В'язні Освенцима повернулися в концтабір через 75 років

"Ми повинні були повернутися сюди, – кажуть ті, що вижили в Освенцимі. – Заради себе, і тих, хто тут загинув".

Живі свідки безчинств фашистів в концтаборі Освенцим минулої неділі поділилися своїми історіями під час заходів з нагоди Дня пам'яті жертв Голокосту в Польщі, повідомляє The Guardian.

Скандали через складання міжнародного списку гостей на меморіальній церемонії могли зірвати захід. Однак з проблемами організатори впоралися. Журналістам вдалося поспілкувалися з людьми, які залишилися в живих після ув’язнення в концтаборі.

Всіх вразив лист Вільми Грюнвальд, яка відправилася за своїм 16-річним сином Джоном в газову камеру Освенціму, тому що не могла залишити його одного. Лист був опублікований Меморіальним музеєм Голокосту у США.

Про історію матері розповів її другий син, Френк Грюнвальд, який вижив в Освенцимі.

"Коли моя мама дізналася, що Джон буде отруєний газом, вона вирішила залишитися з ним. Вона не могла змиритися з думкою, що він сам піде в газову камеру.
Напередодні, в липні 1944 року, вона написала листа моєму батькові, який був переведений в медичний табір, тому що був лікарем. Послання вона передала батькові через охоронця.
Коли Освенцим був звільнений, і я возз'єднався зі своїм батьком, він сказав мені, що отримав листа від моєї матері, написаного незадовго до того, як її і мого 16-річного брата відвезли на вантажівках в газові камери.
Він сказав мені, що це був лист-прощання, написаний з любов'ю. Але я дуже довго не наважувався його прочитати – було занадто боляче ... ".

Через 75 років після звільнення з табору смерті Френк опублікував лист матері.

"Мій єдиний, дорогий, ти тепер самотній, а нас чекає темрява. Відомі вантажівки вже тут, і ми чекаємо початку. Я абсолютно спокійна. Не вини себе в тому, що трапилося, це була наша доля. Ми зробили, що могли.
Будь здоров і пам'ятай мої слова про те, що час лікує – якщо не повністю, то принаймні частково.
Бережи нашого маленького золотого хлопчика і не балуй його занадто сильно своєю любов'ю.
Будьте здорові, мої дорогі. Я буду думати про вас.
Казкове життя: ми повинні сісти на вантажівки.
Навічно твоя, Вілма", – говориться в записці.

Давід Ленга з Лос-Анджелеса, якому зараз 92 роки, також був одним з 20-ти тих, хто вижив у концтаборі. Він приїхав в Освенцим в неділю і мовчки пройшов через сумнозвісні вхідні ворота з вивіскою "Arbeit macht frei" ("Праця робить вільним").

Ленга, якому було 17 років, коли він потрапив до табору влітку 1944 року, вижив, зробивши вовняні куртки для охоронців СС з ковдр, за що отримав додаткові продовольчі пайки. Пізніше він став успішним кравцем в Беверлі-Хіллз.

Анжела Орос, якій зараз 75 років – з Монреаля. Вона стояла перед колишніми казармами з червоної цегли і згадувала розповідь своєї матері про те, як та таємно народила її на верхньому ліжку в Освенцимі в грудні 1944 року.

"Я повинна була повернутися сюди, як наймолодша, яка вижила", – сказала вона, стискаючи шаль навколо своїх плечей. "У дитинстві, коли я питала про фото родичів в сімейному альбомі, мені сказали: "Він мертвий, вона мертва". Коли я стала старшою, мені сказали правду – що їх убили ...", - сказала Орос.

Раніше повідомлялося, що президент України Володимир Зеленський оголосив про те, що не буде присутній на головному заході, що проводиться в рамках Форуму в пам'ять жертв Голокосту.

Нагадаємо, що президент Польщі Анджей Дуда відмовився їхати в Ізраїль на World Holocaust Forum, який організований в пам'ять 75-ої річниці визволення концтабору "Аушвіц-Біркенау".
Основною причиною відмови Дуди їхати на цей захід став той факт, що на ньому буде присутній президент Росії Володимир Путін.