Артур Прузовський про інклюзивну освіту в Польщі

Процес навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх школах (інклюзивна освіта) в Україні зараз тільки починається, зате - в сусідній Польщі спеціальне навчання вже розвинене на досить високому рівні.

«Питання інтеграції, а потім інклюзії, з практичної точки зору вперше було піднято в Польщі в другій половині 80-х років. За майже 40 років поляки змогли врегулювати його на законодавчому рівні, підготувати вчителів до роботи з такими дітьми, а також,  - обладнати школи класи так, щоб вони відповідали потребам всіх дітей без винятку. До питання імплементації та реалізації розширення освітніх можливостей для дітей з особливими потребами були підключені як професіонали зі спеціальних (корекційних) освітніх установ так і батьки дітей »- розповів Прузовський.

«Зараз в Польщі існує три види шкіл: спеціальна, інклюзивна і загальноосвітня. І в кожній з них можуть вчиться діти з особливими потребами. Всі школи в певною мірою обладнані спеціальними меблями для дітей-інвалідів, продумані під'їзди до школи і підйомники на поверхах, спеціальні пристосування в туалетах та ін.

Якщо дитина з особливими потребами, але зі збереженим інтелектом хоче вчитися в звичайному класі, то викладачі підберуть для неї комфортний і ефективний режим навчання, а в разі потреби скоротять уроки або їх кількість.

Школи з впровадженою інклюзивною системою освіти більш орієнтовані на особливих дітей. У класах зазвичай не більше 15-ти учнів, з яких 2-3 особливих, а крім вчителя є ще його асистент (допоміжний педагог).

Навчання в державних школах з інклюзивними класами, є безкоштовним як для поляків, так і для іноземців »- додав Артур Прузовський.

Він зазначає, що для того, аби віддати дитину з особливими освітніми потребами в школу, потрібно отримати довідку, де вказано ступінь необхідності і рекомендації для навчання в освітньому закладі. Таку довідку видають спеціальні педагогічно-психологічні консультаційні центри, де фахівці обстежують дитину.

На відміну від зарубіжної системи освіти, в якій інклюзія має багатий досвід і законодавче закріплення, наша вітчизняна тільки починає розвиватися. На даний час лише  10% дітей, які проживають в Україні, відносяться до категорії осіб з обмеженими можливостями  та потребують спеціальної (корекційної) освіти, що відповідає їхнім особливим потребам.

«На жаль, в Україні ринок освітніх послуг для дітей з обмеженими можливостями надзвичайно вузький, в кращому випадку - це спеціальні (корекційні) освітні установи, а в невеликих містах і селах діти з обмеженими можливостями найчастіше залишаються поза системою освіти, в основному з економічних причин. На другому і третьому місці - психологічні та соціальні причини. Батьки «звичайних» дітей не готові нормально приймати «інклюзію», як це роблять у розвинених країнах, тому, діти з особливими потребами змушені вчитися в інтернатах або вдома» - прокоментував ситуацію в Україні Прузовський.