Шмигаль намагається здихатися комуналки: навіщо місцеву владу хочуть зобов’язати встановлювати тарифи на ЖКП

Ймовірно, скоро комуналку буде регулювати влада на місцях. Які політичні, економічні та соціальні наслідки такого рішення уряду, розбиралося ASPI news.

Днями прем’єр Денис Шмигаль подав до Верховної Ради законопроєкт № 4215, відповідно до якого пропонується передати від Нацкомісії з регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) до місцевих органів влади право встановлювати тарифи на теплоенергію, гарячу воду, водопостачання та водовідведення.

Чому відбувається передача прав

Наразі повноваження щодо встановлення тарифів вже поділено між НКРЕКП та облрадами. Раніше майже 97% ринку виробництва і надання комунальних послуг було охоплено суб’єктами господарювання, діяльність яких регулювалася Нацкомісією. У березні 2017 року НКРЕКП ухвалила постанову щодо нових ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сферах теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення. Внаслідок цього на місцевий рівень регулювання було передано 207 підприємств теплопостачання із 254 (81%) та 88 підприємств водопровідно-каналізаційного господарства зі 144 (61%).

Важливо, що НКРЕКП були передані на місцевий рівень теплопостачальні компанії вже із значними збитками, величезними кредиторською та дебіторською заборгованостями. Причин катастрофічного фінансового стану підприємств декілька. По-перше, Нацкомісія несвоєчасно переглядала тарифи на теплоенергію та комунальні послуги. По-друге, розрив між фактичними обсягами реалізації теплоенергії та її обсягами, врахованими у тарифах НКРЕКП. Зокрема, часто встановлювалися тарифи з урахуванням лише окремих статей витрат (на базі даних ще 2008-2009 років), а не перегляд всього тарифу з врахуванням зміни обсягів виробництва теплоенергії та надання комунальних послуг.

В результаті, після передачі окремих підприємств на місцевий рівень, облради, щоб хоч якось перекрити витрати компаній, були змушені приводити тарифи до економічно обґрунтованого рівня. І це на тлі феєричного господарювання НКРЕКП, внаслідок якого заборгованість підприємств теплопостачання за спожитий газ на початок опалювального сезону 2019/20 років склала 26 мільярдів гривень, з яких 10,9 мільярда гривень (29%) винні ліцензіати, що регулюються НКРЕКП. До того ж підприємствам нараховано 9,8 мільярда гривень пені та штрафів за несвоєчасну сплату.

Наразі НКРЕКП регулюється лише 27 підприємств теплопостачання та 53 підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (по 2% від загальної кількості суб’єктів господарювання у відповідних сферах).

Згідно з проєктом, Нацкомісія надалі здійснюватиме ліцензування господарської діяльності лише з виробництва теплової енергії на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках, та встановлюватиме їм тарифи на виробництво теплової енергії. Решті суб’єктів господарювання тарифи у сфері тепло-, водопостачання та водовідведення встановлюватимуться органами місцевого самоврядування. Загалом у 2021 році передбачається від НКРЕКП передати 27 підприємств теплопостачання та 52 підприємства водопровідно-каналізаційного господарства.

На думку міністра розвитку громад та територій Олексія Чернишова, таке перепідпорядкування дозволить зменшити видатки державного бюджету на фінансування НКРЕКП щонайменше на 68,7 мільйона гривень на рік. При цьому кошти, котрі сплачувалися підприємствами за регулювання Нацкомісії, можна буде використати на їх виробничі потреби та технічне переобладнання.

Міністр вважає, що ухвалення законопроєкту розв'яже усі проблеми з заборгованостями в галузі. Після передачі формування тарифів на місця, уряд планує проаналізувати борги та скласти план їхньої реструктуризації. Своєю чергою місцева влада перегляне тарифи, щоб у комунальних служб не було збитків. Нацкомісія лише контролюватиме виробництво тепла на ТЕЦ та розробляти загальні тарифні формули.

Прогноз цін та якості ЖКП

Експерти висловлюють одразу кілька застережень щодо ініціативи Шмигаля. По-перше, сумнівно, щоб на місцях було достатньо фахівців, щоб кваліфіковано виконувати колишню роботу НКРЕКП. По-друге, рішення Кабміну дуже схоже на чисто політичне, оскільки уряд складає з себе відповідальність на загальний стан ЖКГ в країні, а весь тарифний негатив спрямується на місцеву владу. По-третє, місцеві органи влади незацікавлені в збільшенні тарифів, тому будуть намагатися закривати різницю з місцевих бюджетів, що малоймовірно. Отже борги підприємств галузі будуть й надалі накопичуватися.

Втім, співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич вважає, що спуск з Кабміну тарифоутворення на місця був лише питанням часу. "Колись це потрібно було зробити. Наразі сформувалися найсприятливіші умови для подібного кроку – в Європі встановилися низькі ринкові ціни на газ. Тому й в опалювальний сезон 2020/2021 можна буде зберегти тарифи практично на тому ж рівні, що й торік. Проте підвищення тарифів все ж таки може й відбутися. Перш за все, тому що держава відповідно до закону про ринок газу скасувала спеціальні зобов’язання з продажу енергоносія виробникам теплової енергії та населенню. Отже, ціни відпущені у вільне плавання. Тимчасово (до 1 травня) зберегли пільгові ціни на газ лише для підприємств теплокомуненерго. І швидше за все тарифи будуть рости", – підсумував Марунич.