Контузія, залежність, рецидиви: головний лікар госпіталю для ветеранів АТО розповіла про особливості розладів і лікування (Відео)

Більшість військових мають посттравматичні розлади, які важко лікувати. Головний лікар київського госпіталю для реабілітації ветеранів розповіла, які особливості психологічних розладів є у ветеранів АТО, що робити при рецидивах, як проходить курс лікування, а також про труднощі, з якими стикаються державні та приватні медустанови.

В Україні відсутня офіційна статистика психологічно постраждалих колишніх військових, які брали участь в бойових діях на Донбасі. Однак українські психологи, спираючись на свої на власні розрахунки, кажуть, що близько 60% з 380 тисяч ветеранів мають контузії, психотравми, а також нарко- та алкозалежності. Щоб дізнатися про особливості посттравматичних розладів, і як проходить курс реабілітації, ASPI news звернулося до головного лікаря ГУ "Госпіталь ветеранів війни" Лісова Поляна "МОЗ України Ксенії Возніциной.

Чи ведеться статистика в Україні за кількістю психічно постраждалих ветеранів АТО?

"Коли статистику постраждалих військових становили інші країни, то фіксували тільки посттравматичні стресові розлади (ПТСР) - нарахували від 11 до 30%, але в Україні ж немає такої великої кількості цих розладів. Офіційний даних хоч і немає, але, судячи з розрахунків моїх колег, можу припустити, що десь 10% українських військових цим страждають, але ж є маса інших розладів. Причина - специфіка бойових дій на Сході України. Противник використав високоенергетичну зброю, і під дією вибухової хвилі українці отримували контузії, черепно-мозкові травми. Мало хто знає, але її ефект сильно впливає на людський мозок, однак не варто плутати з черепно-мозковою травмою при дорожній катастрофі.

Як я вже говорила, Україна не веде офіційну статистику, на жаль, а навіть якщо і фіксували колись якусь частину, то не надавали кваліфіковану допомогу, і ось звідси і випливає проблема номер один. Найчастіше у ветеранів не одне "захворювання", а в сумі з іншими розладами.

Крім проявів головного болю, запаморочення, безсоння, є і психологічні - агресивність, асоціалізації, неможливість налагодити відносини, від цього і проблеми з пошуком роботи. У багатьох ветеранів проблеми з алкогольною та наркотичною залежностями. Знову ж, точних даних немає, але судячи зі звітів фахівців, таких військових приблизно 40%. Згодом я почала використовувати термін "трикутник ментального здоров'я", в який входять психотравми, постконтузіонний синдром і залежність, і всі це часто присутня в кожному з наших пацієнтів.

Що стосується працевлаштування та безробіття серед колишніх військових -Україна таку статистику теж не веде. Це велика проблема, так як повернувшись додому, часто ветерани відчувають труднощі в адаптації серед мирного населення.

Скільки в Україні госпіталів, як державних, так і приватних, де ветерани можуть пройти реабілітацію?

В Україні 29 ветеранських госпіталів, в кожному місті є кілька своїх, куди ветерани можуть звернутися по допомогу. Крім них, є і приватні клініки, консультації. Якісь працюють краще, якісь гірше, але пацієнти потребують комплексного психотерапевтичного лікування, а коли мова заходить про 2-3 психологів на 50-200 чоловік, це "ні про що".

Тому, коли в 2019 році ми тільки відкрили "Лісову поляну", вирішили, що ця установа має надавати комплексну психологічну, психотерапевтичну та медичну допомогу. Двері відкриті не тільки для ветеранів АТО, а також для афганців, добровольців, які не встигли отримати звання учасників бойових дій. Ми приймаємо тих, хто пережив полон і тортури. Створили психологічний юніт, де на 40 осіб працюють 7 фахівців і 8-й - психіатр. Кожен фахівець має не більше 5 пацієнтів, яким може надати повну, а головне індивідуальну допомогу.

Чи вистачає державному госпіталю ліків, харчування, засобів на оплату праці персоналу і т.п.?

Лікування у нас безкоштовне, так як фінансується за рахунок державного бюджету. Ліки є, пацієнти харчуванням задоволені. Але ось на модернізацію ніяких коштів не надається, а хотілося б відремонтувати корпуси, удосконалити їх, як в Ізраїлі чи США. Хотілося б більше залів для групової психологічної допомоги, для фізичної реабілітації. Що стосується оплати праці наших фахівців - з цим теж все в порядку, як і в будь-який інший лікарні. Ось тільки я не знаю, як пройде другий етап медичної реформи, але зарплати зміняться точно.

Істотну допомогу надавали волонтерські організації, однак у порівнянні з 2014-2015 року вона скоротилася, зараз вони більше зосереджуються на конкретній людині, а не на госпіталі. Тому ремонт здебільшого ми проводимо за свій рахунок і благодійників. Придумуємо акції, домовляємося через знайомих, шукаємо спонсорів. Наприклад, в 2019 році одна IT-компанія зібрала і перерахувала 360 тисяч гривень, як виявилося, в цю суму увійшла вартість одного робочого дня кожного співробітника цієї компанії. Завдяки їм ми почали ремонт в недавно побудованому відділенні стрес-асоційованих розладів. Також відгукнувся "Епіцентр", перерахувавши 350-400 тисяч гривень і встановивши санвузли в кожну палату. У планах облаштувати на території госпіталю зелену зону для реабілітації і прогулянок.

Які типові розлади бувають у колишніх військових? Як проходить курс лікування ветеранів?

Посттравматичний синдром має фізичні прояви - депресію, безсоння, агресію, головні болі, запаморочення. Після проявляються психологічні, наприклад, метеозалежність. Всі ці фактори заважають людині соціалізуватися в суспільстві. У військових після служби відбувається переосмислення матеріальних цінностей, змінюються пріоритети. Практично кожному другому важко повертатися до колишньої роботи. Деяким здається, що колектив дивиться на них зверхньо, не приймає, але, найчастіше, це лише здається. Дійсно, у ветеранів з'являється почуття, що вони тепер інші, так як бачили смерть. Це теж свого роду наслідок посттравматичного синдрому, коли у людини залишаються тільки полярні визначення: правда і неправда, погане і хороше, почуття справедливості сильно загострюється, часто ветерани так і кажуть: "Життя стало чорно-білим".

Які особливості в лікуванні психологічно травмованих ветеранів?

Наприклад, в нашому госпіталі є відділення стресо-асоційованих розладів, в якому працюють 6 психологів і 1 лікар-психіатр. При необхідності ми підключаємо неврологів, кардіологів або терапевтів. Перший крок - бесіда, під час якої лікар діагностує симптоми. Слідом - консультація з психологом, після якої закріплюється особистий фахівець за пацієнтом, і протягом усього курсу 2-3 рази на тиждень вони працюють індивідуально.

Під час лікування для ветерана відкривається спектр групових занять, наприклад, творча реабілітація - щочетверга ми разом з художниками малюємо картини і ліпимо з глини вироби. Практикуються сеанси тілесно орієнтованої терапії, фізичні вправи і медитація.

Я знаю неприємні випадки, коли до нас з інших лікарень, де немає комплексного підходу, приходили ветерани з проколотими венами і просили дати актовегін, церебролізин та інші "фуфломіцини". Вони не розуміють, що крапельниці з цими препаратами не допомагають, вони дають тимчасове полегшення, пригнічують симптоми, але термін дії у них короткий. У деяких клініках або лікарнях загодовують седативними, щоб вони якомога більше спали.

Скільки часу може тривати реабілітація?

Що стосується терміну лікування – то тут все індивідуально. Наприклад, вже місяць у нас лежить ветеран з інвалідністю першої групи. У лікуванні є зрушення і хороші результати, тому є сенс працювати далі, продовжувати курс реабілітації. Ми не обмежуємося точними термінами, тільки 15 днів, а після виписка. В середньому час лікування триває три тижні.

Бувають рецидиви, після яких пацієнти повертаються до шпиталю? Доглядаєте ви за ними після виписки?

Вилікувати повністю людини неможливо. Звичайно, зриви відбуваються, і військові знову повертаються. Для нас зараз це проблемне питання. Справа в тому, що в нашому госпіталі лежать пацієнти з різних міст України, і проконтролювати кожного після виписки дуже складно. Поки нам вдається при взаємодії з регіональними відділеннями працювати в ручному режимі. Відбувається це в такий спосіб: у кожного ветерана є своя медична картка, коли він приїжджає додому, ми дзвонимо в його обласне відділення і розповідаємо про проблеми цього пацієнта, а там за ним доглядають. Але у нас з'явилася ідея створити таку медкнижку, яку людина зможе забрати, щоб в разі рецидиву він з її допомогою міг звернутися в центр за місцем проживання. У цій книжці буде записано вже виявлені проблеми і які етапи лікування були пройдені.

Хто частіше звертається за допомогою - самі ветерани або члени їх сімей?

По-різному, хтось приходить з друзями, хтось з дружинами, матерями. Однак за багатьох найбільше турбуються побратими. Працює підхід рівний-рівному: "Я тут лікувався, мені тут сподобалося, тут добре. Тобі буде важко, але ти впораєшся". В принципі, наша програма реабілітації не передбачає, щоб на заняттях були родичі і окремо ми не проводимо з ними консультацію, але, якщо нам дзвонять і звертаються за допомогою, ми ніколи не відмовляємо.

Чи є якісь організації, які допомагають ветеранам здобути освіту і працевлаштуватися?

Якщо наші пацієнти після виписки довго не можуть знайти роботу і звертаються до нас за допомогою, ми намагаємося направляти їх в Veteran Hub в Києві. Там оцінюють можливості, дивляться на освіту, досвід роботи, а після надають консультацію, дають список вакансій. Періодично в Україні з'являються нові проекти, які дають гранти на навчання. Я особисто знаю, що багато вищих навчальних закладів в Києві йдуть назустріч і навіть надають бюджетні місця для ветеранів, наприклад Києво-Могилянська академія, Український католицький університет та університет імені Шевченка.

Veterano Group, я знаю, дає гранти починаючим бізнесменам-ветеранам. Veterano Service також співпрацює з колишніми військовими. Я чула, що недавно Міністерство у справах ветеранів підписало меморандум зі службою зайнятості і відкрило проект "Воїну - гідна робота. Ми помічаємо, що різні волонтерські та ветеранські руху допомагають своїм" побратимам ".

Знаєте, для прикладу я вам розповім про юриста-ветерана, який працює в нашому госпіталі. У 2014 він вступив на реабілітацію з посттравматичним синдромом після "Іловайського котла" і полону, дуже проблемний був і важкий в лікуванні. Але крок за кроком, і він закінчив юридичний факультет в Києві, знову вступив на магістратуру і закінчив з червоним дипломом. Зараз співпрацює з Європейським судом ", - підбила підсумок головлікар Ксенія Возніцина.