Чому ДФС, як вірус на тілі економіки України, гірший за COVID-19, повинна бути знищена - розслідування

Державна фіскальна служба (ДФС), яку останнім часом називають чи не найскандальнішим державним органом через постійні звинувачення у корупційних оборудках, це такий собі "рудимент", який зберігся ще з часів минулої влади. Вона була реорганізована у 2014-му зі створеного спеціально під чиновника часів Януковича Олександра Клименка Міністерства доходів і зборів.

ДФС у тому гібридному вигляді з дублюванням силових функцій щодо бізнесу вже давно не повинна існувати! Ще майже рік тому, 15 травня 2019 року, Кабмін окремою постановою утворив комісію з реорганізації Державної фіскальної служби, це повинні були стати дві окремі новоутворені служби: Державна податкова та Державна митна. Також за планом була організація окремого незалежного "Бюро фінансових розслідувань". Але депутати Ради провалили ці важливі голосування, а Уряд самоусунувся. 

Як це сталося? Рада 2 жовтня 2019 року ухвалила в першому читанні закон "Про Бюро фінансових розслідувань", воно виписувалося на папері як центральний орган виконавчої влади, який повинен був увібрати в себе функції податкової міліції та економічний сегмент слідства. Але в січні 2020-го року профільний комітет "передумав", а Рада скасувала ухвалу першого читання. Тому, поточно, "Бюро фінансових розслідувань" є лише у паперових планах, а реорганізація ДФС "зависла", але найцікавіше, що ніхто не чіпає податкова міліцію, яка під крилом ДФС стала справжнім органом репресій проти бізнесу. Податкові "міліціянти" з ДФС все частіше стають об'єктами інтересу детективів НАБУ через хабарі, які вже можна оцінити як системні. Робітники ДФС, у складі якої залишилася податкова міліція, продовжують ставати фігурантами кримінальних справ і об'єктами уваги детективів НАБУ.

Як же "заробляють" податкові міліціянти при мізерних офіційних зарплатах (у середньому не більше 5 тисяч гривень)? Яка роль Сергія Солодченка, тимчасового в.о. голови ДФС, який ними керує? З цим розбиралися українські ЗМІ.

Пан Солодченко Сергій Вікторович - вже третій голова ДФС протягом останнього року, на якого, до речі, розповсюджується дія закону України "Про очищення влади", тобто люстрація. Втім, Солодченко подав 12 січня 2018 року касаційну скаргу на рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016. Тобто майже півтора роки люстрований чиновник жив за наші з вами кошти! До речі, невідома й ухвала суду щодо його касації.

А тепер повернемося до "бекграунду" пана Солодченка та вже згаданого Олександра Клименка, який втік з України. За Януковича Солодченко сидів у м'яких кріслах у Мінсдоху під Клименком на посаді начальника слідчого управління фінансових розслідувань по Луганській області, а згодом - начальника слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства. Безпосередньо його керівником був Юрій Атаманюк, якого власник заводу ювелірних виробів ТОВ "ЮВК-Агат" (саме його діаманти фігурували в справі "діамантових прокурорів"), назвав "головним ініціатором тиску" і обшуків на його ювелірних підприємствах. Після звільнення з посади першого заступника начальника Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України в жовтні 2014 року Солодченко офіційно до серпня 2016 року був адвокатом, а повернувся до ДФС за сумнівним рішенням суду.

Окремої уваги заслуговує й декларація Сергія Солодченка, бо ще у 2015 році видання "Наші гроші" повідомляло про сумнівне походження його статків. Зокрема, що пан Солодченко отримав земельну ділянку площею 0,16 га, а також приватний будинок площею в 386 квадратів у с. Петропавлівська Борщагівка під Києвом. Смішно, але 1,5 мільйони гривень із загальної суми доходів в 1,7 мільйона - це "подарунки, призи та виграші".

Не забував пан Солодченко дбати не тільки про сім'ю, а й про друзів та родичів. Чи не найпершим він призначив на посаду начальника Головного слідчого управління ДФС України такого собі Максима Олександровича Беспалова. А напередодні його призначення детективами НАБУ згідно з процесуальним керівництвом САП було відкрито провадження на одержання неправомірної вигоди (простіше - хабаря) на начальника слідства податкової міліції Київської області Олександра Чепеля. 7 квітня 2020-го його та ексфіскала Сергія Войтенка було затримано за вимагання 50 тис. доларів за закриття кримінального провадження проти підприємця за фіктивними звинуваченнями. Цікаво, що у декларації про доходи Беспалова вказано, що його дружина володіє нежитловим приміщенням у 44 кв. метри спільно з Солодченко Мариною Анатоліївною (колишньою дружиною Солодченка).

Крім того, Солодченко і Беспалов разом володіють торговою маркою (реєстраційний №215374 від 2016 року), діяльність - у "телекомунікаційних послугах, абонентському телеграфному зв'язку, забезпеченні доступу до баз даних". Чи не є це "конфлікт інтересів"?

Чому це можливо, чому діяльність пана Солодченка ще не є предметом кримінальних справ? Може тому, що й нього є "дах" на Печерських пагорбах Києва? Може, вже час депутатам проявити волю, та у скрутний час для України зайнятися справою та ухвалити законопроєкт "Про бюро фінансових розслідувань", ліквідувавши "паразита" у вигляді Державної фіскальної служби? І тоді вже не черговий, а останній керівник ДФС - Сергій Солодченко, має піти на щиті до лави підсудних.