Успіхи МОН в електронізації управління освітою: досягнень два і вони смішні

Освіта в Україні приблизно на тих самих щаблях світових рейтингів, як і усі інші сфери. Однак реформи не оминули і її та вже демонструють результати.

4 березня 2019 року Міністерство освіти і науки звітувало про результати проекту UTEMA який націлений на створення системи електронного документообігу та збору і аналізу даних закладів вищої освіти.

Проект міжнародної технічної допомоги "Альянс сприяння прозорому управлінню освітою в Україні (UTEMA)". Дана програма фінансувалась Агентством Сполучених Штатів Америки з міжнародного розвитку впродовж 2016-2019 років.

Суспільний запит на ефективні зміни лунав з самого початку незалежності України і реформатори, які взялись змінювати все надихались світовим досвідом.

Світ не відгородився від прагнень українських реформаторів і протягнув руку допомоги. І ось це майбутнє стукає у двері української системи освіти, яка вже почала дивувати усіх.

Про ці дивовижні нововведення і звітували в МОН 4 березня.

Про архаїчність освітньої системи України годі говорити, учні вже давно змирились, що Photoshop доводиться освоювати на уроках малювання пензлями у альбомах, а сучасні операційні системи - слухаючи лекції з підручників інформатики за 2004 рік.

Але тепер українська освіта стала на крок ближчою до сучасних інновацій, принаймні саме Міністерство. Безумовно, починати треба з голови, адже від ефективності дій Міністерства залежатиме робота усієї сфери. І тут без іноземної допомоги нікуди.

В еру цифрових технологій освіта своїм пріоритетом має вбачати безперешкодне інтегрування учнів в інноваційні здобутки технологій. Поки що вдалось інтегрувати лише кадровий склад Міністерства.

Акумулюючи досвід країн Західної цивілізації українська освіта відкрила для себе новий вимір – тепер завдяки співпраці МОН та USAID працівники міністерства матимуть корпоративну електронну пошту.

Ці нововведення, звісно, важливі та необхідні, але питання полягає у тому, чому тільки зараз Міністерство освіти і науки домоглося запровадити настільки “революційну” модель внутрішньої комунікації як корпоративна електронна пошта.
Важко уявити, яким чином здійснювалась комунікація до цього, адже тільки у 2019 році понад 400 фахівців МОНу отримали змогу обмінюватись даними в спеціальній корпоративній електронній пошті.

Також Лілія Гриневич жалілась, що прийшовши на посаду, їй доводилось підписувати гору паперових документів, що займало чимало часу та змушувало бути прив'язаним до Міністерства.

Нині, ці проблеми не будуть турбувати пані Гриневич і її локація не матиме значення, вона звідусіль зможе здійснювати свої повноваження. Друга революційна зміна, про яку стало відомо на звіті МОН – це можливість Міністра освіти здійснювати свої повноваження поза приміщення міністерства.

Приміром, якщо повертаючись з відпочинку, будуть проблеми з авіаквитками, Лілія Михайлівна зможе не спішити повертатись в Україну, їй достатньо буде всього лише мати доступ до інтернету і тепер українська освіта буде цілодобово під наглядом міністра.

У світі, де інформатизація сягає масштабу нової всесвітньої ідеології, швидкість передачі даних зростає кожного дня і глобальну конкуренцію виграє країна, яка задає усьому світу інформаційно-технологічні тренди. Де роботизація та автоматизація виробничих процесів майже повністю замінює людську роботу, Ілон Маск обіцяє забезпечити увесь світ безкоштовним покриттям Wi-Fi, а колонізація Марсу вже не здається фантастичною, українські світила науки і досі метушаться в горах кореспонденції та забюрократизованих системах координат підпорядкування вищим службовим ієрархіям.

Здавалось, що часи радянського союзу вже минули і ми не настільки прив'язані до макулатури, принаймні на рівні міністерств, але якщо для Міністерства освіти та науки досягненням є введення системи електронного підпису з планшета для міністра, страшно уявити скільки десятиліть має пройти, щоб кожен школяр був забезпечений сучасними гаджетами з доступом до швидкісного Wi-Fi у кожному класі найвіддаленішого селища. І це найелементарніші технічні умови, які мають бути у кожного без виключення користувача освітніх послуг.

Учням та студентам лишається заздрити технічному прориву Міністерства освіти і науки, і очікувати, що колись користування електронними засобами комунікації будуть доступні і в школах.