Неліквідне золото. Частина 2.

Підконтрольне Росії керівництво невизнаної Луганської народної республіки оголосило про плани по закриттю збиткових шахт. До лютого 2021 року мають буті закриті п’ять підприємств. Це до тих, що вже закриті, причому з багатомільйонними боргами по зарплаті.

Проте, це не заважало ще не так давно гучно святкувати в ЛНР День шахтаря, під час якого ватажок бойовиків Пасєчник подарував трьом шахтарям російські LADA XRAY. Підсолодив, так би мовити, гірку пілюлю.

Слід пам’ятати, що значна кількість населених пунктів на Донбасі будувалась навколо шахт і для шахт. Закриття шахти у більшості випадків означає поступове але неминуче відмирання містечка чи селища, якщо державою не буде запропоновано якоїсь програми по створенню нових робочих місць та професійній переорієнтації шахтарів, що втратили роботу. Або ж залученню інвестицій. Але не цією «державою» і не в цьому житті.

Завдяки оприлюдненій українськими мас-медіа, зокрема – радіо «Донбас.Реалії», «Дзеркало тижня», інформації, а також публікаціям в Інтернеті та у відкритих джерелах Росії і ОРДЛО, можна скласти пазли того, що реально відбувається з вугледобувними підприємствами на окупованій території. Для прикладу візьмемо Луганську область.

Шахти «Міусинська» та «Новопавлівська» (місто Хрустальний, воно ж Красний Луч) затоплені у квітні цього року. Рішення про затоплення приймалось на нараді у… Москві.

Шахта «Фащевська» (селище Фащевка Перевальського району) закрита, незважаючи на обіцянки представника окупаційної влади шахтарям, а це майже 400 чоловік, забезпечити стабільну роботу підприємства.

Шахта «Черкаська» (місто Зимогір’я, Слов’яносербський район) – закрита із зарплатними боргами.

Шахта «Ніканор-Нова» (місто Зоринськ, Перевальський район) стала широко відомою завдяки страйку гірняків, які не виходили із забою. Під час страйку розгнівані жінки вигнали з території шахти ліквідаційну комісію. А за рік до цього шахта «Ніканор-Нова» слугувала прикладом того, що «вугільна галузь ЛНР продовжує повертатись до життя». Незважаючи на спротив шахтарів шахту все одно закривають.

Шахта «Вергулівська» (селище Вергулівка Брянківської міськради, Перевальський район) – закрили і почали розбирати.

Мотивація – немає замовлень на вугілля. «Месяц назад закрыли «Вергелевскую», на этот посёлок даже отменили маршрутки и не дают воду! На посёлке до войны проживало 3 тысячи человек, а теперь все, конец посёлку... Забыла написать, школу разобрали, ее нет, просто тупо нет» – це написала місцева мешканка.

Шахта «Ломуватка» (селище Ломуватка Брянківської міськради, Перевальський район). У 2016 році бойовики проголошували про пуск у шахті нової лави, а у 2017 в шахті припинили водовідлив, і вона пішла під воду.

Шахта «Лутугинська» (селище Георгіївка, Лутугинський район) – утопили. Тричі шахту перезапускали, і все ж утопили.

Шахта імені ХІХ партз’їзду (селище Біле, Лутугинський район). Планується до закриття до кінця 2020 року.

Шахти «Луганська» та «Мащинська» шахтоуправління «Луганське» (селище «Ювілейне» Луганської міськради). Шахтоуправління планується закритШахта імені ХІХ партз’їздуи до середини 2021 року.

Шахта «Партизанська» (селище міського типу Крепінське Антрацитовської міськради). Тут також був страйк, чотирьох учасників якого звільнили. Кажуть, що легко відбулися. У Макіївці теж готували акцію протесту, так проїхали по хатах і попередили «Подивіться на своїх діточок – це вам не Україна».

Одним з представників окупаційної адміністрації Сергієм Чупріним при закритті шахт у Красному Лучі було сказано, що дотувати шахти, як це робила Україна, ніхто не буде, на це немає грошей у бюджеті. Утримувати шахти, які себе не забезпечують, влада не буде. Як підприємства мають себе забезпечувати, Чупрін не пояснив.

Нарешті, шахта «Первомайська», що розташована у захопленій бойовиками частини селища Золоте-5, там, де відбулось розведення військ у 2019 році. Працювати шахта не могла через постійні обстріли, внаслідок яких була пошкоджена і затоплена, чим було створено загрозу затоплення ряду горизонтів інших підприємств об’єднання «Первомайськвугілля».

Ось так: не вмер Данило, так болячка задавила.

Юрій Федоренко - аналітик, експерт з питань суспільної комунікації, для Цензор.Нет