Звичайні цивільні хлопці стримували потужну армію, - кіборги про бої за Донецький аеропорт

Під час марафону "Доба пам'яті", присвяченого пам'яті захисників Донецького аеропорту, що проходить у Києві, кіборги поділилися своїми спогадами про ті події.

Учасники тих подій ніяково себе почувають перед телекамерами і не дуже багатослівні у розмовах з журналістами. Кожен день вони вирішують нагальні проблеми - свої особисті і побратимів. Підшукують роботу, намагаються влаштувати товариша в гарну лікарню, підказати кращого психолога і порадити, як зберегти сім'ю.

20 січня вони зібралися у Києві, щоб згадати, як разом обороняли Донецький аеропорт, навіть коли від нього майже нічого не залишилося. І на питання, для чого було утримувати об'єкт, вже практично знищений, коротко відповідають: "Так, нічого не було, але там були ми".

Володимир Кутя був одним з останніх бійців, які залишали повністю зруйновану будівлю Донецького аеропорту.

"У нас не кажуть останній, у нас кажуть крайній", - посміхаючись, уточнює він.

До мобілізації працівник рекламного бізнесу, Кутя потрапив до зведеної групи з 11 бійців, яку перекинули до аеропорту, піднявши по бойовій тривозі.

"Було страшно, - зізнається він в розмові з ASPI. - Усім було страшно. Я не вірю нікому, хто каже, що не було страшно. Коли вступаєш у бій, страх минає, але коли сидиш, чекаєш і слухаєш по рації повідомлення з проханням про допомогу, про поранених і вмираючих бійців, це дуже важко".

Кутя каже, що після мобілізації багато думав над тим, чи варто було утримувати аеропорт такою ціною.

"Сам для себе вирішив так: я солдат і виконував наказ. Нам поставили бойове завдання, і ми його виконали. Адже одна велика перемога складається з маленьких непомітних подій", - стверджує ветеран.

Зараз він допомагає бойовим товаришам у громадській організації "Серця кіборгів", говорить, допомога потрібна багатьом, оскільки у кожному війна залишила свій слід.

"Я досі не переношу різких звуків, ударів, гучних вигуків, - зізнається Кутя. - Одного разу гримнув грім, і здалося, що я знову на фронті".

Незважаючи на це, він готовий за небхідності повернутися на військову службу, і зараз над цим замислюється.

Про те, що практично всі ветерани досі стикаються з серйозними труднощами і проблемами у мирному житті, зі свого досвіду знає Георгій Конах, директор Київського міського центру допомоги учасникам бойових дій.

Він воював у складі Національної гвардії в 2014 році під Маріуполем і Попасній, і насилу знайшов себе у мирному житті, ледь зберігши сім'ю. Тепер намагається допомагати побратимам.

"Найчастіше звертаються за допомогою для лікування. Серед ветеранів дуже багато людей з онкозахворюваннями, хлопці після стресу від війни, багатьох уже поховали, - розповідає ASPI Конах. - До того ж у багатьох гостро стоїть питання розлучення з дружиною. І багато спроб суїциду".

За його словами, в міському центрі допомоги працюють в основному ветерани, які знають, як спілкуватися з тими, хто повернувся з війни.

"З багатьма службами домовляємося про допомогу на волонтерських засадах, - каже він. - Наприклад, в Інституті серця наших хлопців навіть безкоштовно оперували. Так що, медицина, спорт, сімейні проблеми - все беремо на себе і намагаємося максимально допомогти".

Важливість такої роботи підтверджує кіборг Євген Ковтун, боєць 93 ОМБ, який воював у Донецькому аеропорту з 6-го по 21 січня 2015 року. У розмові з ASPI він згадує, що в 2015 році таку роботу з ветеранами бойових дій майже ніхто не проводив. Хоча у кожного учасника бойових дій були свої важкі спогади.

"Найстрашнішим для мене був холод, - згадує він. - Мороз доходив до мінус 28 градусів і зігрітися, сховатися не було можливості. Друге найстрашніший спогад - це підрив аеропорту".

Пам'ятає Ковтун і події, що досі викликають у нього змішані почуття. Зокрема, коли одна з ротацій бійців змушена була на шляху в аеропорт пройти блок-пост сепаратистів, які влаштували особистий огляд українських військових, і тільки потім рухатися далі.

"Напевно, це було загравання з ворогом з приводу перемир'я, - припускає Ковтун. - Але те, що трапилося після цього, як раз і було плодом цього перемир'я. Бойовики просили його, щоб закласти під нами вибухівку. І ми повинні розуміти, що на сході зараз відбувається те ж саме: щось на зразок перемир'я, але нам потрібно готуватися, що вони поводитимуться підло. Потрібно бути готовими до того, що це може повторитися".

Ковтун і зараз стежить за подіями на фронті, де залишаються його друзі, і сподівається, що українські війська все ж дійдуть до кордону з РФ.

"Зараз є професійна армія, добра екіпіровка, це не те що ми в 2014 році пішли воювати з однією з найбільших армій світу, розуміючи, що за плечима немає нічого, - каже він. - І це те, про що потрібно говорити наступним поколінням : як звичайні хлопці, які воювали у своєму житті третій місяць, стримували більш потужну армію".

У той же час Ковтун загострює увагу на тому, що пам'ятати потрібно не тільки подвиг кіборгів, а й усіх ветеранів.

"Ми не якісь особливі люди. У кожного бійця був свій аеропорт - для когось це було Дебальцеве, для когось Саур-Могила, боїв було дуже багато. І я хотів би, щоб більше згадували звичайних хлопців, що не так відомі, як кіборги ".

Нагадаємо, 20 січня у Києві проходить марафон "Доба пам'яті", присвячений захисникам Донецького аеропортуhttps://aspi.com.ua/news/kiiv/u-kievi-vidbuvaetsya-marafon-vshanuvannya-pamyati-zakhisnikiv-doneckogo-aeroportu. З 26 травня 2014 року оборона цього об'єкта тривала 244 дні.