Директор дивізіону "Нафтогазу" Романюк пояснив, де знаходяться найбільші поклади газу в Україні

Падіння видобутку українського газу – явище тимчасове, проте відродження галузі можливе лише за певних умов. Про потенціал ресурсної бази нафти та газу ASPI news розповів директор дивізіону "Нафтогазова розвідка та видобування" групи "Нафтогаз" Олександр Романюк.

Ресурсна база складається з підтверджених та доведених запасів газу, що були відкриті за радянських часів. За міжнародною класифікацією вони наразі становлять 250 мільярдів кубометрів. Вони мають ринкову вартість, з них можна гарантовано видобувати газ. Слід зауважити, що ресурсна база групи "Нафтогаз" дуже обмежена. Стандартна ресурсна структура має виглядати наступним чином – доведених запасів має бути в п’ять разів менше, ніж перспективних родовищ. Наразі маємо навпаки. Це означає, що ми видобуваємо доведені запаси, проте не маємо потенціалу збільшення розробок.

Зараз розробляємо нову стратегію ресурсної бази на 5-10 років. Для цього вперше в історії "Нафтогазу" ми створили незалежну зовнішню експертну раду, у складі аксакалів галузі – відомих науковців з геології та видобутку газу. Шукаємо, як і де ми можемо збільшити запаси, які згодом можна залучити до розробки. Бо на старих родовищах вже обмежені тиски, триває природне падіння і щороку там видобувається все менше газу. Тому потрібно, щоб держава поставила завдання "Нафтогазу" за п’ять років збільшити перспективні запаси газу шляхом розвідки на нових площах.

Нам не потрібно розвідувати площі з прогнозовано маленькими запасами газу. На них не потрібно витрачати зусиль. Не потрібно фокусуватися також на ділянках, котрі дадуть ефект лише за 10 років. Прагнемо отримати економічно обґрунтований результат якнайшвидше, особлива на тлі пандемії та низьких цін на газ. Бачимо декілька стратегічних напрямків, які допоможуть змінити ресурсну базу та змінити на краще ситуацію з видобутком.

Отже, найбільший потенціал – 140-150 мільярдів кубометрів газу – мають поклади на шельфі Чорного моря, які, на жаль, не розроблялися у роки незалежності. Потрібно зробити пошук саме цих запасів. Здійснити сейсмічні дослідження, розвідувальне буріння, щоб зрозуміти, де і скільки є запасів газу. Потім для того, щоб добувати там газ, буде простіше залучати партнерів та інвесторів. А для реалізації потенціалу шельфу Чорного моря потрібно більше 10 мільярдів доларів. У держави таких коштів немає. Проте, якщо ми зробимо розвідку швидко, то обов’язково залучимо приватних інвесторів, які будуть чітко розуміти, що в родовищах газ є.

Другий пріоритет с точки зору покладів – газ щільних колекторів. Потенціал – до 100 мільярдів кубометрів газу. Йдеться про підтверджені запаси, якщо говорити про потенціал, то сміливо цю цифру можна множити на п’ять. Також ми бачимо потенціал в Карпатському регіоні. Там дуже складні горні умови, але там є багаті поклади. Прикладом може служити розробка родовищ з польської сторони кордону. Вони займаються глибоким бурінням. Таку технологію ми раніше не використовували, проте вважаємо її перспективною. Не забуваємо й про родовища, що вже є на балансі групи "Нафтогаз". Їхня дорозвідка та ефективна експлуатація також знаходиться серед головних пріоритетів компанії.

Для того, щоб Україна могла збільшити видобуток, потрібно спочатку зупинити його падіння. На наявних родовищах наразі недостатньо ресурсного потенціалу, щоб хоча б компенсувати щорічне скорочення видобутку та тримати, як ми кажемо, плато. Треба вже сьогодні відкривати нові поклади. Якщо держава не надасть нам право на роботу та пошук ділянок, то ми їх і не зможемо відкрити, як ми вже бачили у минулому. Про це говоримо останні п’ять років, проте не завжди чиновники нас чули. Якщо ситуацію кардинально не змінити, то ніякого прийнятного результату отримати неможливо. Тому, за умови приросту запасів можна буде компенсувати падіння видобутку, а вже потім казати про його збільшення. Найкращий сценарій на найближчі п’ять років виглядає наступним чином – Україна видобуде підтверджених запасів рівно стільки ж, скільки ж поставить на баланс нових.

Наразі близько 50 ділянок знаходяться на стадії розвідки. Ми прагнемо максимально швидко підтвердити там запаси та або залучити їх у розробку, або відмовитися від них як від неперспективних. Тому наступні чотири роки підуть на те, щоб закласти фундамент для зміни картини видобутку на найближче десятиріччя.