Церковний конфлікт: амбіції Філарета чи відновлення справедливості

Українська церква отримала Томос про автокефалію, про яку мріяла всі роки незалежності. Однак як тільки це сталося, перед фінальним завершенням усіх процедур, на заваді стали внутрішні протиріччя духовних лідерів.

Однією із основоположних ідентифікуючих подій державотворення Київської Русі є хрещення. Не заглиблюючись в історію, важливо зазначити, що сьогодні християнство відіграє значну роль у формуванні політичної значущості на міжнародній арені. В цьому контексті дуже показовим є російська політика і її намагання перейняти право спадковості традицій та міфології Київської Русі.

В Україні процес культивування християнських вірувань у політичному просторі не був такий відчутний до отримання Томоса про автокефалію. З отриманням цієї грамоти, в Українському публічному просторі відбулась значна активізація розмов про становлення української незалежної церкви. Звісно, ці розмови не оминули суто політичного простору, адже будь-які громадські організації, тим паче такі масові як церква, мають політичну природу. 

Церква завжди була побудована за складною ієрархічною структурою, навіть складнішою, ніж у війську. Відповідно за титул патріарха завжди точилася жорстока боротьба.

Саме таку боротьбу можна помітити між почесним патріархом Філаретом та митрополитом Епіфанієм.

ІСТОРІЯ ТА ТЕОРІЯ

Після розколу християнської церкви у 1054 році Папа Римський став головним серед католиків, а серед православних таким вважається Вселенський патріарх Константинопольський. Хоча останній за вченням і не є лідером, однак наділений адміністративними правами, котрі виділяють його повноваження більш впливовими, ніж у інших церковних служителів. 

Крім неї інсують помісні церкви, це територіальні автокефальні церкви, яким надається право (Томос — ред.) від Константинополю здійснювати богослужіння на окремій території. Згідно Диптиху (списку помісних церков — ред.) Константинопольської церкви на сьогодні існує 15 помісних церков, в тому числі і Російська православна церква. Однак, РПЦ ніколи Томосу не отримувала, а самопроголосилась у 1448 році і заявила про свою автономію. 

Під впливом різних політичних чинників, РПЦ була визнаною, однак спори про її автономію ще не вичерпані. РПЦ також заявляє про свою виключну юрисдикцію на території усього колишнього Радянського Союзу. В Україні відділення РПЦ представлено в особі Української православної цервки Московського патріархату під головуванням митрополита Онуфрія.

Після розпаду СРСР та незалежності України виникла ідея незалежності і церкви. ЇЇ проповідником став Філарет, який оголосив про створення Української православної церкви Київського патріархату під своїм головуванням. До неї відійшла частина парафій РПЦ, через що в Москві його відлучили від Сану, а згодом оголосили йому анафему (відлучення від церкви — ред.), яку Філарет не визнавав.
Київський патріархат був малочисленний в Україні в порівнянні з Московським, але так чи інакше вони співіснували не визнаючи один одного. 

Приводом до узгодження релігійних питань в Україні стала війна на Донбасі. Київський патріархат виступив за незалежність України та закликав Росію зупинити агресію, в той час як священики УПЦ МП відмовлялись відспівувати загиблих воїнів АТО, називали війну братовбивчою та не визнавали агресії Росії.

У 2016 році Верховна Рада України ухвалила рішення про звернення до Вселенського патріарха Варфоломія І про надання Українській церкві незалежності. У 2018 році тодішній президент України Петро Порошенко звернувся до Константинополя з таким проханням. 

Результатом такого прохання, а також переговорів став ініційований Вселенським патріархатом помісний Собор, на якому було ухвалення рішення про надання повної канонічної незалежності. Це сталося 15 грудня 2018 року. 

Варто зазначити, що представники РПЦ закликали Константинополь не ухвалювати такого рішення і назвали Варфоломія І розкольником.

Однак це не завадило Україні отримати Томос про автокефалію, який був підписаний 5-6 січня 2019 року. Предстоятелем церкви став митрополит Епіфаній.

Важливим аспектом цього стало те, що за угодою, УПЦ КП на чолі з Філаретом самоліквідується, а створюється Православна церква України, де головним є митрополит Епіфаній, а Філарет отримує статус почесного патріарха (такий статус є лише у нього і більше ніде у світі — ред.), але цей статус фактично не дає жодних адміністративних повноважень, а має, скоріш, презентативний характер.

ВЛАСНІ АМБІЦІЇ ЧИ ВІДНОВЛЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ

Угода, за якою підконтрольна Філарету УПЦ КП є ліквідованою була виконана, але через деякий час Філарет перестав це визнавати.

Перші розбіжності між Філаретом та Епіфанієм сталися одразу після отримання Томосу про автокефалію. Філарет виступав категорично проти того, щоб на служіннях ПЦУ у літургіях згадували ім’я патріарха РПЦ МП Кирила (Володимира Гундяєва — ред.), Епіфаній посилався на настанови Вселенського патріархату та згадував предстоятелів усіх помісних церков, в тому числі і РПЦ та її очільника.

В травні 2019 року мало відбутись урочисте молитовне спілкування в пам’ять про священномученика Макарія  і з цієї нагоди Філарет розіслав усім архієреям колишньої УПЦ КП запрошення на даний захід, але запрошення було на бланках ліквідованої УПЦ КП. А вже 9 травня він заявив, що УПЦ КП не ліквідована, а продовжує свою діяльність.

Також в інтерв’ю DW Філарет заявив, що митрополит Епіфаній рідко з ним спілкується та виразив можливість розколу в новоствореній ПЦУ.

Вже 14 травня на сайті УПЦ КП з’явилось звернення Філарета до Епіфанія "нічого не робити без його згоди". 

Там вказувалось, що була попередня домовленість, що ПЦУ буде керувати Філарет, а представляти її на світовій арені буде Епіфаній, але цього ніхто не дотримується.

"Попередньо була досягнута домовленість, що Предстоятелем буде митрополит Епіфаній, кандидатуру якого висунув Патріарх Філарет, але керівництво Церквою в Україні буде продовжувати Патріарх. Предстоятель буде представляти Церкву у Православному світі, тому що УПЦ отримує статус митрополії, а також він буде допомагати Патріарху в керуванні Церквою, але керівництво Церквою залишається за Патріархом…Ця домовленість порушена і не виконується на ділі. Тому в церкві виникло розділення… А для того, щоб нам продовжувати об'єднання в Єдину Помісну Українську Православну Церкву, треба жити і трудитися для визнання майбутнього патріархату. Тому ми для зовні — митрополія, а в середині України ми продовжуємо бути Патріархатом… Що сьогодні відбувається в Українській Православній Церкві? Розділення, двовладдя, яке може призвести до печальних наслідків. Чому це відбувається? Тому що новообраний Предстоятель УПЦ митрополит Епіфаній не дотримується тих домовленостей, які були досягнуті до Собору 15 грудня 2018 року у соборі св. Софії. Яка реакція Москви на події в УПЦ? Москва задоволена станом справ в УПЦ. Те, чого вона не могла досягти різноманітними зусиллями, досягає нині ділами нинішнього Предстоятеля УПЦ", — заявив Філарет. 

Наступного дня, 15 травня, Філарет скликав прес-конференцію на якій звинуватив п'ятого президента Порошенка та митрополита Епіфанія у тому, що вони не виконали умови їхньої домовленості та додав, що така домовленість була усною.

23 травня Філарет заявив, що відмовляється виконувати деякі умови Томосу, оскільки вони ставлять ПЦУ в залежність від Константинополя.

Наступного дня, 24 травня відбулось засідання Священного Синоду ПЦУ на якому взяли участь усі члени Синоду.

На ньому було визначено всі умови статутів управлінь єпархій ПЦУ та статутів монастирів та духовних навчальних закладів та інші питання. В результаті, за всі рішення було проголосовано одноголосно “за”, тільки Філарет єдиний був проти рішення, в якому висловлювалась підтримка митрополиту Епіфанії як предстоятелю. 

Крім цього, Філарет виступив проти затвердження статуту від 15 грудня 2018 року. Сам Фіралет заявив, що на Епіфанія впливають промосковські сили, однак назвати їх відмовився, а також заявив, що хоче, щоб українська церква була незалежною як від Константинополя, так і від Москви.

ДУМКА ЕКСПЕРТА

Директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Андрій Юраш у коментарі одному із ЗМІ заявив, що всі документи на яких була згода на ліквідацію УПЦ КП та створення ПЦУ лежать у Вселенсьому патріархаті. Також у Мінкульті говорять, що Православна Церква України утворилася шляхом об’єднання Київського Патріархату, Автокефальної Церкви і частини Московського Патріархату на соборі 15 грудня. Перед тим і УАПЦ і КП ухвалили одноголосне рішення самоліквідуватися – це була одна з головних вимог Константинополя при наданні Томосу про незалежну церкву.

Підпис Філарета там теж є, але там немає термінів, відповідно, це може створювати юридичну колізію. 

"І зараз де-факто, згідно з рішеннями синоду, вже від 5 лютого святійший патріарх Філарет був визначений як правлячий єпископ архієрей зі збереженням столичної єпархії міста Києва", - говорить Юраш.

Релігієзнавець Ярослав Коцюба вважає, що можливо буде сценарій, за яким патріарха Фіралета повторно усунуть від влади, принаймні така спроба можлива, а також можливо відправлятимуть його на спокій.

"Крім цього, можлива апеляція до Константинополя, щоб Вселенській патріархат задіяв свій вплив для вирішення цього конфлікту", - говорить Коцюба.

ВИСНОВОК

Попри те, що релігія є недержавним інститутом, держава не стоїть осторонь церковних питань. Історія отримання Томосу про автокефалію є свідченням цього. 

Почесний патріарх Філарет є людиною, яка багато зробила для становлення єдиної помісної православної церкви України. Причини, чому його не оголосили головним у новоствореній ПЦУ є різними і головною називають вік. Філарету вже 90 років і чи зможе він справлятись з усіма повноваденнями — це велике питання. Філарету надали статус Почесного патріарха, якого немає більше ні у кого. Чому не достатньо йому такої подяки - невідомо. Відомо лиш одне - Філарет не зупиняється і заявив, що буде діяти і далі. Його заяви про те, що Українська церква має бути незалежною від Константинополя, так само як і колись від Москви, звучать справедливо.

Однак навіщо було ставити підпис під угодою, згідно якою УПЦ КП має бути ліквідованою, щоб потім його не виконувати - питання без відповіді. І апеляції про недотримання кимось домовленостей звучать недоречно, зважаючи на те, що такі домовленості ніде не фіксувались.

Влада дає багато бонусів - визнання, вплив та гроші, однак навіщо всі ці речі людині, яка вчить біблійним істинам, зважаючи на те, що в самій біблії ставлення до таких речей доволі неоднозначне, якщо не сказати негативне - нехай кожен відповість сам.