Непокарані: п'ять корупційних справ без реальних вироків

За останні чотири роки Україну сколихнув не один гучний корупційний скандал. Фігурантами кримінальних проваджень ставали народні депутати, міські голови та очільники державних відомств. АСПІ вирішило перевірити, чим закінчились корупційні справи керівництва країни.

В липні 2017 року Верховна Рада зняла недоторканність з народних депутатів Максима Полякова та Борислава Розенблата. Обидва нардепів, за версією слідства, отримали гроші від іноземної фірми за те, що ініціювали зміни до законодавства, які спрощували умови видобутку і торгівлі бурштином в Україні. Тоді вагому роль у викритті народних обранців зіграла агент Національного антикорупційного бюро України Катерина Сікорська, яка діяла під прикриттям. І вона ж стала обвинуваченою у справі Генеральної прокуратури проти НАБУ, яку відкрили пізніше, паралельно з кримінальним провадженням щодо отримання хабара.

Спочатку і Полякову, і Розенблату дозволили зняти електронні браслети та повернули заарештоване в рамках розслідування майно. А в квітні 2018 року Печерський районний суд Києва визнав Розенблата потерпілим від дій НАБУ, мовляв провокувати нардепа на хабар – незаконно. Тобто захист народного депутата переконав суд, що Розенблат не просив та не хотів брати хабар в розмірі 200 тисяч доларів, а його спонукала до цього "агент Катерина".

Член антикорупційного парламентського комітету Ігор Луценко в коментарі журналісту АСПІ повідомив, що заходи, застосовані НАБУ щодо Розенблата та Полякова, були незаконними.

"Не можна слідкувати за народними депутатами, не можна провокувати їх на хабар. Це не наші вимоги. Це вимоги європейського законодавства і практики Європейського суду з прав людини. Якщо б ми були в американській системі правосуддя чи канадській – це можна було б робити", - зазначив Луценко.

Два тижні тому Спеціалізована антикорупційна прокуратура спрямувала "бурштинову справу" до суду. Тут теж не обійшлось без складнощів, адже і Поляков, і Розенблат відмовились отримувати підозру, мотивуючи це браком часу. Розенблат пішов далі і, коли детективи приїхали до нього за місцем проживання, заявив, що відмовляється отримувати повістку про виклик, тому що "справа до суду не дійде". Справа до суду дійшла, проте яким буде вирок ми дізнаємось лише з часом.

А ось кому вирок, поки що, навіть не світить, так це Олександру Авакову - сину міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Його підозрюють в схемі закупівлі неякісних рюкзаків для Нацгвардії за завищеною ціною, через яку державний бюджет зазнав збитків в розмірі 14 млн грн. В цій же справі фігурує колишній заступник міністра внутрішніх справ Сергій Чеботар, який до травня 2015 року відповідав за державні закупівлі у відомстві. Відеокамера в кабінеті Чеботаря зафіксувала, як він домовляється з Аваковим-молодшим про постачання рюкзаків в обхід законної тендерної процедури.

Оригінал відео знищили ще до розголосу цієї справи в засобах масової інформації – влітку 2017 року. Суддя Сергій Вознюк повідомив, що цей доказ підлягав знищенню в рамках іншого кримінального провадження. Оскільки прокурор не повідомив суддю, що відеозапис  використовується в іншому провадженні, Вознюк виніс рішення про його знищення.

31 жовтня 2017 року Олександра Авакова затримали, а вже 1 листопада суд відпустив його під особисте зобов'язання батька-міністра. В липні 2018 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура закрила справу проти Авакова та Чеботаря, а покараним залишився лише підприємець Володимир Литвин, фірма якого мала постачати рюкзаки. У вересні цього року він компенсував державі завдані збитки в розмірі 5,2 млн грн та отримав два роки умовно.

Центр протидії корупції безуспішно намагається оскаржувати рішення про закриття справи. 8 жовтня Солом'янський районний суд Києва повторно повернув скаргу на дії САП цій громадській організації: суд вважає, що ЦПК не є заявником, а тому не має права оскаржувати рішення прокурора САП.

Досить цікава ситуація з колишнім очільником Державної фіскальної служби Романом Насіровим. Українцям він запам'ятався картатою ковдрою, якою вкривався дорогою до лікарні, одразу після того, як співробітники НАБУ зачитали йому підозру 2 березня 2017 року.

Екс-Голову ДФС звинувачують у завданні державі збитків на суму 2 млрд гривень. За версією слідства, Насіров, нібито, надав безпідставні податкові розстрочки підприємствам депутата-втікача Олександра Онищенка.

На відміну від Олександра Авакова, справа Насірова дійшла до суду, але зачитування самого лише обвинувального акту триває майже рік. 7 грудня 2017 року на вимогу адвокатів Насірова прокурори САП почали зачитували повний текст обвинувального акту, який складається з 774 сторінок.

Нещодавно, Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький повідомив, що станом на жовтень 2018 року, прокурори зачитали 315 сторінок, тобто менше половини. Спочатку адвокати чиновника домоглись, щоб Насірову повернули паспорт громадянина України, а наприкінці вересня йому дозволили зняти відстежувальний браслет.

Але якщо Насіров сам влаштував театральну виставу під час затримання, то з колишнім Головою Державної служби України з надзвичайних ситуацій Сергієм Бочковським показове затримання влаштували співробітники Міністерства внутрішніх справ.

25 березня 2015 року на засіданні уряду, яке транслювалось в прямому ефірі, Бочковського та його заступника Василя Стоєцького затримали, зачитали обвинувачення, одягли на них наручники і вивели з зали.

Бочковському та Стоєцькому оголосили підозру в організації корупційної схеми з закупівлями паливно-мастильних матеріалів за завищеними цінами, що завдало державі збитків на суму понад 1 млн грн. Щоправда влітку 2017 року з'ясувалось, що Бочковського, насправді, судять за вимагання грошей в очільників територіальних підрозділів ДСНС під погрозою звільнення та розтрату грошей під час закупівлі металошукачів.

Щоправда усі ці кримінальні провадження не завадили Бочковському двічі виграти суди та домогтись поновлення на посаді. В серпні цього року він намагався потрапити на робоче місце, але співробітники ДСНС не пустили чиновника всередину будівлі без відповідного розпорядження Кабміну.

Замість розпорядження Кабінет міністрів разом з МВС подали касаційні скарги до Верховного суду на рішення попередніх судів про поновлення Бочковського на посаді. Розгляд справи розпочнеться в кінці грудня. Але компенсацію за вимушений прогул чиновнику виплатили ще в кінці вересня. З державного бюджету він отримав 540 тисяч гривень.

А ось кому поновлюватись на посаді не потрібно, то це міському голові Одеси Генадію Труханову.

14 лютого цього року Труханова разом з його заступником Павлом Вугельманом затримали в аеропорту "Бориспіль". Їх підозрюють в заволодінні майном шляхом зловживання службовим становищем. Зокрема, йдеться про майновий комплекс Державного підприємства "Завод "Краян", яке у вересні 2016 року Одеська міська рада придбала за 185 млн грн, хоча за півроку до цього приватна структура купила це майно на аукціоні за 11,5 млн грн. Таким чином, за версією НАБУ, Труханов та низка інших чиновників Одеської міськради заволоділи коштами бюджету Одеси.

Справа набула такого розголосу, що обрання запобіжного заходу відбувалось не в Одесі, а в Солом'янському районному суді Києва. 15 лютого під будівлею суду виникли сутички між правоохоронцями та активістами, які прийшли вимагати покарання Труханова, один нацгвардієць навіть дістав кульове поранення в ногу. Щоправда протест не вплинув на рішення суду і Труханова відпустили на поруки іншого відомого одесита – народного депутата України з фракції "Блок Петра Порошенка" Дмитра Голубова.

Тому весь цей час Труханов продовжував здійснювати свої функції. На початку жовтня САП вручила обвинувальний акт 8 особам, серед яких і чинний міський голова Одеси. Також прокурори звернулись до Верховного суду з клопотанням, в якому просять забрати справу Труханова з Малиновського райнного суду Одеси та передати її до іншого міста. САП побоюється, що міський голова спробує впливати на місцевих суддів.

Що вирішить суд наразі не може сказати ніхто, але вже зараз можна стверджувати, що жодна гучна корупційна справа не завершилась реальним судовим вироком чи ув'язненням підозрюваного. Українські чиновники вміло маніпулюють не лише свідомістю громадян, а й українським законодавством. А в тих випадках, коли обійти закон не вдається, завжди знаходиться місце для кругової поруки.

Сергій Савінцев