Коаліційна угода: як депутати виконують свої обіцянки

За півроку українці обиратимуть президента, а за рік підуть на виборчі дільниці обирати новий склад Верховної Ради. Під коаліційною угодою свої особисті підписи поставили два кандидати в президенти, одна з яких реальний претендент на перемогу. Перед тим як повірити новим обіцянкам та віддати свій голос – перевірте, чи дотримав політик слова, яке дав чотири роки тому.

У 2014 році, після позачергових парламентських виборів, до владної коаліції увійшло п'ять депутатських фракцій: Блок Петра Порошенка, Народний Фронт, Самопоміч, Радикальна партія Олега Ляшка та Батьківщина. 27 листопада лідери цих фракцій підписали коаліційну угоду "Європейська Україна". Документ передбачав здійснення системних реформ судової гілки влади, освіти, медицини, перехід до нової виборчої системи, скасування депутатської недоторканності і навіть зменшення податкового навантаження.

За скасування депутатської недоторканності парламентарі серйозно взялись через 3 роки – у жовтні 2017 року: саме тоді законопроект направили на розгляд Конституційного суду. Рік документ перебував поза парламентом. У вересні 2018 року народні обранці ухвалили його в першому читанні.

Навіть якщо у листопаді цього року, а саме на цей час заплановане друге читання, законопроект ухвалять, то це не означатиме виконання обіцянки. Адже, згідно з текстом документу, депутатська недоторканність скасовується з 1 січня 2020 року, тобто вже з наступного скликання парламенту, а відтак і з інших депутатів. Оскільки в преамбулі коаліційної угоди чітко зазначено "ми скасуємо депутатську недоторканність та будемо нести повну відповідальність за свої дії перед Українським народом", за цей пункт депутати отримують мінус.

Важливими для воюючої країни є системні зміни у національній безпеці: скасування позаблокового статусу України, збільшення витрат на армію, чітке розподілення повноважень між Міністерством оборони і Генштабом та інше. В коаліційній угоді депутати навіть чітко прописали терміни: усі необхідні зміни планували втілити в життя до кінця 2015 року.

На практиці все затягнулось набагато довше і лише у червні 2018 року парламентарі ухвалили закон "Про національну безпеку України". До речі, наприкінці минулого тижня Петро Порошенко звільнив Міністра оборони Степана Полторака з військової служби саме у відповідності до цього закону, адже з 1 січня 2019 року МО зможе очолювати лише цивільна особа.

Цікаво, але фракція "Радикальної партії", попри те, що підписувала коаліційну угоду, "утрималась" від голосування за зміни до стратегії національної безпеки. За суттєве запізнення та демарш радикалів депутати отримують ще один мінус за виконання цього пункту.

Оновлення влади та Антикорупційна реформа. Тут депутати вклались в термін: закон "Про очищення влади" вони ухвалили у вересні 2015 року, тоді ж розпочався процес люстрації. Щоправда, на практиці за 3 роки, які діє закон, десятки одіозних чиновників змогли поновитись на посадах, або уникнути процесу очищення. Наприклад, очільниця столичної Державної фіскальної служби Людмила Демченко, яка залишається на посаді за допомогою судів, чи заступник Голови Держфінмоніторингу Віталій Зубрій, який уникнув люстрації, отримавши посвідчення учасника бойових дій.

Закон про Національне антикорупційне бюро був ухвалений навіть швидше, аніж це передбачала угода. Більш проблематичним виявилось його укомплектування особовим складом та розмежування повноважень з іншими правоохоронними структурами. За пунктуальність ставимо перший плюс народним обранцям.

Також депутати у червні 2018 року ухвалили закон, який дозволяє зараз здійснювати конкурсний відбір суддів до Антикорупційного суду. Цей пункт залишаємо без оцінки, оскільки основна заслуга створення Антикорупційного суду – це безкомпромісна позиція міжнародних донорів України та постійний тиск на владу з боку громадськості. Депутати, попри відсутність політичної волі, були змушені голосувати за цей закон, хоча радикали і тут "утримались".

Шостим розділом коаліційної угоди народні обранці обіцяли у першому кварталі 2015 року змінити виборчу систему: скасувати мажоритарку та запровадити пропорційну виборчу систему з відкритими регіональними списками. 7 листопада 2017 року зміни до виборчого кодексу ухвалили в першому читанні, але внесли рекордну кількість - 4 400 правок до другого читання.

Як повідомив АСПІ народний депутат України Віктор Чумак, на сьогодні робоча група опрацювала 1500 правок, тобто лише третину. Попри регулярні громадські акції з вимогами прискорити процес, депутати не поспішають вносити зміни до виборчого законодавства. Однозначний мінус.

Протягом 2015 року депутати також зобов'язувались ухвалити Трудовий кодекс. 5 листопада 2015 року їм вдалось це зробити у першому читанні, друге читання досі не розпочалось. Не здійснили народні обранці і чітко зафіксоване в коаліційній угоді зменшення розміру єдиного соціального внеску до 18%, з подальшим перерозподілом фіскального навантаження не лише на роботодавця, а й на працівника.

Голова парламентського комітету з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна повідомила АСПІ, що значне зменшення ставки майже у два рази, до 22% – це і є виконання обіцянки. Знову мінус.

Якщо не враховувати підписантів коаліційної угоди – голів парламентських фракцій, то в документі згадується прізвище лише одного народного депутата – Надії Савченко. Депутати передбачили включення Савченко до Парламентської асамблеї ради Європи у статусі делегата від України поза фракційною квотою. Слід зазначити, що цей пункт нардепи виконали. Савченко таки стала членом ПАРЄ. Проте 22 грудня 2016 року Верховна Рада позбавила її такого статусу. Таке рішення було викликане тим, що Савченко  зустрічалась в Мінську з лідерами так званих "ДНР" та "ЛНР" та намагалась вести з ними переговори. В будь-якому випадку, за виконання обіцянки ставимо ще один плюс.

19 жовтня 2017 року депутати  ухвалили законопроект про державні фінансові гарантії надання медичних послуг і лікарських засобів. Це теж було передбачено коаліційною угодою. Зокрема, в ній чітко було зазначено, що українці повинні мати право на вільний вибір лікаря, а Міністерство охорони здоров'я потрібно позбавити функцій закупівлі ліків та утримання медичних та освітніх закладів. Попри підпис Юлії Тимошенко під коаліційною угодою, фракція "Батьківщини" голосувала проти медичної реформи, а радикали та частина Блоку Петра Порошенка, після її впровадження та усвідомлення того, що медичні фінансові потоки перекриваються, почали активно критикувати ухвалений ними ж законопроект. Мінохорони здоров'я за впровадження реформи - плюс, за непослідовність народних обранців – жирний мінус.

Також відносні плюси народним обранцям можна поставити за ухвалення закону "Про освіту" та початок процесу скасування звань народних артистів, як пережитку Радянського союзу. Суспільне телебачення теж створене, але для чого воно потрібне, якщо в державному бюджеті не передбачено його належне фінансування? Депутати отримують плюс, а прем'єр-міністр України Володимир Гройсман, який обіцяв профінансувати Суспільне "копійка в копійку", отримує мінус.

За словами народного депутата Віктора Чумака, усі підписанти коаліційної угоди повинні виконувати взяті на себе зобов'язання, попри те, що три з п'яти фракцій формально залишили коаліцію. Для того, щоб не виконувати обіцянки, потрібно було переписати або змінити текст цієї угоди.

У суспільства кожні п’ять років є можливість давати системну оцінку вчинкам політиків та визначати чи готові українці надалі обирати тих, хто вміє лише обіцяти.

Сергій Савінцев