"Щит Василькова" спецпідрозділу ГУР МО "Артан" наводить жах на окупантів

В мирне життя Андрій Мельник за позивним "Фаворит" працював радником мера Василькова, а з перших днів повномасштабного вторгнення взяв до рук зброю і пішов захищати Україну.

Історія його бойового шляху почалася зі створення добровольчого загону "Щит Василькова" і продовжується понині. Детальніше про службу у спецпідрозділі "Артан" "Фаворит" розповідає в ексклюзивному інтерв’ю 24 Каналу. "Як і для всіх, моя велика війна почалася з прильотів… Ніхто не знав, що робити, тому ми як представники місцевої влади взялися за організацію штабу. Я почав збирати людей, які хотіли захищати Батьківщину. Так був неофіційно сформований добровольчий загін "Щит Василькова". Згодом ми почали наймати інструкторів для підготовки добровольців. "Щит Василькова" ставав більш по-військовому правильним. Якось так вийшло, що на той момент вже здружилися з розвідниками, та й взагалі у мене було бажання якщо воювати, то по максимуму, віддаватися на 100%, а робота спецпідрозділу за своєю специфікою якраз і дає таку можливість», - зауважив "Фаворит".

За відносно невеликий час свого існування молодий підрозділ "Артан" відзначився у багатьох військових операціях, проведених у Миколаївській області, Енергодарі, Бахмуті, на території Гуляйполя, Кам'янського на Запоріжжі, під час звільнення «вишок Бойка» та о. Зміїний.

Бійці, котрі входять до складу підрозділу, об’єднані спільною метою є настільки вмотивованими, що готові бити ворога на морі і на суші, бути брамою на захисті свого дому 24/7: "Якщо завдання пов’язані з водою, ми ниряємо чи плаваємо, якщо з десантуванням, то готуємося висаджуватися з вертольотів", - зауважив "Фаворит".

Секрет успіху спецпризначенців «Артан» полягає у постійних тренуваннях, тим паче, більшість з них у мирні часи були професійними спортсменами. Попри всі складнощі, котрі бійці зустрічають на своєму шляху, війна не зупинить їх запал  прогнати зло з української землі. Весь вільний час вони приділяють тренуванням, вдосконалюючи навички ведення бою: "Взагалі-то принцип такий саме, як і у спорті: маємо виходити на пік своєї форми перед зустріччю з ворогом. Так і працюємо: весь час тренуємося, трохи відпочиваємо. Поїхали на задачу, повернулися, знову відпочили та почали тренуватися до іншої. Безперервний процес, а не так, що два місяці вчимося все робити досконально, а потім виключно працюємо в усіх умовах. Крім того, постійно треба відточувати навички. Якщо чогось довго не робити, це забувається".

За кожною бойовою операцією стоять не тільки перемоги, але й втрати, адже життя – це найцінніше, що доводиться втрачати під час війни: "Морально найважче – це поховання. У нашому підрозділі дуже маленький відсоток втрат, але жертв, на жаль, на війні не уникнути. Це найважче", - каже "Фаворит".

Кожна операція для українських захисників – нерівний бій, адже противник переважає кількісно. Та сила волі, віртуозність, безкомпромісність, закарбовані в українських жилах, дозволяють нашим захисникам надалі тримати фронт, бо тільки нам, українцям, належить право бути самостійним творцем власної державності".

Слава Україні! Героям слава!