День в притулку для безпритульних тварин "Сіріус": директор розповіла, чого не вистачає підопічним

"Сіріус" - це не тільки найяскравіша зірка земного небосхилу, але і найбільший притулок для безпритульних тварин на Київщині. ASPI news вирушило в гості, щоб дізнатися про історію притулку та про стан з вуличними тваринами по всій Україні, і в Києві зокрема.

ASPI news ексклюзивно розмовляло з директором найбільшого притулку для вуличних тварин в Київській області "Сіріус" Олександрою Мезіновою. Експерт розповіла, що велика частина міст України перестала вести статистику по безпритульним тваринам з 2017 року, лише деякі, за її словами, проводять підрахунок. В Україні немає ні гуманного плану по зменшенню популяції дворняг, ні законодавчої бази, як в інших країнах. На питання: "А як йдуть справи у вашому притулку?", - директор вирішила провести нам екскурсію. Площа притулку виявилася чималою - 4 гектари землі, де знаходяться близько 2,5 тисячі підопічних. У кожному вольєрі не більш 4 собак, в основному 2-3, і у кожної є своя табличка з кличкою.

"Це наша кухня. Тут у нас варяться каші, а тут зберігається бульйон, - показала Мезінова на старі печі, каструлі і ванні. - Звичайно, все це хотілося б відремонтувати, і я сподіваюся, у нас це вийде. Поки що нам вдалося побудувати нові модулі на 16 боксів для 50 собак за рахунок спонсорів, за що величезне їм спасибі. Там і каналізація, і окремі доріжки, і дерева для тіні. Це моя мрія, щоб весь притулок був таким. Я постараюся знайти нових донорів, які б нам допомогли реалізувати задумане. Нашим вольєрам вже більше 6 років, і велика частина прийшла в непридатність.

Звичайно, грошей критично не вистачає. Місячні витрати притулку становлять 800 тисяч гривень - це їжа, оплата праці, лікування, ветпрепарати, і туди не входить витрати на капітальне будівництво. Зараз у нас постійні борги, більше 300 тисяч гривень ми повинні тільки за корм, який сьогодні повинні були привезти, але не склалося. Довелося діставати всі крупи, які тільки були, і зносити все на кухню. На рахунках у нас не більше 6, а одне завезення звичайного корму виходить близько 27 тисяч. У нас не багато постійних спонсорів, 95% фінансування нашого притулку - це пожертвування людей і допомога волонтерів. Київська влада теж допомагає, з 2011 по 2019 роки це були суми в 100, 150, 300 і навіть 700 тисяч гривень, а в 2019 році ми отримали 2,1 мільйона. Але хотілося б, щоб держава більше і частіше допомагала нам.

Крім цього, нам постійно потрібні досвідчені співробітників. Найчастіше до нас приїжджали непристосовані до фізичної праці, бували сильно питущі або просто безвідповідальні люди. На даний момент у нас всього 14 співробітників, а деякі поєднують відразу кілька справ, наприклад, наша завідуюча змушена поєднувати управління притулком, догляд за кошенятами і цуценятами, і паралельно виконувати роботу лікаря. Нам необхідно чоловік 20 тільки для догляду, а ще кінологи, фельдшери, грумери, реабілітологи, двірники.

У моїх планах не розширюватися, а навпаки - у мене з'явилася ще одна задача: створити кімнату адопціі, а згодом і центр, як у Львові, щоб зменшити кількість тварин до 250. Зараз, коли приїжджають жителі Києва до нас в притулок, щоб вибрати тваринку, витрачають близько 2-3 годин, а то і більше на пошуки, часто губляться, втомлюються, іноді ми просто проходимо повз багатьох собак і кішок. Це складно як фізично, так і морально, всіх переглянути. Кімната адопціі виглядає наступним чином - кожен бажаючий може прийти і побачити на екрані відео, фото та опис всіх тварин притулку. Таким чином можна вибрати кількох, і потім поспілкуватися ближче, зрозуміти, твій це друг, чи підходить тобі така тварина. Ми, в свою чергу, теж стежимо за тим, кому ми віддаємо собаку або кішку.

До речі, у нас ще є козел Мефодій. Ми його викупили у приватників, які розводять кіз, він повинен був стати шашликом. Але, крім нього, у нас були лисиці, якими погралися і віддали, вовченята, пугач з пораненим крилом, навіть міні-піги були. Рятуємо всіх, кому потрібна допомога, навіть іноді їздимо в інші області, щоб забрати когось, але диких тварин намагаємося перенаправляти в спеціалізовані притулки або зоопарки. Я пам'ятаю, коли 20 років тому ми тільки відкривалися, до нас потрапила ігуана, мабуть, сама екзотична тварина з усіх, які у нас були.

В Україні постійно ввозяться дикі тварини незаконним шляхом. Їх можна купити де завгодно, на тому ж OLX продаються левенята, тигренята, хижі птахи. Переважна частина покупців не може створити всі необхідні умови, а такі тварини приречені на страждання і муки. Врахувати точну статистику контрабанди складно, як правило, їх таємно перевозять в країну, до того ж в жахливих умовах, і частина гине по дорозі. Україні необхідний жорсткий контроль і реєстрація, як домашніх, так і диких тварин ", - розповіла Мезінова.