"Не ми обрали мисткиню – вона обрала нас": в "Мистецькому арсеналі" відкрилася виставка Параски Плитки-Горицвіт

17 жовтня в "Мистецькому арсеналі" відкрилася виставка робіт Параски Плитки-Горицвіт "Подолання гравітації" 
 

Анна Алексашенко

Перед очима глядачів – грандіозний творчий доробок гуцульської мисткині з Криворівні: 300 оригінальних фото, майже 200 друкованих негативів, 150 графічних творів та понад 100 саморобних книжок і футлярів до них, також скульптури та витинанки. 

Вперше у виставковому проєкті Параска Плитка-Горицвіт постає як мультидисциплінарна художниця, яка експериментує з формами та водночас етнографічно фіксує життя довкола. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду та в співпраці з Агенцією регіонального розвитку Івано-Франківскої області й Українським МІМ-центром. 

При вході ми бачимо рухливі білі полотна, по яких грайливо сковзають моменти Парасчиного буття. Це немов двері до людської душі, такої таємної і водночас розгаданої. Кожна людина – то є калейдоскоп думок і сподівань, секрети яких навіть вона не знає. Але науковці "Мистецького арсеналу" спробували показати принаймні тінь життя мисткині Параски Плитки-Горицвіт.  

"Хто нічого не творить ні словом, ні ділом – мертвий і в житті", – написала вона у вірші "Скажи поет…" 1988 року. 

Експозиція готувалася близько двох років, а збирали витвори до неї близько 20 років. Автором дивовижної ідеї виступив Максим Руденко, куратором виставки – Ірина Радченко, над мелодіями відображення почуттів працювала Ольга Мельник, архітектуру ретельно будував Сергій Петлюк. 

У першому залі ми знайомимося з біографією мисткині. А фотографії, що схожі на калейдоскоп, розкривають її коло спілкування. Життєпис, немов картографія подорожі, складається з відео, листувань та визначних дат. Зібрання відтворює тяжкий, але цікавий шлях художниці та представляє її надбання. 

Співавторка ідеї виставки Катерина Бучацька поділилася з ASPI своїми думками щодо її презентації: "Ми хотіли зробити виставку такою, якою б вона сподобалась Парасці. І мені здається, що у нас вийшло". 

Ми йдемо далі і ще ближче проникаємо у всесвіт мисткині, адже у другій залі на нас дивляться безліч очей, які неначе зупинились у часі. Це мешканці та гості рідного села Криворівні, що на Гуцульщині. Параска самотужки освоїла весь процес фотозйомки й фіксувала довколишню реальність через призму свого світосприйняття. Краєвиди Карпат настільки дивовижні, що ти мимоволі занурюєшся у глибину могутніх гір і пливеш морем миттєвостей. На одному зі стендів можна помітити власні записи письменниці у щоденнику та листи, у яких відображені посилання близьким друзям. За тендітним почерком помічаєш легкість рухів та спокій Параски.

"Їй було неймовірно важливо писати, вона була у моменті рефлексії і комунікації та взагалі існування. Вона творила ще з дитинства. Коли я читала щоденники, я плакала. Бо то був свідомий вибір – творити", – розповідає ASPI кураторка виставки Катерина Радченко. 

Вона була віруючою людиною, і саме тому у своїх витворах відображувала образ світу та миру. "Мистецький арсенал" нагадує оазис доброчестя та гармонії з самим собою. Ми крокуємо далі і помічаємо серію з 30 авторських ікон, вони не схожі на традиційне зображення релігійної тематики. Пастельна колористика синього, червоного, зеленого та гуцульські орнаменти навіюють щось близьке та рідне, наче ти був там, стояв позаду Параски, коли вона вела пензлем по білому аркушу. 

"Паперова фабрика" – так з дитинства називали мисткиню близькі через її любов до збирання паперу та роботи з ним. З обох боків зали, неначе крила янгола, розкриваються різноманітні витинанки. А світло направлене так, що тінь блукає візерунками природніх мотивів. Параска декорувала ними свої книжки та футляри до них, оформлювала коробки та просто транслювала через папір місцеві традиції. 

Серцем виставки можна вважати пульсуючий 3D-тур, який запрошує відвідати оселю мисткині. Улітку 2019 року дослідницька команда відзняла VR-історію, яка показує дві кімнати, коридор та галявину навколо хати. Візуал супроводжується оригінальними звуковими записами співу Параски, її гри на гітарі та варгані. Цей голос стирає усі рамки часу, він переносить нашу свідомість у творчий світ майбуття. У кінці композиції ми залишаємося віч-на-віч з мисткинею, відеоінсталяція "Політ" урешті-решт долає земну гравітацію та окриляє нашу душу до самого бога. 

Параску Плитку-Горицвіт можна порівняти з філософом Григорієм Сковородою. Їх світосприйняття дуже схоже, але відрізняється одним лиш фактом. Григорій мандрував стежками нашої країни, а Параска мандрувала стежками своїх творчих пошуків. У наш час дуже важливо розповідати про таких глибоких та недосяжних людей, показувати суспільству їх шлях до самопізнання. Адже через думки та витвори митців, ми станемо трохи ближче до розуміння своєї особистої істини.

Як наголосила Катерина Радченко: "Не ми обрали мисткиню – вона обрала нас".