Путін розуміє, що Росія програє у війні з НАТО, – експерт пояснив, чого досяг Кремль у переговорах з Заходом
Останній раунд переговорів між Росією і США, НАТО та ОБСЄ закінчилися у четвер, 13 січня, без жодних видимих результатів. Чому російська делегація під час перемовин поводилася показово зухвало, пояснив заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.
"Попри поширену думку, що напружені стосунки Росії з Заходом взагалі та США, зокрема, змусять фінансово-політичні еліти РФ через загрози санкцій тиснути на президента країни Володимира Путіна, цього не відбудеться. Останні роки владу в Росії поступово перебирають силовики, якім взагалі за законом заборонений виїзд за кордон. Згадайте, періодично з'являються повідомлення у ЗМІ, що у якогось звичайного російського полковника МВД, який впав у немилість, правоохоронці знаходять дома сотні мільйонів доларів готівкою. Тобто опора режиму Путіна знаходиться в Росії. Силовики отримують свій пайок, їх повністю влаштовують порядки, які чинна влада встановила у державі", – зазначив Голобуцький.
Експерт підкреслив, що це дозволяє нехтувати інтересами російських "псевдо еліт", міцно пов'язаних з Заходом. При цьому Кремлю вистачає хисту не воювати прямо ані з США, ані з ЄС, тому родинам вищих керівників держави, які давно живуть за кордоном, нічого не загрожує.
"Москва воює лише з Україною. Цивілізовані держави для Росії є надійними торгівельними партнерами. Вони їм продають вуглеводні, а купують натомість авто, електроніку тощо. Попри заяви, Путін чудово розуміє, що воювати з Заходом нереально. А ультиматуми Кремля до США та НАТО – не більш ніж гра на внутрішню російську публіку. Хоча кількох зовнішньополітичних цілей Путін таки досяг. По-перше, Росія повністю виключила з процесу Європу та напряму розмовляє з США. По-друге, вдало для себе зробила вкидання про можливість розміщення ракет у Венесуелі на Кубі. Це відкриває нові можливості для перемовин", – підсумував Голобуцький.
Соціологи фіксують найнижчі показники підтримки за весь другий термін, пояснюючи падіння не діями опозиції, а внутрішніми кризами та суперечливими рішеннями Білого дому.
Командувач сил НАТО в Європі Алексус Грінкевич заявив, що коригування американської військової присутності не впливають на обороноздатність континенту. Він наголосив: Європа має достатньо ресурсів і сил, аби стримати будь-яку загрозу, а союзники залишаються єдиними у своїй рішучості.
Дональд Трамп знову пригрозив Ірану масштабним ударом, заявивши, що терпіння Вашингтона вичерпане.
Путін і Сі Цзіньпін у спільній заяві згадали Україну, закликавши до «усунення першопричин кризи» та переговорів. Кремль і Пекін підкреслили необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, намагаючись показати себе як сторони, що прагнуть миру.
Литовський міністр закордонних справ Кястутіс Будріс зробив гучну заяву: НАТО, за потреби, має бути готовим атакувати російський анклав у Калінінграді, аби зупинити загрозу з боку Москви. Його слова стали сигналом про новий рівень рішучості Балтії у протистоянні з Кремлем.
Це перша настільки відверта оцінка дій Кремля від китайського лідера, яка пролунала на тлі патової ситуації у війні та офіційного візиту Путіна до Пекіна.
Москва прагне показати, що союз із Китаєм стає головною опорою для Росії у протистоянні із Заходом.
У заяві Дмитра Пєскова пролунало підтвердження готовності Кремля до контактів із європейськими лідерами. Водночас він дав зрозуміти, що Москва прагне визначати формат і учасників переговорів. У Європі ж наголошують, що справжній діалог можливий лише після завершення війни та відновлення територіальної цілісності України.
Російський пропагандист поставив речнику Кремля Дмитру Пєскову незручне запитання про ядерну зброю, змусивши його виправдовуватися щодо готовності Москви застосувати ракети проти України.
Будівництво нової бальної зали Дональда Трампа у Вашингтоні зіткнулося з серйозною юридичною перешкодою: федеральний суддя заборонив продовжувати роботи через відсутність схвалення Конгресу.
Соціологи фіксують найнижчі показники підтримки за весь другий термін, пояснюючи падіння не діями опозиції, а внутрішніми кризами та суперечливими рішеннями Білого дому.
Командувач сил НАТО в Європі Алексус Грінкевич заявив, що коригування американської військової присутності не впливають на обороноздатність континенту. Він наголосив: Європа має достатньо ресурсів і сил, аби стримати будь-яку загрозу, а союзники залишаються єдиними у своїй рішучості.
Дональд Трамп знову пригрозив Ірану масштабним ударом, заявивши, що терпіння Вашингтона вичерпане.
Путін і Сі Цзіньпін у спільній заяві згадали Україну, закликавши до «усунення першопричин кризи» та переговорів. Кремль і Пекін підкреслили необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, намагаючись показати себе як сторони, що прагнуть миру.