProfFinCentre Ukraine, PFCU Charity Org. Їм було поставлене завдання не шкодувати ресурси, гроші не мали значення. Щось приносили кияни, знаючи, що ми воюємо, та жертвували кошти. З усього світу слали каски, бронежилети, нам шукали броньовані авто, їжу, тепловізори, квадрокоптери, всяку дрібну всячину, яка теж була потрібна. Ми роздавали надлишки на Нацгвардію, СБУ, поліцію, Альфу, інші ДФТГ та загони ТРО. Коротше, я не рахував, але лише на 205 батальйон, до якого ми були приписані, дали близько 500 хороших бронежилетів. За це вдячний нашим хлопцям, можу виділити:

• Володимира Корна, йому надано подяку від ЗСУ;
• Віктора Роя та Дмитра Роя, Віктор уже отримав нагородний пістолет (до речі відзначу батю Віктора та Дімки, Андрія Роя, снайпера, не можу розкривати деталі, але можу сказати точно, що на виходах він іноді повертався тільки тому, що весь БК, взятий із собою, закінчувався, всі знають, що снайпер просто так БК не витрачає);
• Кирила Балашова;
• Юрія Яковенка та Артема Шеєнка. Юрчик розподіляв усе, що з екіпу приходило, а Тема будував укріплені споруді по Києву, знаходив блоки, пісок, робив кулеметні точки. Якби рашисти зайшли на залізничні хаби Києва, то вони зустріли б споруди дизайнера Артема, і багато хто з них звідти не пішов би. До речі, «діставання» блоків та піску – не думайте, що це просте заняття. На постах Києва можна було одержати чергу з автомата Калашнікова, нічого не порушуючи, так званий «дружній вогонь». За нашими авто можна порахувати, як часто ці черги проходили по нас.

Можу сказати точно, що ми щодня працювали, незважаючи на погоду та час доби, але водночас не втрачали почуття гумору. Якщо хочеш посміятися – їдь до ДФТГ «Захисник». Ми не зупиняємося, війна не закінчилася, ми їздимо в важкодоступні місця України і виконуємо завдання щодо збереження наших територій, по примусовому видворенню в чорних мішках тих, хто перейшов нелегально наш кордон і ведемо активну боротьбу з путінським режимом. Дух на висоті, патронів вистачає, екіпірування те саме, все буде Україна!

ASPI news: Які завдання виконувало ДФТГ під час війни у Київській області?
Сергій Сотниченко: Різні (деякі розкривати не можемо, але окремо скажу, що пов'язані з хваленими кадировцями у тому числі), а так список приблизно такий:

• Виявлення ДРГ; 
• посилення поліції;
• Охорона залізничних хабів Києва;
• Організація укріплень;
• Наведення артилерії;
• Розвідка квадрокоптерами;
• Бомбіжка з квадрокоптерів;
• Вивезення людей для розміщення переселенців;
• Забезпечення харчуванням пересічних людей.

Коротше було весело, думати, що робити, не доводилося.

ASPI news: А що про благодійність? Ви маєте фонд.
Сергій Сотниченко: Тут окрема тема, вона велика. Фонд ми відкрили ще до війни, це глибоко особисте питання. Фондом займається моя дружина Емма Шекоян, ми 15 років разом, вона операційна медсестра за профілем. У нас народився син, якого назвали Добриня. Так сталося, що він народився з відхиленнями, поломкою епігенома. Нам довелося багато часу проводити в державних лікарнях. Там я звернув увагу, що є нестача фінансування – це позначається і на обладнанні та техніці, і на меблях, і на ремонтах, і так далі. Ну ось сидимо ми на одному з прийомів, чекаємо на лікаря, а перед нами – обдерта стіна. Я знайшов головного лікаря і просто запитав, чим допомогти. Він написав нам про меблі – два стільці, три столи. Так усе почалося, ми з дружиною вважали, що це банальні речі. На базі громадської діяльності, а також дружніх організацій на крипторинку - C1k, ProfFinCentre Ukraine, криптоспільноти ПрофУчасники України, всі зібралися, і ми купили до Дитячого медичного центру на Богатирському проспекті в Києві столи, комп'ютери, унікальні WI-FI енцефалографи тощо. Трохи пізніше вирішили відкрити фонд офіційно і дали йому назву PFCU Charity org. І на цьому моменті у нас сталася трагедія… Мозок Добрині на 7-му місяці віддав команду не дихати, і ми не змогли його врятувати. Це нас із дружиною вибило на якийсь час із життя, ми по-своєму духовно відновлювалися та лікували один одного. Це ніколи не пройде, просто навчилися із цим жити. Наша мета стала такою, що раз наш малюк зробив цей фонд, він повинен жити і допомагати людям. Тим самим дружина і я знайшли у ньому те, що задовольняє нас особисто, уособлюючи в акціях не свої дії, а дії нашого малюка. Нам хочеться над ним працювати, значить, він каже нам це робити і ніщо і ніхто нас з цього не зіб'є, адже наш малюк з нами і сил у нього зараз у рази більший, ніж у нас, ми сильні їм. Почалася війна, і дружина кинулася в бій і працює за такими напрямками:

• Над вивезенням біженців із небезпечних районів;
• Над забезпеченням харчуванням/медикаментами по всій країні;
• Над встановленням відносин із іноземними донорами та великими організаціями;
• Зробила благодійний хаб у Польщі;
• Проводить акції з адресної доставки у важкодоступні регіони України (до речі, за це її люблячи ненавидять хлопці з «Нової пошти») – оформити 500 вантажів адресної доставки за раз, це піти з роботи пізніше для них.

Коротше, сотні тонн вантажів, я з рахунку збився і хвалюся моєю дружиною, бо мені за неї не соромно, вона в моєму розумінні воїн на варті українських сімей. Навіть у ЗСУ нам дали лист «скрізь сприяти»! Це, як на мене, визнання, і цей рівень можна тримати завдяки всім нашим дружнім командам, з яких ми складаємося. Це знову ж таки C1k, ProfFinCentre, криптоспільнота ПрофУчасники України. Поки криптовалюта в країні не оподатковується, але за включенням криптокоманд України до процесів війни, їм потрібно зробити канікули років на 5 за їхньою сплатою! Вони віддали на оборону України все, що заробили за війну. Низький уклін усім їм, а ми постараємося попросити про це нашого президента Володимира Зеленського!

Нас не перемогти!
Слава Україні!