Підвищують ставки для мінімального компромісу, – політолог про безпекові переговори між США та Росією 9 січня
У швейцарській Женеві увечері 9 січня відбувся перший раунд російсько-американських переговорів щодо "гарантій безпеки". Які перші висновки можна зробити від зустрічі представників двох держав та, яке місце у перемовинах займала Україна, ASPI news розповів керівник фонду "Українська політика" Костянтин Бондаренко.
"Україна – це лише одна з точок дотику між США та РФ, яких є близько 15. Очевидно, що наша країна, хоч й важливий, але не основний предмет переговорів. Серйозних проривів від зустрічі не варто очікувати. Це лише технічні перемовини, в яких сторони обмежені рамками директив керівництва країн", – зазначив політолог.
Коментуючи хід зустрічі заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков опустився до відвертого ультимативного хамства. Зокрема, він заявив, що "НАТО треба збирати манатки та вирушати на рубежі 1997 року". Тобто російський дипломат підкреслив, що Захід повинен на односторонній основі відмовитися від розширення Альянсу та ліквідувати вже створену військову інфраструктуру в Східній Європі.
"Стосовно тональності заяв, то очевидно, що під час переговорного процесу сторони підвищують ставки, щоб у результаті досягти хоча б мінімального компромісу. Зрештою домовленості будуть стосуватися тих моментів, які вже обговорювали між собою президенти США та Росії Джо Байден і Володимир Путін. Наразі вони просто потребують додаткового технічного узгодження", – підсумував Бондаренко.
Путін у Пекіні почув “Лебедине озеро”: натяк, який не можна ігнорувати. Символічна музика пролунала під час прийому російського лідера в Китаї, викликавши асоціації з останніми днями радянської влади та нагадуванням про крихкість його режиму.
Прессекретар президента РФ заявив, що будь-які дискусії про територіальну приналежність Калінінграда є «неприйнятними» та спрямованими на дестабілізацію регіону.
Заява пролунала як черговий сигнал тиску на Молдову та регіон, де Москва намагається утримати свій вплив, використовуючи тему «захисту співвітчизників».
У своєму виступі він натякнув на можливість використання арсеналу РФ, що викликало різку реакцію міжнародної спільноти та нову хвилю тривоги щодо глобальної безпеки.
Соціологи фіксують найнижчі показники підтримки за весь другий термін, пояснюючи падіння не діями опозиції, а внутрішніми кризами та суперечливими рішеннями Білого дому.
Командувач сил НАТО в Європі Алексус Грінкевич заявив, що коригування американської військової присутності не впливають на обороноздатність континенту. Він наголосив: Європа має достатньо ресурсів і сил, аби стримати будь-яку загрозу, а союзники залишаються єдиними у своїй рішучості.
Дональд Трамп знову пригрозив Ірану масштабним ударом, заявивши, що терпіння Вашингтона вичерпане.
Путін і Сі Цзіньпін у спільній заяві згадали Україну, закликавши до «усунення першопричин кризи» та переговорів. Кремль і Пекін підкреслили необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, намагаючись показати себе як сторони, що прагнуть миру.
Литовський міністр закордонних справ Кястутіс Будріс зробив гучну заяву: НАТО, за потреби, має бути готовим атакувати російський анклав у Калінінграді, аби зупинити загрозу з боку Москви. Його слова стали сигналом про новий рівень рішучості Балтії у протистоянні з Кремлем.
Путін у Пекіні почув “Лебедине озеро”: натяк, який не можна ігнорувати. Символічна музика пролунала під час прийому російського лідера в Китаї, викликавши асоціації з останніми днями радянської влади та нагадуванням про крихкість його режиму.
Прессекретар президента РФ заявив, що будь-які дискусії про територіальну приналежність Калінінграда є «неприйнятними» та спрямованими на дестабілізацію регіону.
Заява пролунала як черговий сигнал тиску на Молдову та регіон, де Москва намагається утримати свій вплив, використовуючи тему «захисту співвітчизників».