Чи можлива Нова українська школа в сучасних українських реаліях

Так, Нова українська школа, по-перше, передбачає не навчально-виховний процес, а освітній. Тобто - комплексний підхід до розвитку дитини не лише з інтелектуальної, а і з емоційної та соціальної точки зору.

Як заявляють в Міністерстві освіти і науки України, в НУШ будуть принципово нові для нашої держави підходи до навчання дітей - не лише за допомогою сухого викладення матеріалу, а й в ігровій формі. Крім того, вчителі більше не працюватимуть суворо за затвердженою державою програмою, а самі визначатимуть коли, скільки і яку тему викладати.

За підсумком, НУШ має виховати "інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення та дотримується прав людини".

В теорії все виглядає більше, ніж райдужно, але наскільки Україна на практиці до цього готова?

Радянські обличчя Нової школи

Концепція Нової української школи передбачає відхід від радянських принципів освіти - навчальні заклади нарешті визнають право дитини на індивідуальність та не намагаються виростити з неї ідеального "товариша", який питань не ставить та думати не хоче. Попри це в українській системі освіти, до того ж не на найнижчих посадах, досі є люди, які вважають, що "раніше було краще". Так, директор Центру експертизи освітніх реформ Людмила Ващенко під час прес-конференції на тему "Нова українська школа: які сюрпризи підготувало Міністерство освіти?" заявила, що достойну освіту школярам можуть дати лише вчителі старшого покоління.

"Гратися люблять всі. Але чи є від цього результат певний - я сумніваюсь. Школа все-таки призначена для того, щоб вчити. (...) Сьогодні якість освіти в школі дають оті 74-річні вчителі, які ще залишилися в школі і займаються репетиторством. Ті можливості дітей, які вступають до університету - це результат їхньої роботи, а не школи і навчального закладу, які сьогодні не спроможні це зробити", - заявила Людмила Ващенко.

Водночас директор Київської школи №210 Дмитро Ламза заявив, що в його школі перший клас набирає вчителька, якій уже 74 роки.

"Мої вчителі переживають, що будуть аніматорами. Вони готові, вони знають, як цим користуватися. Вони кожен предмет в класі можуть використати для розвитку дитини", - зазначив пан Дмитро. Крім того, він додав, що цьогоріч 22 тисячі вчителів початкових класів пройшли підготовчі курси і повністю навчені викладати в Новій українській школі.

І, можливо, столичні вчителі, дійсно, на 100% готові до запуску НУШ, чого не можна сказати про регіони.

Так, наприклад, Ірина Леонідівна - вчителька початкових класів загальноосвітньої школи в селі Балки Запорізької області - буде першопрохідцем в своєму навчальному закладі.

За словами самої вчительки, вона досі не до кінця розуміє, як працюватиме НУШ, і як встигати і навчати дітей, і гратись з ними. І це разом із тим, що вона потрапила до тих 22 тисяч вчителів, що проходили підготовку.

"У теорії усе зрозуміло. І я вважаю, що Нова українська школа - це прекрасна можливість розвивати дітей всесторонньо. Проте коли ми на курсах просили, щоби нам показали на практиці, як це працює, щоб нас запросили хоча б на один урок в одній зі шкіл, де НУШ вже експериментально ввели, наше прохання проігнорували", - додала Ірина Леонідівна.

Вчительці лише 32 роки, тож процес адаптації дається їй більш менш легко, а от чи зможуть впоратись з цим завданням її старші колеги, пані Ірина сумнівається. Вона зазначила, що навіть не всі вчителі в її школи вміють користуватись комп’ютером, не говорячи вже про те, чи зможуть вони відмовитись від методів і принципів викладання старої (читай - радянської) школи.

До того ж додамо, що вищезгадана Людмила Ващенко, яка крім усього ще й є доктором педагогічних наук, заявляє, що навчити чомусь дітей можна лише за старою системою, а Новою школою "ми тільки покалічимо майбутні покоління".

З цього можна зробити висновок, що вчителі радянської закалки мало того, що матимуть великі труднощі в пристосуванні до принципово нової школи, та ще й не факт, що захочуть. Тож залишається велика вірогідність, що під обгорткою нової школи дітей продовжать вчити “перевіреними роками” методами.

Оснащення шкіл або як учити дітей "на пальцях"

І якби справа була лише в недокфаліфікованих кадрах, це було б півбіди, але, принаймні, сільські школи відчувають ще гостру недостачу матеріально-технічної бази.

Так, класні кімнати для першачків мають бути обладнані достатньою кількістю одиночних парт, компьютером, мультимедійною дошкою та міні-типографією.

Крім того, кожен клас повинен мати куточок відпочинку для дітей з м’якими меблями та розвиваючими іграшками. Також, в класі має бути достатньо шаф для особистих речей учнів. З цього приводу директор київської школи Дмитро Ламза заявив, що держава уже забезпечила усі школи усім необхідним.

Ця заява, на жаль, виявилась аж занадто голосною. Бо, як повідомляє вчителька з Запорізької області, Районо з барського плеча дало школі парти та шість наборів конструктору.

"Щось, наприклад, шафи, принтер, подарували школі меценати. Щось - своїми силами. Килим, наприклад, принесла моя колега. Усі наочні матеріали я або купувала за власний кошт, або робила сама", - додала Ірина Леонідівна.

Крім того, першокласники досі не мають підручників, і коли вони з’являться - невідомо.

Зазначимо, що на реформу початкових класів була виділена рекордна для України сума - майже 1,4 млрд гривень, з яких 998,7 млн гривен - це лише оснащення класів на майже 16,5 тисяч шкіл.

Водночас, міністр освіти Лілія Гриневич в розповідала, що в регіонах освоєно лише 44,1% цих коштів.

"Є області, які навіть не могли зібрати депутатів облради, щоб розподілити цю субвенцію між своїми органами місцевого самоврядування. Як результат – залежно від роботи місцевої влади, маємо різну ситуацію в областях. Були такі, як Сумська область, де використали 73%, і Миколаївська, яка використала 10%", – заявила міністр.

Іншими словами запуск освітньої реформи, можна сказати, на місцях же і саботують. Кому тоді взагалі потрібна Нова школа, якщо держава не може підготувати кадри, для роботи там, а місцева влада не в змозі грамотно освоїти та розприділити кошти?