Артур Прузовський про трудові реалії українців в Польщі
З новою міграційною хвилею, яку влаштовує нинішня українська влада все більше українських заробітчан потрапляють в кабальні умови, про які не могли уявити собі навіть живучи в Україні. Територіально Польща ближче до України - цим вона і приваблива для більшості наших співвітчизників. Ще одна спокуса - зарплата в три-п'ять разів вище, ніж на Батьківщині. Але насправді все складається вдало далеко не у всіх. У деяких людей життя перетворюється в пекло через рабську працю і постійний страх бути покараними.
Польський активіст з проукраїнською позицією Артур Прузовський виділив три основні проблеми, з якими стикаються наші співвітчизники. По-перше, багатьом не доплачують обумовлену на співбесіді зарплату. По-друге, змушують «орати за миску супу» і нічліг в кімнатах, де 20 осіб. По-третє, бувають випадки, коли в українців, які приїхали на заробітки - відбирають паспорти під виглядом "оформлення", а насправді використовують це як механізм залежності і тиску (загрожують депортацією через напівлегальну роботу).
У квітні цього року польське інтернет-видання strajk.eu повідомило, що прикордонна служба знайшла ще один трудовий табір недалеко від міста Нове-Място-Любавське, в якому українці жили і працювали в рабських умовах. Прикордонники кілька тижнів спостерігали з допомогою безпілотників за двома підприємствами з переробки харчових продуктів. Їх підозру викликало те, що працівники не покидали територію цих підприємств. "На місці ми побачили безліч маленьких кімнат, кожна - близько восьми квадратних метрів. У них знаходилося по парі двоярусних ліжок, щоб в кожній могли спати по чотири людини. Там було гірше, ніж в тюрмах", - повідомила прес-секретар Вармінсько-Мазурського відділу прикордонної служби Мирослава Олександрович.
Ще одна українка, яка не хоче себе називати розповіла мені про те, як потрапила в справжнє рабство. Вона повинна була працювати на підприємстві з виробництва продуктів харчування, де їй обіцяли 1 тис. доларів на місяць. Але вона не побачила не тільки обіцяних грошей: все виявилося набагато гірше, ніж могла собі уявити. У жінки відразу ж все відібрали: залишили тільки одяг. Телефон - забрали, щоб нікому не дзвонила. Працювати довелося на пана не покладаючи рук.
Не такий вже й польський хліб солодкий, як розповідають про нього в Україні. У Польщі заробітчани працюють без договорів і страховки: у них відбирають закордонний паспорт і часом не доплачують. Таких людей використовувати найпростіше. Варто відзначити, що 90% заробітчан з України - орють на пана нелегально. З них скачують гроші - за надумані штрафи. А умови життя - як в бараку.
25 лютого 2026 року в Полтаві відбувся круглий стіл у форматі відкритого діалогу, присвячений об’єднанню зусиль для вирішення актуальних питань підтримки ветеранів і ветеранок та членів їхніх родин. Ініціатором зустрічі став начальник поліції Полтавщини Євген Рогачов.
У четверті роковини від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Полтаві відбулися заходи з нагоди Національного дня молитви. До спільної молитви долучилися керівництво області, правоохоронці, військовослужбовці, родини загиблих захисників і захисниць, представники освіти, культури, громадських організацій та духовенства.
Голова Національної поліції України Іван Вигівський повідомив про ухвалення Верховною Радою України законопроєкту № 14194, ініційованого Кабінетом Міністрів України, який передбачає внесення змін до статті 50 Закону України «Про Національну поліцію» щодо окремих питань перевірки кандидатів на службу.
Війна змінює не лише кордони — вона змінює свідомість. Сьогодні український спорт уже давно вийшов за межі арен, килимів і стадіонів. Він став частиною національного спротиву.
Коли країна воює, кожен фронт має значення. Є фронт бойовий. Є інформаційний. Є економічний. Але є ще один — не менш важливий — фронт формування сили нації. І цей фронт проходить через спортивні зали, борцівські килими та дитячо-юнацькі школи.
Сьогодні, 24 лютого 2026 року — чотири роки з початку повномасштабної війни проти України. У роковини вторгнення в Києві близько 7 000 учасників зібралися в межах Національного дня молитви за Україну. Ініціатором та активним учасником заходу стала ГО «Тінь», яка об’єднала представників своїх осередків з різних регіонів держави, їхні родини та небайдужих громадян.
24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна війна проти України. Сьогодні — чотири роки від тієї дати, яка змінила країну, суспільство і кожного українця.
Бюро економічної безпеки України впровадило новий цифровий інструмент добору персоналу — Систему автоматизації проведення конкурсів на зайняття посад працівників БЕБ. Відтепер подача документів на вакантні посади здійснюється повністю онлайн.
Голова Національної поліції України Іван Вигівський звернувся до українців, пригадавши події лютого 2022 року та шлях, який країна проходить уже четвертий рік повномасштабної війни.
Британське видання The Times опублікувало розгорнутий репортаж із прифронтового селища Степногірськ, де триває одна з найзапекліших битв на запорізькому напрямку. У центрі матеріалу — український спецпідрозділ «Феррата», що входить до структури Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР).
25 лютого 2026 року в Полтаві відбувся круглий стіл у форматі відкритого діалогу, присвячений об’єднанню зусиль для вирішення актуальних питань підтримки ветеранів і ветеранок та членів їхніх родин. Ініціатором зустрічі став начальник поліції Полтавщини Євген Рогачов.
У четверті роковини від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Полтаві відбулися заходи з нагоди Національного дня молитви. До спільної молитви долучилися керівництво області, правоохоронці, військовослужбовці, родини загиблих захисників і захисниць, представники освіти, культури, громадських організацій та духовенства.
Голова Національної поліції України Іван Вигівський повідомив про ухвалення Верховною Радою України законопроєкту № 14194, ініційованого Кабінетом Міністрів України, який передбачає внесення змін до статті 50 Закону України «Про Національну поліцію» щодо окремих питань перевірки кандидатів на службу.
Війна змінює не лише кордони — вона змінює свідомість. Сьогодні український спорт уже давно вийшов за межі арен, килимів і стадіонів. Він став частиною національного спротиву.