Із Майдану на фронт

Для тих, хто вирушив незабаром після подій на Майдані на фронт, війна почалася ще на початку 2014-го. Але тоді вона ще не була проти зовнішнього агресора. То була "війна" влади проти українського народу. Згодом частина активістів стала на захист країни та долучилась до різних військових підрозділів, продовжуючи боротьбу вже у лавах силових структур.
Що думають нинішні українські захисники стосовно розстрілів на Майдані та чи змінилось після вступу до лав підрозділів їх сприйняття спецпризначенців "Беркута" - читайте далі у матеріалі.

До подій на Майдані тодішні спецпризначенці "Беркута" не боялися нічого та часто дивились в обличчя смерті. Проте від побаченого там вони були шоковані.

Нам вдалось поспілкуватись із людиною, яка деякий час перебувала у лавах тодішніх силових структур і розуміла процес видачі та виконання наказів. Об'єктивні причини не дають нам змогу розголошувати джерело інформації. Назвемо нашого героя Назаром.

За словами Назара, задачею силовиків, які стояли взимку 2013-2014 років у строю, було попередити та не допустити активних дій з боку натовпу. 

"Команди на затримання чи придушення спротиву ніхто не міг дати тим, хто перебував у системі блокування. Тобто, ця шеренга просто не давала змоги переміщатися натовпу між точками А та Б.  Інша справа третя та п'ята шеренги, де перебували групи затримання, конвої, автозаки  тощо.

Активного витіснення не було. Бо якщо віддається така команда — починається бійня: перші ряди мали б почати вести активні дії та просто бити людей. Такого я не бачив ні на одному із відео і не чув від знайомих. Якщо говорити взагалі, то команди міг віддавати силовикам лише Захарченко (ред. - 10-й Міністр внутрішніх справ). Хто конкретно вже йому віддавав накази — важко сказати", - розповідає Назар.

Зі слів очевидців-"беркутів" та бійців тодішніх внутрішніх військ у деяких випадках вперед ставили тих хлопців, що тільки почали службу. Мабуть, думали, що це стримає протестувальників. Проте це не вплинуло на ситуацію.

Водночас безпосередньо навпроти силовиків були такі ж юнаки та дівчата, більша частина з яких була віком від 17 до 22 років. 

"Мені було тоді 17 років. Пішов на Майдан одразу ж після того, як побачив новини про побитих людей. Ніколи не був прихильником євроінтеграції. Вийшов відстоювати свій народ та наші права.Відчувалась жага до життя, адреналін і навіть якась віра в зміни на краще.

На той момент я навіть уявити не міг, що на території України може розгорітися "війна".

Це стало дуже сильним мотивом для боротьби на фронті. Я побачив дух побратимства, зрозумів, що потрібно йти далі  захищати до кінця людей і землі, які намагаються у нас "віджати", - розповідає про свої спогади учасник бойових дій Антон.

За словами Антона, його думка стосовно "Беркута" не змінилася. Хлопець розповідає, що не засуджує дії всіх силовиків внутрішніх військ, які там були.

"Реально у половини із них не було вибору навіть, якщо вони  хотіли відійти з позицій. Я розумію, що таке наказ, але потрібно включати розум. Не знаю навіть, як вчинив би на їх місці. Чесно.
Мені було шкода пацанів, яким на вигляд ледь виповнилось 18. Адже вони не знали, як їм діяти і боялися не виконати наказ. Безумовно страх був і серед них", - розповідає Антон.

Не розуміє до сих пір дій силовиків на Майдані і  учасниця бойових дій Леся, якій на той момент був 21 рік. 
"Я спершу не йшла на Майдан принципово, бо мені телефонували й пропонували вийти за 250 грн за Яценюка або за 300 грн за "Йулю".

Якби я особисто не чула розцінок, які звучали на початку Майдану, то я і зараз не вірила у те, що люди виходять за гроші на якісь мітинги. Проте, 90% людей, які збирались потім на Майдані були свідомим. Нам було не байдуже, хотілося змін.

Те ж саме було і з моїм рішенням піти на фронт.

Я ніколи не зрозумію "беркутів" лиш тому, що я мислила все життя по-одному, а вони — по-іншому. Це як з "ватою": ми не розуміємо одне одного", - розповідає Леся.

За словами учасниці бойових дій на Донбасі, у натовп, що був, вона б не стріляла б точно.

"І, хто б не віддавав накази, — зрозуміти тих людей у формі неможливо. І пробачити теж. Але все ж, я думаю, що Майдан дав свої результати. Виключно в головах тих, кому необхідно було", - коментує військова.

Під час подій на Майдані вони встигли побути  провокаторами, і охоронцями порядку, і героями, і знов провокаторами. А ще їх часто запитували: скільки вам платять?

Такі питання часто чув і учасник тих подій, а нині ветеран війни Володимир. На той момент він був десятником у 14-ій сотні Самооборони Майдану. До цього вчився у Львівській політехніці та мріяв побудувати краще майбутнє. На Майдані був із самого початку: 19-річний студент, закривши модулі, поставивши перед фактом батьків, з одногрупником приїхав на тоді ще мирний, як здавалося, Майдан.

"Мене запитував кожен третій, скільки мені платили. І на самому Майдані в тому числі. Я не виключаю того, що були “проплачені” люди, які створювали масовку".

Якщо говорити конкретно про мене, то на той час я доволі скептично сприймав євроінтеграцію, тому головним мотивом була зміна злочинної влади Януковича.

З самого початку я розумів, що мирним шляхом та початкова акція не закінчиться. Проте застосування коктейлів молотова і зброї не очікував. Ми встигли побути  провокаторами, і охоронцями порядку, і героями, і знов провокаторами.

20 лютого, побратими розбудили мене з фразою "Там коїться *****, ми йдемо, ти з нами?". Тоді я вперше почув свист бойових куль і побачив результати їх роботи. Чи було страшно зараз не згадаю, мабуть, так".

Про шок та страх, який був і серед частини спецпризначенців "Беркута" розповідає і Назар. 

"З 16 січня, коли почались активні дії, будь-яка форма (камуфляж) викликала агресію. Були випадки в той період, коли працівники "Беркута" знімали форму та залишали ряди. В основному це були ті, хто пропрацював 1-2 роки.

Проте, коли тобі кажуть "міліція із народом", а потім в тебе летять заточені електроди — то виникає повне нерозуміння ситуації. Хлопці були шоковані та не розуміли ситуацію.

Уяви: ти стоїш у перших рядах, зі щитами, які можна пробити просто ножем, а на тебе летять цегли, коктейлі молотова, арматура. І побігти просто ти не можеш, бо з усіх сторін стоять такі ж як ти. За кілька годин такого людина просто не витримує психологічного тиску. Якщо проводити аналогію між 2005 роком (ред. - Помаранчева революція), то тоді до строю підходили люди, обмінювались просто думками, говорили, що міліція має бути із народом, засовували квіти до щитів силовиків. І все.

У 2014 ж році момент агресії перебільшений, зайвий та однозначно спровокований. Тому що кульові поранення від беззбройного натовпу не з'являються. Куди ці факти дівають у Генпрокуратурі — таємниця для всіх.

На мою думку, стріляли як у мітингувальників, так і працівників міліції", - розповідає Назар. 

За словами Назара, Генеральна прокуратура не проводить розслідування належним чином.Тому процес розслідування злочинів на Майдані не завершено донині. Начальник управління Спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк 19 лютого 2019 року заявив про перешкоджання та пряме втручання з боку системи Генеральної прокуратури, зі сторони Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України.

Події лютого 2014-го року стали мотивом для продовження боротьби активної частини населення власне на фронті. Велика частина тих, хто був тоді на Майдані, вступили до різних добровольчих батальйонів та військових підрозділів. Зауважимо, що це стосується як активістів, так і силовиків.

"Багатьох із тих, хто стояв поруч я зустрічав на фронті. Моє ж відношення до "Беркутів" з того часу не змінилося абсолютно.
І якби мені віддали наказ стріляти у натовп — командир був би посланий на***, а мій рапорт лежав на столі", - поділився думками учасник бойових дій на Донбасі Володимир.

Наостанок він додав, що попри скептицизм стосовно майбутніх виборів президента України, він все ж дуже сподівається, що у людей залишились у пам'яті події 2014-го року. І перед тим, як віддавати свій голос за когось, українці згадують, якою ціною їм ті вибори дісталися.

Алла Жигадло