Доступна освіта для всіх: наскільки українські школи готові приймати дітей з інвалідністю

Ще в грудні 2015 року Україна ратифікувала основні міжнародні документи у сфері забезпечення прав дітей згідно зі світовими стандартами освіти, соціального захисту та охорони здоров’я. Зокрема, 24 статтю Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, де визначені обов’язки держави щодо реалізації інклюзивної моделі освіти. Простими словами - створення в загальноосвітніх навчальних закладах предметного і просторового середовища, яке дозволить дітям однаково вільно здобувати освіту, незалежно від їхніх особливостей, потреб та можливостей.

А в липні 2017 року президент Петро Порошенко підписав закон "Про внесення змін до Закону України "Про освіту" щодо особливостей вступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг". Згідно з цими змінами, діти з інвалідністю мають право навчатись в будь-яких школах, в тому числі й у державних та комунальних. Втім, це можливо лише на папері.

На практиці ж впровадити інклюзивну освіту в усіх школах неможливо. Навіть в Міністерстві освіти визнають, що впровадження інклюзивної освіти в Україні гальмується через "банальну неготовність" шкіл прийняти учнів з особливими освітніми потребами. Це пов’язано з тим, що більшість українських шкіл будувались в радянські роки. А в СРСР, як відомо, проблему людей з інвалідністю просто замовчували. Вони не мали змоги здобувати освіту на рівні з іншими дітьми і були повністю ізольовані від суспільства - або в спеціалізованих інтернатах, або ж удома.

Тож у спадок від радянщини сучасній Україні дістались школи, в яких просто технічно неможливо встановити пандуси та ліфти. Також далеко не кожна школа має шкільні автобуси в принципи, а автобуси, що обладнані для перевезення учнів з фізичними обмеженнями - тим більше. Крім того, не всі школи можуть собі дозволити тримати в штаті корекційних педагогів.

Так, за даними МОНу, більш ніж 50 тисяч дітей в Україні не мають доступу до якісної освіти та соціалізації. Вони або відвідують спеціальні навчальні заклади-інтернати, або перебувають на домашньому навчанні. У будь-якому випадку, нічого з вищеназваного не дає можливості соціалізації дітей з інвалідністю.

З цього приводу прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявляв, що діти з особливими освітніми потребами мають навчатися у звичайному середовищі, а створювати окремі заклади для таких дітей - неправильно.

Водночас, за словами керівника Директорату інклюзивної та позашкільної освіти Лариси Самсонової, інтернати для дітей з інвалідністю в МОН ліквідовувати не збираються. Там сподіваються, що вони самі відійдуть у минуле через те, що дітей таки почнуть віддавати до інклюзивних класів загальноосвітніх шкіл.

Варто додати, що згідно з законом про інклюзивну освіту діти з особливими освітніми потребами мають повне право навчатись у школах за місцем їхнього проживання. І жодна школа не може відмовитись приймати до себе таку дитину.

В 2016/2017 навчальному році, за статистикою Міносвіти, інклюзивні класи відкрили понад півтори тисячі шкіл. Навчалися в них більш ніж чотири тисячі дітей. Скільки дітей з особливими освітніми потребами цьогоріч пішли до загальноосвітніх шкіл та скільки інклюзивних класів відкрилося в МОН розказати не змогли.

Відомо лише, що в столиці 92 інклюзивні класи прийняли учнів з інвалідністю. Одну з таких шкіл відкрили в понеділок, 3 вересня, в Дарницькому районі Києва. В Департаменті освіти КМДА наголосили, що ці школи приймають учнів саме за місцем їхнього проживання.

Читайте також: У Києві відкрили енергоефективну “розумну" школу

Зазначимо, що цьогоріч в держбюджеті передбачено понад 500 млн гривень субвенції на інклюзивну освіту, в 2017 році на ці цілі було виділено лише 209 млн гривень. Крім того, інклюзивна освіта має фінансуватись і з місцевх бюджетів. Тож можна сподіватись, що загальноосвітні школи таки дотримаються норм закону і будуть приймати усіх учнів без виключень.