Як невдала відставка Гройсмана підвищила рейтинг його партії

Зазвичай в кулуарах Верховної Ради напередодні важливих голосувань кипить життя: голови фракцій по черзі роблять сенсаційні заяви, журналісти та оператори, збиваючи один одного з ніг, намагаються записати якомога більше ексклюзивних коментарів, а в самій будівлі витає дух невизначеності, адже український парламент завжди був непрогнозованим, особливо у кадрових питаннях.
Проте за кілька годин до надважливого голосування за відставку уряду Володимира Гройсмана нічого подібного не відбувалось. Це могло свідчити лише про одне – результат визначено наперед і безперспективно обмусолювати його ніхто не має бажання.

Коли на парламентському табло висвітилось цифра 97, це не здивувало сесійний зал і депутати спокійно перейшли до розгляду інших питань порядку денного.

"Я вважаю показовим, що не набралось навіть 100 голосів. Депутати усвідомлюють, що в даний момент парламент фактично розпущений і всі пішли на позачергові вибори. Не можна створювати хаос і робити так, щоб виконавча гілка була обезглавлена, і уряд  не працював", - підсумував голосування лідер фракції "Народний фронт" Максим Бурбак.

І, справді, це могло б бути аргументом, якби не одне "але": навіть у випадку, коли Рада відправила б Кабмін у відставку, його склад продовжив би виконувати свої обов'язки до того часу, доки новий парламент не призначить новий склад уряду. Наприклад, очільниця Міністерства охорони здоров'я Уляна Супрун вже три роки перебуває на посаді у статусі виконуючої обов'язки, а півроку тому до неї приєдналась і в.о. міністра аграрної політики Ольга Трофімцева. Приставки "в.о." не заважають здійснювати функції виконавчої влади, а тому пояснення Бурбака можемо одразу відкинути.

Народна депутатка з фракції "Блоку Петра Порошенка" Ольга Богомолець розповіла нам, що натиснула на кнопку "утрималась", тому що хоче, щоб цей уряд поніс кримінальну відповідальність за ті рішення, які він ухвалив за свою каденцію. За її словами, якщо Кабмін стане "в.о.", то притягнути їх до відповідальності буде нереально.

Це теж було б непоганою версією, якби не Кримінальний кодекс України, якому байдуже був це міністр чи в.о. міністра. Якщо в ухваленому ним рішенні є ознаки кримінального правопорушення, ця посадова особа нестиме відповідальність незалежно від свого статусу. До речі, це теж підтверджується досвідом Уляни Супрун, проти якої неодноразово порушували справи і, навіть, у судовому порядку забороняли виконувати свої обов'язки.

Ще одну версію того, чому Верховна Рада провалила голосування за відставку Кабміна, АСПІ запропонувала народна депутатка Надія Савченко.

"Цей парламент призначав цей уряд. Відправити уряд у відставку – це означає розписатись у вині разом з урядом: що вони недогледіли ситуацію, що вони не змогли сформувати нормальний уряд, не змогли сформувати коаліцію. Вони пов'язані: у них на двох один злочин. Вони один одного не посадять", - сказала Савченко.

Але і ця теорія малоймовірна, тим більше, зважаючи на те, що відставку не підтримали саме ті політичні сили, рейтинг яких і так значно впав, а, наприклад, "Народного фронту" взагалі коливається на рівні статистичної похибки. Відправити уряд у відставку – це навпаки непоганий спосіб здобути кілька відсотків підтримки, адже українське суспільство традиційно схвалює будь-які звільнення топових чиновників, незалежно від результатів їх роботи.

А ось кому насправді було вигідне провальне голосування за відставку уряду, так це його очільнику Володимиру Гройсману. Ще перед голосуванням він спілкувався з парламентом так, наче нікуди й не збирається йти, чого тільки вартий вислів "дефолт – не мій сценарій". Після голосування Володимир Борисович ще на три хвилини взяв слово і прямо з трибуни українського парламенту звинуватив його у всіх бідах України.

"Я тільки три роки є прем'єр-міністром країни. В той час, як дехто десятками років є у владі. Я сьогодні борюсь з тим, що саме ви створили: і конфлікт на Донбасі, і підірвали економіку, і знищили соціальну політику держави. Сьогодні ми все це маємо вигрібати після вас", - заявив Гройсман.

Як показує практика, пересічний українець зараз вже не згадає про те, що три роки тому Володимир Гройсман сам перебував на посаді голови Верховної Ради України. Коротка пам'ять українців дозволяє і політикам забувати про це та використовувати на свою користь.

Гройсман подав у відставку, знаючи що його туди не відправлять, але від процесу вирішення цього питання отримав декілька профітів: по перше, публічно показав українцям, що не тримається за свою посаду; по друге, отримав карт-бланш на наступні два місяці в кріслі прем'єра – мовляв, у відставку не відправили, а значить і робити я можу все, що вважаю за потрібне; і, по третє, використав і урядову, і парламентську площадку для старту своєї передвиборчої кампанії.

Оголошуючи 20 травня про намір піти у відставку, прем'єр обережно згадав про те, що в новому скликанні парламенту буде з новою командою, яка буде робити Україну успішною. Пізніше, використовуючи інформаційні приводи звільнення Кабміну, розповів і про назву своєї партії, і про деяких її членів. Все це дало свої результати: якщо до 20 травня за партію Гройсмана "Українська стратегія" готові були проголосувати лише 0,9% виборців, то за тиждень після заяви про відставку, її рейтинг складав вже 2,9% (згідно соціологічного дослідження інституту "Основа").

"Примітивний політичний піар перед виборами. Привернення уваги цілої країни до прізвища Гройсмана", - підтвердив наше припущення лідер фракції "Самопоміч" у ВР Олег Березюк.

Проте звинувачувати прем'єра у будь-яких політичних ігрищах безпідставно, насамперед, тому що він – політик, який увійшов в передвиборчу кампанію. І, як і будь-який інший політик, який прагне отримати чи зберегти владу, він використовує усі можливості, щоб цю владу здобути. 

Але чи можете ви собі уявити, що прем'єр-міністр Великої Британії оголосить про свою відставку, але залишиться на посаді? Звісно, ні. Підтвердження цьому ми побачимо 7 червня – в день свого звільнення, який назвала Тереза Мей. Вона не зможе відмовитись від своїх слів, тому що тоді може забути про будь-яке успішне політичне майбутнє.

Якщо в Україні Генеральний прокурор оголошує про відставку, а через півгодини парламент заперечує: "ні, ми тебе не відпустимо", то чому б той самий трюк не провернути прем'єр-міністру напередодні виборів?

 Сергій Савінцев