Президент Молдови заявив про готовність надати широку автономію Придністров'ю
Президент Молдови Ігор Додон заявив, що готовий надати невизнаному Придністров'ю широку автономію.
Про це 7 лютого він заявив відеозверненні.
За його словами, за останні роки Кишинів зробив багато кроків на зустріч невизнаній республіці. Зокрема, визнав дипломи придністровських вишів, розв'язав проблему видачі реєстраційних автомобільних номерів, також ведеться робота по усуненню роумінгу в телефонних мережах.
Водночас Додон наголосив, що політичне врегулювання може відбутися тільки в результаті переговорів.
"Як будемо політично це інтегрувати, як цю проблему вирішити? Потрібно сідати і розмовляти. Ми готові вийти з цієї ситуації, готові дати гарантії, готові дати досить широку автономію", – сказав Додон.
Він додав, що на переговорах сторони повинні визнати спільне майбутнє.
"Тому що не буде незалежності цього регіону, ви це все розумієте. Єдиний вихід - потрібно бути разом, сісти поряд і це вирішити", – додав президент Молдови.
Варто зазначити, що Придністров'я – самопроголошена держава, яку не визнає міжнародна спільнота, в тому числі і Україна. Незалежність так званої "ПМР" було проголошено у серпні 1991 року за активної участі російської армії.
Зараз на території Придністров’я розміщується контингент російських збройних сил і військова частина №13962 – два батальйони загальною чисельністю близько тисячі осіб.
Нагадаємо, у липні 2019 року президент Молдови Ігор Додон заявляв, що статус Придністров'я може розглядатись не раніше, ніж через півроку.
Також повідомлялось, що міністр закордонних справ України Вадим Пристайко заявив, що сценарій Придністров'я в Україні не повториться, і головне завдання уряду – це повернення українських громадян:
"Ми не здамо української території і повідомили росіян про наші червоні лінії. Тому не дозволимо, щоб Росія зафіксувала своє панування на частинах української території, як наприклад, це сталось в Молдові з Придністров’ям. Ми хочемо повернути наших громадян. І якщо це не є можливим, нам потрібно буде вдатись до інших засобів, про які зараз говорити ще рано".
Карл Більдт наголошує, що Путін та Трамп опинилися у схожій пастці: кожен розпочав війну, яку вважав легкою прогулянкою, але обидва загрузли у хаосі без шансів на перемогу. Кремль не може здолати Україну, а США не здатні зламати Іран, і тепер обидва лідери намагаються врятувати власні режими від краху.
Александр Стубб у своєму інтерв’ю підкреслив, що Європа повинна мати спільну позицію на будь-яких переговорах із Росією. Він заявив, що готовий взяти на себе роль представника ЄС, аби донести до Кремля чіткий меседж: агресія проти України не може залишитися безкарною, а мир можливий лише на справедливих умовах.
Інтерв’ю з представниками російського бізнесу, політичних кіл та західних спецслужб показують картину ізольованого Путіна, який зациклений на війні в Україні, тоді як його оточення дедалі більше усвідомлює катастрофічні наслідки для економіки та майбутнього країни.
Кая Каллас назвала удари Росії «огидними терористичними актами», спрямованими на те, щоб убити якомога більше цивільних. Вона наголосила, що використання «Орєшніка» є політичною тактикою залякування та безрозсудним ризиком ядерної ескалації, який свідчить про глухий кут, у який зайшла Москва.
П’ять країн НАТО виступили проти створення фонду щорічної допомоги Україні, який мав би забезпечити стабільне фінансування у розмірі 40 мільярдів євро. Генсек Марк Рютте заявив, що попри відсутність консенсусу, союзники продовжать підтримку Києва, адже це питання безпеки всього континенту.
Американське видання повідомило, що після рішення Дональда Трампа припинити постачання зброї Україні, посольство США в Києві залишилося без належної оборони. Це стало сигналом про різку зміну політики Вашингтона, яка поставила під сумнів безпеку дипломатів та стратегічну підтримку України.
Путін у Пекіні почув “Лебедине озеро”: натяк, який не можна ігнорувати. Символічна музика пролунала під час прийому російського лідера в Китаї, викликавши асоціації з останніми днями радянської влади та нагадуванням про крихкість його режиму.
Прессекретар президента РФ заявив, що будь-які дискусії про територіальну приналежність Калінінграда є «неприйнятними» та спрямованими на дестабілізацію регіону.
Заява пролунала як черговий сигнал тиску на Молдову та регіон, де Москва намагається утримати свій вплив, використовуючи тему «захисту співвітчизників».
Карл Більдт наголошує, що Путін та Трамп опинилися у схожій пастці: кожен розпочав війну, яку вважав легкою прогулянкою, але обидва загрузли у хаосі без шансів на перемогу. Кремль не може здолати Україну, а США не здатні зламати Іран, і тепер обидва лідери намагаються врятувати власні режими від краху.
Александр Стубб у своєму інтерв’ю підкреслив, що Європа повинна мати спільну позицію на будь-яких переговорах із Росією. Він заявив, що готовий взяти на себе роль представника ЄС, аби донести до Кремля чіткий меседж: агресія проти України не може залишитися безкарною, а мир можливий лише на справедливих умовах.
Інтерв’ю з представниками російського бізнесу, політичних кіл та західних спецслужб показують картину ізольованого Путіна, який зациклений на війні в Україні, тоді як його оточення дедалі більше усвідомлює катастрофічні наслідки для економіки та майбутнього країни.
Кая Каллас назвала удари Росії «огидними терористичними актами», спрямованими на те, щоб убити якомога більше цивільних. Вона наголосила, що використання «Орєшніка» є політичною тактикою залякування та безрозсудним ризиком ядерної ескалації, який свідчить про глухий кут, у який зайшла Москва.