Правоохоронна імпотентність: чому в Україні вбивають активістів

Досудове слідство у справі відомого журналіста Павла Шеремета не завершене, хоча вбивство відбулось більше двох років тому. 2 листопада 2017 року вбито депутата Сєвєродонецької міської ради Сергія Самарського – ні причини вбивства, ні підозрюваних досі немає. 5 червня 2018 року в Одесі здійснено напад на антикорупційного активіста Віталія Устименка – підозрювані не встановлені, досудове слідство триває. Цей перелік нерозв'язаних справ можна продовжувати.

Власне, безкарність і породжує нові злочини. Якщо раніше з активістами намагались боротись законними методами або просто погрожували, то перед виборами місцеві кримінальні еліти починають діяти.

Так сталось з керуючою справами виконавчого комітету Херсонської міськради Катериною Гандзюк. Відома Гандзюк тим, що їй вдалось перетворити одну із найзакритіших міськрад України в найбільш прозору за підсумками 2017 року. А восени минулого року Гандзюк ще й звинуватила начальника Управління захисту економіки (УЗЕ) Нацполіції в Херсонській області Артема Антощука в корупції. За словами чиновниці, представники УЗЕ звертались до неї з наполегливими пропозиціями виділяти їм 3% міського бюджету, щоби не мати проблем з законом. Тоді Гандзюк вирішила пролити світло на закулісні ігрища правоохоронців, розповівши про все на своїй сторінці у Facebook. Історія знайшла відгук в засобах масової інформації та просочилась на телебачення. Проти Антощука навіть почали службову перевірку.

Але як тільки галас в ЗМІ припинився, про очільника УЗЕ забули, а результати службової перевірки так ніхто і не побачив. Натомість в атаку пішли правоохоронці. Спочатку, за допомогою армії ботів, заблокували сторінку Катерини у Facebook, щоби мінімізувати її контакти з пресою. Потім намагались через суд змусити Гандзюк спростувати інформацію щодо їх корупційних пропозицій, але програли усі судові засідання. Зрештою, вранці 31 липня 2018 року біля власного під'їзду Катерину Гандзюк облили кислотою. Вона потрапила в реанімацію, уражено 35% шкірі жінки.

Та ще більш обурливими виглядають дії правоохоронців. Попри те, що камери спостереження зафіксували нападника, а місцеві мешканці повідомляють, що напередодні бачили його в супермаркеті "АТБ" неподалік місця злочину, слідчі структури досі не встановили особу нападника.

Більше того, розслідування справи Гандзюк доручили прокурору, який перебуває під безпосереднім керівництвом Євгена Красножона – іншого прокурора, який у 2014 році закрив справу про вбивство журналіста В'ячеслава Веремія та перекваліфікував її на "хуліганство". Вже у 2018 році суд скасував постанову Красножона про закриття справи, а 13 червня співучасник вбивства Веремія Юрій Крисін був засуджений до 5 років ув'язнення.

Дивний збіг обставин, але спочатку напад на Катерину Гандзюк теж кваліфікували як "хуліганство" і лише після розголосу в засобах масової інформації та втручання у справу генерального прокурора Юрія Луценка перекваліфікували злочин на ч.2 ст.121 ККУ "Умисне завдання тяжких тілесних ушкоджень, здійснене з метою залякування потерпілого". А сьогодні заступник начальника поліції Херсонської області Микола Вербицький повідомив, що, після отримання судово-медичної експертизи, справу вже перекваліфіковано як "замах на вбивство".

Ще одним дивним збігом є те, що в той самий день коли Гандзюк облили кислотою у Херсоні, в сусідній Запорізькій області вбивають активіста і учасника бойових дій на Донбасі Віталія Олешка. Вбили Сармата теж біля його домівки в Бердянську.

Олешко відомий своїм протистоянням з народним депутатом України від "Волі народу" Олександром Пономарьовим. Саме завдяки Віталію Олешку в ЗМІ потрапила інформація щодо виробничого підприємства "Агрінол", яке контролює Пономарьов. Сармат активно виступав проти місцевої влади та критикував власників підприємства "Агрінол" за поставки на передову неякісного масла, внаслідок якого було виведено з ладу танки 17-ої танкової бригади.

За словами колишнього бійця батальйону "Донбас" Євгена Шевченка, вбивство замовив саме Олександр Пономарьов.

Так це чи ні повинно з'ясувати слідство. Тим більше, що за повідомленням начальника кримінальної поліції В'ячеслава Аброськіна, вранці 1 серпня поліцейські затримали усіх 5-ох підозрюваних у вбивстві Віталія Олешка.

Тим часом громадськість шокована подіями останньої доби. Під Міністерством внутрішніх справ відбуваються стихійні мітинги з вимогами негайно розслідувати усі резонансні справи щодо насильства над громадськими діячами. А в Херсоні представники Нацкорпуса пікетують будівлю обласної прокуратури.

Характерно, що в обох випадках до протестувальників не вийшли представники правоохоронних органів, щоб, принаймні, повідомити про перебіг розслідувань та відзвітувати перед обуреною громадськістю. Лише після запалення димових шашок, Нацкорпус запросили в кабінет до обласного прокурора Херсонщини Віталія Трегубенка.

А обурюватись є чому, адже сьогодні активне громадянське суспільство в Україні абсолютно незахищене. Усі: блогери, журналісти, громадські діячі та пересічні громадяни – ніхто не застрахований від каліцтва та смерті. І все це тому, що правоохоронні органи бездіють, а злочинці відчувають, що можуть залишатись непокараними.