Трамп побив власний рекорд із роздратування виборців у США – The Economist
Президент США Дональд Трамп побив власний рекорд зі швидкого роздратування американських виборців. За три місяці після інавгурації його рейтинг підтримки знизився на 14 пунктів – це гірший показник, ніж під час його першого терміну на посаді президента.
За даними YouGov/The Economist, американці дедалі критичніше ставляться до економічної політики Трампа. Особливо розчаровані його підходом до інфляції, створення робочих місць та нестабільної тарифної політики, яка викликала коливання на ринках і знизила оптимізм навіть серед республіканців.
Його рейтинг схвалення впав на 14 пунктів після того, як він вступив на посаду, що суттєвіше, ніж падіння на п'ять пунктів, яке він зазнав до цього часу під час свого першого терміну президентства.
Після повернення до влади Трамп узявся за радикальні зміни – скоротив держапарат, урізав програми допомоги фермерам і впровадив митні обмеження. Така політика, за оцінками експертів, вже почала відштовхувати частину його електорату, включно з тими, хто проголосував за нього через економічне розчарування за часів його попередника Джо Байдена.
Американці дають Трампу чистий рейтинг мінус 7 процентних пунктів щодо його управління економікою, порівняно з позитивними рейтингами на цьому етапі під час його першого терміну. Майже кожен п’ятий виборець Трампа у 2024 році сказав, що не схвалює його поведінку з інфляцією та цінами, тоді як 12% не схвалюють його роботу з робочими місцями та економікою. Так само на початку квітня дані опитування споживачів Мічиганського університету показали, що республіканці менш оптимістично налаштовані щодо економіки, ніж будь-коли під час першого терміну пана Трампа, окрім грудня 2020 року, після того, як він програв переобрання.
Хоча база Трампа залишається стабільною – понад 92% республіканців, які голосували за нього у листопаді, все ще підтримують його. Проте "мінливі виборці та рідкісні виборці", багато з яких були розчаровані економічною політикою Байдена, привели його до перемоги у 2024-му. Вони менш ідеологічні та можуть легко змінити думку.
Згідно з виборчим опитуванням Cooperative Election Study, 84% виборців, які підтримали Трампа як у 2020, так і в 2024 роках, були білими; 74% визнали себе консервативними, а 72% були старше 45 років.
Нові виборці, яких він залучив у 2024 році, були іншими: 65% були білими, лише 42% сказали, що вони консервативні, і лише 41% були старшими за 45 років. Якщо Трампу не вдасться забезпечити "економічний бум", який він обіцяв під час кампанії, ці виборці можуть легко виступити проти нього.
Найбільший спад у підтримці фіксується серед молоді та латиноамериканців, які відіграли ключову роль у його останній перемозі. Наприклад, серед латиноамериканських респондентів чисте схвалення Трампа становить мінус 37 процентних пунктів, а серед тих, хто молодше 30 років, – мінус 25.
Негативні сигнали надходять також зі штатів, які забезпечили Трампу перемогу у 2024 році: у всіх шести з них (Аризона, Невада, Джорджія, Пенсильванія, Мічиган і Вісконсин) його рейтинг зараз у "мінусі". У Вірджинії та Нью-Джерсі — мінус 11 і мінус 14 відповідно.
Республіканці занепокоєні тривожними змінами в настроях виборців, адже втрата довіри може позначитися на проміжних виборах 2026 року до Конгресу, а також до Верховного суду штату Вісконсин, виборів губернаторів.
Соціологи фіксують найнижчі показники підтримки за весь другий термін, пояснюючи падіння не діями опозиції, а внутрішніми кризами та суперечливими рішеннями Білого дому.
Командувач сил НАТО в Європі Алексус Грінкевич заявив, що коригування американської військової присутності не впливають на обороноздатність континенту. Він наголосив: Європа має достатньо ресурсів і сил, аби стримати будь-яку загрозу, а союзники залишаються єдиними у своїй рішучості.
Дональд Трамп знову пригрозив Ірану масштабним ударом, заявивши, що терпіння Вашингтона вичерпане.
Путін і Сі Цзіньпін у спільній заяві згадали Україну, закликавши до «усунення першопричин кризи» та переговорів. Кремль і Пекін підкреслили необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, намагаючись показати себе як сторони, що прагнуть миру.
Литовський міністр закордонних справ Кястутіс Будріс зробив гучну заяву: НАТО, за потреби, має бути готовим атакувати російський анклав у Калінінграді, аби зупинити загрозу з боку Москви. Його слова стали сигналом про новий рівень рішучості Балтії у протистоянні з Кремлем.
Це перша настільки відверта оцінка дій Кремля від китайського лідера, яка пролунала на тлі патової ситуації у війні та офіційного візиту Путіна до Пекіна.
Москва прагне показати, що союз із Китаєм стає головною опорою для Росії у протистоянні із Заходом.
У заяві Дмитра Пєскова пролунало підтвердження готовності Кремля до контактів із європейськими лідерами. Водночас він дав зрозуміти, що Москва прагне визначати формат і учасників переговорів. У Європі ж наголошують, що справжній діалог можливий лише після завершення війни та відновлення територіальної цілісності України.
Російський пропагандист поставив речнику Кремля Дмитру Пєскову незручне запитання про ядерну зброю, змусивши його виправдовуватися щодо готовності Москви застосувати ракети проти України.
Будівництво нової бальної зали Дональда Трампа у Вашингтоні зіткнулося з серйозною юридичною перешкодою: федеральний суддя заборонив продовжувати роботи через відсутність схвалення Конгресу.
Соціологи фіксують найнижчі показники підтримки за весь другий термін, пояснюючи падіння не діями опозиції, а внутрішніми кризами та суперечливими рішеннями Білого дому.
Командувач сил НАТО в Європі Алексус Грінкевич заявив, що коригування американської військової присутності не впливають на обороноздатність континенту. Він наголосив: Європа має достатньо ресурсів і сил, аби стримати будь-яку загрозу, а союзники залишаються єдиними у своїй рішучості.
Дональд Трамп знову пригрозив Ірану масштабним ударом, заявивши, що терпіння Вашингтона вичерпане.
Путін і Сі Цзіньпін у спільній заяві згадали Україну, закликавши до «усунення першопричин кризи» та переговорів. Кремль і Пекін підкреслили необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, намагаючись показати себе як сторони, що прагнуть миру.