"Інструкція для волонтерів" v.2.0: плюси, мінуси, підводні камені

Благодійники не задоволені, що їхню допомогу намагаються взяти під контроль. "Інструкція з акредитації волонтерської діяльності" викликала хвилю обурення. Охочі допомогти військовим відтепер мають подавати заяву на кожну поїздку та будуть покарані за фотографії з фронту. Тож Центр цивільно-військового співробітництва ЗСУ (СІМІС) запропонував новий варіант документу: доповнений та перероблений. Що змінилося в Інструкції, та чи дійсно без неї можна взагалі обійтися?   

30 квітня цього року в Україні офіційно закінчилось АТО та почалась Операція об’єднаних сил. Відтепер керувати військовими діями на Донбасі почав не антитерористичний центр при СБУ, а новостворений штаб Об’єднаних сил, куди увійшли ЗСУ та інші силові підрозділи. Структурні перетворення потягнули за собою і нормативно-правові. Адже діяльність деяких білямілітарних формувань, в першу чергу - "добробатів" та волонтерських груп - досі лишається не врегульованою Законом.

"Інструкція з організації акредитації волонтерської діяльності у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях", - така повна назва документу, який запропонували для регулювання всього волонтерського руху. 9 серпня Управління цивільно-військового співробітництва представило його на розсуд кількох десятків волонтерів з усієї України. Більшість лишились вкрай незадоволені.

 Почнемо з того, що чиновники взагалі не планували публічне обговорення документу. Спочатку Інструкцію створили тишком-нишком і вже мали затвердити в Штабі ООС. І тільки через галас у соцмережах керівництво СІМІС вирішило піти на діалог із волонтерами.

Самі вони розповідають, що звістка про появу Інструкції впала на них, як грім з ясного неба. Зокрема Олексій Гридін, координатор Ради волонтерів при Міністерстві оборони, розповідає: "Зараз позиція "сіміков" така, що це лише проект. Але ми знаємо, що це був не проект, тому що це вже було направлено в штаб проведення ООС як затверджений документ. Але після обурення в мережах він повернувся назад. І зараз "сіміки" кажуть, що це був проект: давайте обговорювати його і вносити ваші пропозиції". 

На думку волонтерів, така втаємниченість цілком зрозуміла. Адже ще у 2015 році волонтерський рух намагались взяти під контроль - найперша спроба інструкції була розроблена Генеральним штабом АТО. Тоді ініціатива викликала лише здивування та сміх - під час кривавих збройних зіткнень було не до заяв і посвідчень. Проте сьогодні, коли військові дії вже не такі інтенсивні, та особливо після ухвалення "Закону про реінтеграцію Донбасу", за волонтерів взялися не на жарт.

За роз’ясненням цього конфлікту АСПІ звернулось до начальника Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ полковника Олексія Ноздрачова. Полковник запевнив, буцімто військові не ставили за мету когось приструнити, а головна проблема - у комунікаціях між військовими та волонтерами.

"Ви повинні зрозуміти, що перший проект - це був базис. Ми, військові, надали своє бачення і просили надати пропозиції, як це краще зробити, - розповідає Ноздрачов. - На жаль, наша неспроможність донести і неготовність волонтерського руху сприйняти, у зв’язку з комунікаційними проблемами, не дала можливості створити цей документ".

Та найголовніше - Олексій Ноздрачов повідомив, що в п’ятницю 17 серпня в Адміністрації Президента відбулась ще одна зустріч між делегацією Міністерства оборони, за участю СІМІС, та Радою волонтерів. На цій зустрічі військові представили волонтерам другу версію Інструкції, яку юристи Мін'юсту розробили з урахуванням претензій та побажань благодійників.

Новий документ має назву "Тимчасовий порядок перебування осіб, які безоплатно передають товари, виконують роботи або надають послуги, в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях".

То що ж саме обурило волонтерів у першому варіанті Інструкції, та що нового у другому  документі? Чи не буде він так само розкритикований?

Отже, відкриваємо проект "Інструкції з акредитації волонтерської діяльності". Перше, що має зробити людина, яка воліє допомагати фронту - подати заяву на акредитацію. До того ж, у кращих традиціях пострадянської бюрократії. У цій заяві волонтер має вказати безліч особистої інформації, зокрема - паспортні дані, номер телефону, місце фактичного проживання тощо. Також треба принести копію паспорта та дві фотокартки.

По-перше, волонтерів лякає сама перспектива, що всі їхні дані будуть зібрані в одному реєстрі. Адже це може стати подарунком для ворожої розвідки. На думку волонтерів, не можна цілком довіряти ні електронній системі захисту, ні військовослужбовцям на місцях. "Скільки часу потрібно, аби усі ці повні списки волонтерства з усіма даними потрапили на письмові столи ФСБ? Я даю кілька хвилин, а ви? - пише в своєму блозі волонтерша Діана Макарова. - Ми чудово знаємо, який витік секретної інформації буяє у наших військах".

Також із Інструкції випливає, що акредитуватися матимуть змогу лише представники офіційних волонтерських організацій. Адже заявник має вказати назву волонтерської організації, дату і номер реєстрації, місце реєстрації тощо, і обов’язково додати копію посвідчення волонтера. До того ж, що далеко не всі, хто допомагає фронту, належать до зареєстрованих організацій.

"Якщо ти не входиш до офіційного волонтерства, якщо ти просто час від часу збираєш у своєму селі підмогу та везеш її землякам, тобто, робиш те, завдяки чому і вижив свого часу фронт, якщо ти дембель, і хочеш допомогти своїм, і твоя робота доведена всіма роками війни – ти все одно не маєш права потрапити до ООС. Тобто – ти не є волонтер", -  обурюється Макарова.

У новому документі таке поняття як акредитація взагалі відсутнє,  окрім того, прибрали поняття "волонтер" та внесли нове - "особи, які безоплатно передають товари або допомогу", до яких тепер відносяться як представники офіційних організацій, так і окремі благодійники не складатимуть ніяких заяв. Також не передбачається і створення загальної волонтерської бази даних.

Замість цього "Тимчасовий порядок" передбачає, що рапорти на отримання допомоги подаватимуть виключно командири військових частин, куди прямують волонтери. До того ж вказується  набагато менше інформації, ніж у початковому варіанті: лише паспортні дані, номер військової частини, термін перебування та схему маршруту цих осіб.

За словами Ноздрачова,  ця процедура потрібна в першу чергу для захисту самих волонтерів, як фізичного, так і правового. Адже багато благодійників мають основне місце роботи, тож відтепер вони зможуть отримати офіційне підтвердження, що в проміжок певного часу були в зоні ООС. Полковник наголосив, що за долю волонтерів відповідальність несе саме військовий командир, і в разі їхнього поранення чи загибелі, саме він буде покараний.

Крім того, військові зможуть контролювати, щоби ресурси розподілялися рівномірно серед усіх підрозділів: "Іноді створюються умови, коли одна бригада має стільки, що аж кричить "Досить!", а інші підрозділи не мають такої уваги, - каже Ноздрачов. - Тому у нас буде можливість, базуючись на статистиці, пропонувати  волонтерам - звісно, ми не можемо їм наказувати, - віддати частину допомоги туди, де вона потрібна".

Як за старими, так і за новими правилами, волонтерів має зустрічати, супроводжувати по частині, та приймати допомогу військовий представник СІМІС або інший уповноважений. Цей пункт також вкрай не подобається волонтерам, адже вони не цілком довіряють військовим "Відомо, що чим далі в ліс, тим менше волонтерів хочуть взаємодіяти з CIMIC. Причини – оті самі репутаційні втрати, про які ми вже говорили. Надто часто CIMIC роблять таку халтуру – зустрічають волонтерів, приймають від них допомогу для військових та мирних жителів, відвозять те все на позиції чи в села (міста) і подають це на сторінці з таким текстом "CIMIC надав допомогу мирним жителям, CIMIC привезли на позиції маскувальні сітки…",  - жаліється Діана Макарова.

Та ще більше волонтерів обурило, що в організацію допуску будуть проводити голови селищних рад або містечок."Ми знаємо, що в селах та містечках фронтової зони досить часто на цих посадах лишаються щирі сепари, ті самі, що виносили хліб-сіль росіянам, які захоплювали їх селища. Ми також знаємо, що досить часто ці голови привласнюють собі волонтерські обози, вирішуючи вже на місці, куди що піде. От від цих людей і буде залежати твоя доля відтепер, волонтере".

У "Тимчасовому порядку" цей момент прибрали. Як повідомив полковник Ноздрачов, щоби не було плутаними, вони відокремили благодійників, які допомагають саме військовим. Допомога цивільному населення Донбасу, школам та дитячим садочкам буде здійснюватись через Мінсоцполітики та зовсім за іншою схемою.  

У старій "Інструкції" йдеться про обставини, за яких волонтерам можуть відмовити в акредитації. Одним із пунктів прописано: "проведення в районі відвідування потенційно небезпечних заходів бойової підготовки із залученням особового складу та військової техніки". Тобто фронтовим волонтерам, які апріорі їдуть на місця проведення військових операцій, можуть відмовити саме через те, що там відбуваються військові дії. Волонтери впевнені –  за таких умов військові можуть відмовити будь-коли, якщо якогось "незручного" волонтера треба "в ручному режимі" відсторонити від справ.

На прохання волонтерів, у новій версії цей пункт замінили на більш конкретний: "у разі реальної загрози життю та здоров'ю з введенням "ЧЕРВОНОГО" режиму перебування, як в районі бойових дій так і в зонах безпеки".

Особливо цікавий і скандальный пункт - щодо здійснення і публікацій фото-відео з фронту. Так за "Інструкцією" відмовити в акредитації можуть через "порушення заявником правового режиму інформації з обмеженим доступом (висвітлення інформації в соціальних мережах, відео, фотозйомка об’єктів ЗС України, озброєння та військової техніки)".  Також в іншому пункті зазначається, що "посвідчення акредитованого волонтера не дає права особі використовувати засоби мобільного зв’язку, аудіо- та відео запису, фотозйомки на (об’єкта, населеного пункту)".

З одного боку, "окопні" публікації волонтерів та журналістів дійсно можуть стати знахідкою для ворожої розвідки, і про це вже багато говорилося. З іншого, за цим пунктом можна сміливо заборонити в’їзд майже всім волонтерам. Адже під поняття "військове озброєння" підпадає навіть автомат Калашнікова, який не є стратегічним об’єктом або державною таємницею.

Ноздрачов заспокоює – в новому документі цей пункт розписано детально, із зазначенням стратегічних моментів: "розповсюдження інформації, що не відповідає дійсності та створює передумови витоку відомостям щодо стану, складу, розташування (положення) силам і засобам об’єднаних сил".

Самі волонтери запевняють, що таким чином військові просто намагаються "затулити їм рота". Бо саме вони володіють безпосередньою інформацією, щодо негараздів у армії, свавілля командирів, реального стану забезпечення військових тощо.  "На сьогодні волонтери є єдиним джерелом достовірної інформації з передової, - каже Юрій Москаленко, координатор Білоцерківської волонтерської групи. - На жаль, більше не існує жодного джерела інформації з фронту, який би відповідав дійсності і висвітлював  інформацію, щоб вона була достовірною, чесною, об’єктивною".

Та найцікавіше рішення СІМІС – відмова від електронної реєстрації. За словами Ноздрачова, військові хотіли зробити процедуру якомога швидшою та простішою. Проте електронний варіант засудили самі волонтери, мовляв, це знову буде збір їхньої бази даних. Полковник наголосив, що паперові заяви – не надто безпечніші, а більшість особистої інформації волонтери і так надають на своїх сторінках у соціальних мережах.

Наразі "Тимчасовий порядок" - це також лише проект, який СІМІС планує доповнювати та перероблювати перед тим, як подати на затвердження Командувачу ООС. Наступна зустріч військових із Радою волонтерів планується після Дня Незалежності, потім до обговорення військові обіцяють залучити широку громадськість і пресу.

Наразі створення і ухвала спеціального документу, який регулюватиме діяльність волонтерів – питання часу. Лишається тільки сподіватися, що військові нарешті знайдуть порозуміння із "особами, які передають товари".