Путін розуміє, що Росія програє у війні з НАТО, – експерт пояснив, чого досяг Кремль у переговорах з Заходом
Останній раунд переговорів між Росією і США, НАТО та ОБСЄ закінчилися у четвер, 13 січня, без жодних видимих результатів. Чому російська делегація під час перемовин поводилася показово зухвало, пояснив заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.
"Попри поширену думку, що напружені стосунки Росії з Заходом взагалі та США, зокрема, змусять фінансово-політичні еліти РФ через загрози санкцій тиснути на президента країни Володимира Путіна, цього не відбудеться. Останні роки владу в Росії поступово перебирають силовики, якім взагалі за законом заборонений виїзд за кордон. Згадайте, періодично з'являються повідомлення у ЗМІ, що у якогось звичайного російського полковника МВД, який впав у немилість, правоохоронці знаходять дома сотні мільйонів доларів готівкою. Тобто опора режиму Путіна знаходиться в Росії. Силовики отримують свій пайок, їх повністю влаштовують порядки, які чинна влада встановила у державі", – зазначив Голобуцький.
Експерт підкреслив, що це дозволяє нехтувати інтересами російських "псевдо еліт", міцно пов'язаних з Заходом. При цьому Кремлю вистачає хисту не воювати прямо ані з США, ані з ЄС, тому родинам вищих керівників держави, які давно живуть за кордоном, нічого не загрожує.
"Москва воює лише з Україною. Цивілізовані держави для Росії є надійними торгівельними партнерами. Вони їм продають вуглеводні, а купують натомість авто, електроніку тощо. Попри заяви, Путін чудово розуміє, що воювати з Заходом нереально. А ультиматуми Кремля до США та НАТО – не більш ніж гра на внутрішню російську публіку. Хоча кількох зовнішньополітичних цілей Путін таки досяг. По-перше, Росія повністю виключила з процесу Європу та напряму розмовляє з США. По-друге, вдало для себе зробила вкидання про можливість розміщення ракет у Венесуелі на Кубі. Це відкриває нові можливості для перемовин", – підсумував Голобуцький.
Путін у Пекіні почув “Лебедине озеро”: натяк, який не можна ігнорувати. Символічна музика пролунала під час прийому російського лідера в Китаї, викликавши асоціації з останніми днями радянської влади та нагадуванням про крихкість його режиму.
Прессекретар президента РФ заявив, що будь-які дискусії про територіальну приналежність Калінінграда є «неприйнятними» та спрямованими на дестабілізацію регіону.
Заява пролунала як черговий сигнал тиску на Молдову та регіон, де Москва намагається утримати свій вплив, використовуючи тему «захисту співвітчизників».
У своєму виступі він натякнув на можливість використання арсеналу РФ, що викликало різку реакцію міжнародної спільноти та нову хвилю тривоги щодо глобальної безпеки.
Соціологи фіксують найнижчі показники підтримки за весь другий термін, пояснюючи падіння не діями опозиції, а внутрішніми кризами та суперечливими рішеннями Білого дому.
Командувач сил НАТО в Європі Алексус Грінкевич заявив, що коригування американської військової присутності не впливають на обороноздатність континенту. Він наголосив: Європа має достатньо ресурсів і сил, аби стримати будь-яку загрозу, а союзники залишаються єдиними у своїй рішучості.
Дональд Трамп знову пригрозив Ірану масштабним ударом, заявивши, що терпіння Вашингтона вичерпане.
Путін і Сі Цзіньпін у спільній заяві згадали Україну, закликавши до «усунення першопричин кризи» та переговорів. Кремль і Пекін підкреслили необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, намагаючись показати себе як сторони, що прагнуть миру.
Литовський міністр закордонних справ Кястутіс Будріс зробив гучну заяву: НАТО, за потреби, має бути готовим атакувати російський анклав у Калінінграді, аби зупинити загрозу з боку Москви. Його слова стали сигналом про новий рівень рішучості Балтії у протистоянні з Кремлем.
Путін у Пекіні почув “Лебедине озеро”: натяк, який не можна ігнорувати. Символічна музика пролунала під час прийому російського лідера в Китаї, викликавши асоціації з останніми днями радянської влади та нагадуванням про крихкість його режиму.
Прессекретар президента РФ заявив, що будь-які дискусії про територіальну приналежність Калінінграда є «неприйнятними» та спрямованими на дестабілізацію регіону.
Заява пролунала як черговий сигнал тиску на Молдову та регіон, де Москва намагається утримати свій вплив, використовуючи тему «захисту співвітчизників».