Успіхи МОН в електронізації управління освітою: досягнень два і вони смішні

4 березня 2019
180

Освіта в Україні приблизно на тих самих щаблях світових рейтингів, як і усі інші сфери. Однак реформи не оминули і її та вже демонструють результати.

4 березня 2019 року Міністерство освіти і науки звітувало про результати проекту UTEMA який націлений на створення системи електронного документообігу та збору і аналізу даних закладів вищої освіти.

Проект міжнародної технічної допомоги "Альянс сприяння прозорому управлінню освітою в Україні (UTEMA)". Дана програма фінансувалась Агентством Сполучених Штатів Америки з міжнародного розвитку впродовж 2016-2019 років.

Суспільний запит на ефективні зміни лунав з самого початку незалежності України і реформатори, які взялись змінювати все надихались світовим досвідом.

Світ не відгородився від прагнень українських реформаторів і протягнув руку допомоги. І ось це майбутнє стукає у двері української системи освіти, яка вже почала дивувати усіх.

Про ці дивовижні нововведення і звітували в МОН 4 березня.

Про архаїчність освітньої системи України годі говорити, учні вже давно змирились, що Photoshop доводиться освоювати на уроках малювання пензлями у альбомах, а сучасні операційні системи - слухаючи лекції з підручників інформатики за 2004 рік.

Але тепер українська освіта стала на крок ближчою до сучасних інновацій, принаймні саме Міністерство. Безумовно, починати треба з голови, адже від ефективності дій Міністерства залежатиме робота усієї сфери. І тут без іноземної допомоги нікуди.

В еру цифрових технологій освіта своїм пріоритетом має вбачати безперешкодне інтегрування учнів в інноваційні здобутки технологій. Поки що вдалось інтегрувати лише кадровий склад Міністерства.

Акумулюючи досвід країн Західної цивілізації українська освіта відкрила для себе новий вимір – тепер завдяки співпраці МОН та USAID працівники міністерства матимуть корпоративну електронну пошту.

Ці нововведення, звісно, важливі та необхідні, але питання полягає у тому, чому тільки зараз Міністерство освіти і науки домоглося запровадити настільки “революційну” модель внутрішньої комунікації як корпоративна електронна пошта.
Важко уявити, яким чином здійснювалась комунікація до цього, адже тільки у 2019 році понад 400 фахівців МОНу отримали змогу обмінюватись даними в спеціальній корпоративній електронній пошті.

Також Лілія Гриневич жалілась, що прийшовши на посаду, їй доводилось підписувати гору паперових документів, що займало чимало часу та змушувало бути прив'язаним до Міністерства.

Нині, ці проблеми не будуть турбувати пані Гриневич і її локація не матиме значення, вона звідусіль зможе здійснювати свої повноваження. Друга революційна зміна, про яку стало відомо на звіті МОН – це можливість Міністра освіти здійснювати свої повноваження поза приміщення міністерства.

Приміром, якщо повертаючись з відпочинку, будуть проблеми з авіаквитками, Лілія Михайлівна зможе не спішити повертатись в Україну, їй достатньо буде всього лише мати доступ до інтернету і тепер українська освіта буде цілодобово під наглядом міністра.

У світі, де інформатизація сягає масштабу нової всесвітньої ідеології, швидкість передачі даних зростає кожного дня і глобальну конкуренцію виграє країна, яка задає усьому світу інформаційно-технологічні тренди. Де роботизація та автоматизація виробничих процесів майже повністю замінює людську роботу, Ілон Маск обіцяє забезпечити увесь світ безкоштовним покриттям Wi-Fi, а колонізація Марсу вже не здається фантастичною, українські світила науки і досі метушаться в горах кореспонденції та забюрократизованих системах координат підпорядкування вищим службовим ієрархіям.

Здавалось, що часи радянського союзу вже минули і ми не настільки прив'язані до макулатури, принаймні на рівні міністерств, але якщо для Міністерства освіти та науки досягненням є введення системи електронного підпису з планшета для міністра, страшно уявити скільки десятиліть має пройти, щоб кожен школяр був забезпечений сучасними гаджетами з доступом до швидкісного Wi-Fi у кожному класі найвіддаленішого селища. І це найелементарніші технічні умови, які мають бути у кожного без виключення користувача освітніх послуг.

Учням та студентам лишається заздрити технічному прориву Міністерства освіти і науки, і очікувати, що колись користування електронними засобами комунікації будуть доступні і в школах.

Всі головні новини з доставкою в Ваш месенджер Телеграм
2
Матеріали по темі
Стаття

Неоголошена війна об'єднала тисячі українок, які навчилися тримати зброю в руках і рятувати життя на передовій з перших днів війни. З початком найгарячішої фази для жінок були закриті навіть такі посади як фотограф чи перекладач, не говорячи про бойові посади. Шлях на передову для них був нелегкий. Проте, маючи вдосталь мотивації, жінки попри всі перепони були, є і нині перебувають у зоні бойових дій. І навіть ті, хто вже повернувся на мирну територію — продовжують боротьбу за правду та краще майбутнє для своїх дітей.

20 березня 2019

Навесні 2014-го року Україна могла б лишитися влади не лише на територіях Луганська та Донецька. Доказом цьому є події, що мали місце й в інших містах. Миколаїв, Харків, Одеса, Маріуполь… Проте з’явилась сила, котра гучно дала про себе знати тим, хто посягав на нашу територію. Добробати. Серед тих, хто добровільно став на захист України — іноземці.

14 березня 2019
Стаття

Її позивний Аліса. І вона 5-й рік пліч-о-пліч з іншими військовими допомагає наблизити нашу перемогу. 

8 березня 2019
Стаття

Вони — кмітливі, тендітні та водночас сильні.

Тисячі жінок, які в перші роки війни стали на захист України, досі не мають статусу учасників бойових дій, або будь-яких належних їм пільг. Ще більше оформлені на посади кухарок чи діловодів, але при цьому пліч-о-пліч із чоловіками перебувають на фронті та дивляться в очі смерті. Їх не зупиняє ніщо. І якщо українські ветеранки поставили ціль бути почутими в штаб-квартирі НАТО — то вони це виконали, не дивлячись ні на які складнощі.

5 березня 2019
Стаття

Неоголошена війна об'єднала тисячі українок, які навчилися тримати зброю в руках і рятувати життя на передовій з перших днів війни. З початком найгарячішої фази для жінок були закриті навіть такі посади як фотограф чи перекладач, не говорячи про бойові посади. Шлях на передову для них був нелегкий. Проте, маючи вдосталь мотивації, жінки попри всі перепони були, є і нині перебувають у зоні бойових дій. І навіть ті, хто вже повернувся на мирну територію — продовжують боротьбу за правду та краще майбутнє для своїх дітей.

20 березня 2019

Навесні 2014-го року Україна могла б лишитися влади не лише на територіях Луганська та Донецька. Доказом цьому є події, що мали місце й в інших містах. Миколаїв, Харків, Одеса, Маріуполь… Проте з’явилась сила, котра гучно дала про себе знати тим, хто посягав на нашу територію. Добробати. Серед тих, хто добровільно став на захист України — іноземці.

14 березня 2019
Стаття

Її позивний Аліса. І вона 5-й рік пліч-о-пліч з іншими військовими допомагає наблизити нашу перемогу. 

8 березня 2019
Стаття

Вони — кмітливі, тендітні та водночас сильні.

Тисячі жінок, які в перші роки війни стали на захист України, досі не мають статусу учасників бойових дій, або будь-яких належних їм пільг. Ще більше оформлені на посади кухарок чи діловодів, але при цьому пліч-о-пліч із чоловіками перебувають на фронті та дивляться в очі смерті. Їх не зупиняє ніщо. І якщо українські ветеранки поставили ціль бути почутими в штаб-квартирі НАТО — то вони це виконали, не дивлячись ні на які складнощі.

5 березня 2019

В цій історії можуть знайти щось знайоме сотні тих, чиї сини, чоловіки чи батьки загинули на війні. Ніякі гроші не варті їх смертей та болю від втрат. 

1 березня 2019

Як змінилось життя кримчан за ці роки та що залишилось поза увагою ЗМІ — читайте далі у матеріалі. 

26 лютого 2019
Інтерв'ю

Якщо я не бачу проблеми, то її не існує - саме так можна описати ставлення суспільства до тюремної системи України. Більшість з нас намагається від цього відгородитися, думаючи, що це щось занадто далеке. Водночас, саме ігноруючи це питання, суспільство наражає себе на ще більшу небезпеку. Без зміни свідомості кожного з нас повноцінна реформа пенітенціарної системи неможлива.

22 лютого 2019
Стаття

П’ять років тому 18-20 лютого 2014 року країна пережила одне з найбільших потрясінь. Попри те, що на Майдані уже йшли бої з правоохоронцями, розстрілів не очікував ніхто. 

20 лютого 2019
Стаття

Для тих, хто вирушив незабаром після подій на Майдані на фронт, війна почалася ще на початку 2014-го. Але тоді вона ще не була проти зовнішнього агресора. То була "війна" влади проти українського народу. Згодом частина активістів стала на захист країни та долучилась до різних військових підрозділів, продовжуючи боротьбу вже у лавах силових структур. Що думають нинішні українські захисники стосовно розстрілів на Майдані та чи змінилось після вступу до лав підрозділів їх сприйняття спецпризначенців "Беркута" - читайте далі у матеріалі.

20 лютого 2019

"Влада піариться на темі зниклих безвісти та полонених, а крім слів жодних дій", - так вважають ті, хто зіткнувся з цією ситуацією та залишився з нею сам на сам. 200, 400 чи 4000 осіб - точна кількість зниклих безвісти і нині є невідомою. У країні, в якій п'ятий рік йде війна  досі немає єдиної системи обліку зниклих безвісти.

Тож у чиїх руках доля безвісти зниклих?

14 лютого 2019
Вибір редакції

Навесні 2014-го року Україна могла б лишитися влади не лише на територіях Луганська та Донецька. Доказом цьому є події, що мали місце й в інших містах. Миколаїв, Харків, Одеса, Маріуполь… Проте з’явилась сила, котра гучно дала про себе знати тим, хто посягав на нашу територію. Добробати. Серед тих, хто добровільно став на захист України — іноземці.

14 березня 2019

Освіта в Україні приблизно на тих самих щаблях світових рейтингів, як і усі інші сфери. Однак реформи не оминули і її та вже демонструють результати.

4 березня 2019

В цій історії можуть знайти щось знайоме сотні тих, чиї сини, чоловіки чи батьки загинули на війні. Ніякі гроші не варті їх смертей та болю від втрат. 

1 березня 2019

Як змінилось життя кримчан за ці роки та що залишилось поза увагою ЗМІ — читайте далі у матеріалі. 

26 лютого 2019