Виробники безпілотних апаратів обговорюють проблеми галузі (НАЖИВО)

Сьогодні, 23 жовтня в Українському інституті безпекових досліджень (УІБД) проходить круглий стіл на тему: "Глухий кут для українських безпілотників? Що заважає українським компаніям-розробникам задовольняти потреби української армії у безпілотних літальних апаратах", організаторами якого є УІБД та Інститут Горшеніна.

Учасники круглого столу:

- Денис Чередниченко, директор виробничо-інноваційної компанії "Девіро" (м.Дніпро);
- Артем В’юнник, директор науково-виробничого об'єднання "Атлон Авіа" (м. Київ);
- Юрій Кіскін, заступник директора компанії "Укрспецсистемc" (м.Київ);
- Ігор Богомолов, директор науково-виробничого підприємства "Спайтек" (м. Одеса).

Модератор: Сергій Згурець, член правління Українського інституту безпекових досліджень, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express.

Головне питання заходу – які саме перешкоди заважають провідним українським компаніям-розробникам безпілотних систем ефективно співпрацювати з Міністерством оборони, а також які саме проблеми виникають під час створення і випробування БПЛА.

Першим взяв слово Артем В'юнник («Атлон Авіа»). 

«Уже протягом п'яти років ми співпрацюємо з Укроборонпромом, і каталізатором цих відносин стала війна на сході України. В моїй компанії 45 людей і щороку ми виробляли понад 100 одиниць продукції. Тепер кількість замовлень зменшилася в кілька разів. І проблема, яка турбує мене, мою команду і моїх колег – це постійний підвішений стан нас як виробників. Щороку в обороні змінюються потреби, але ставлення до контролю закупівель залишається, як і раніше. Ненормовано планування і не прорахований бюджет», – розповів В'юнник.

За словами директора компанії «Девіро» Дениса Чередниченко, через великі паузи між замовленнями компанії втрачають час і змушені скорочувати робочі місця в очікуванні наступних замовлень.

«Ми також починали свою діяльність, як і інші, спочатку в ролі волонтерів, якщо так можна сказати, оскільки робили все майже даром. Потім наша справа переросла в комерційний проект. Важливо підкреслити, що ми не просимо грошей у держави на розробку продукту. Окрім не спланованих закупівель, є також інша проблема – держава скорочує норму прибутку для підприємства, скорочує як кількість продукції, так і її ціну. Брак коштів сильно впливає на якість продукту і на його модернізацію. Банально навіть нічим платити зарплату розробникам», – стверджує Чередниченко.

Заступник директора "Укрспецсістемс" Юрій Кіскін підтримав колег, а також додав, що існує проблема експорту.
«Експорт теж є проблемою. Україна повинна зробити лібералізацію такою, якою вона має бути. Постанова № 838 включає в себе експортний контроль, що для нас означає фінансову втрату, в першу чергу. Ми, як приватні компанії, повинні погоджувати з Укроборонпромом свої рішення щодо продажу нашої продукції за кордон. Тобто, якщо іноземці захочуть купити наші безпілотники, ми повинні отримати дозвіл на цей продаж. Більш того, ціноутворення ми також повинні узгоджувати. Мені здається, це занадто. Це шкодить як нам, так і державі», – каже Кіскін.

Провідні українські компанії – виробники БПЛА прийшли до єдиної думки, що будуть позбавляться від роботи за формулою «А зробіть, будь ласка, зараз, як можна дешевше» та інших проявів волонтерської діяльності.

Крім згаданих причин, розвитку бізнесу заважають також відсутність полігонів і майданчиків для тренувань. Відсутні так звані «зелені коридори» для випробування техніки. Навіть території, що належать військовому відомству, не підходять, так як вони в рази менше, ніж потрібно. Ще однією проблемою називається навчання військовослужбовців, оскільки Міністерство оборони не виділяє гроші на це і приватний бізнес бере на себе цю частину роботи, яка не передбачена договорами.

Директор компанії «Скаетон» Микола Топтун так коментує ситуацію, що склалася з навчанням військових:
«У цьому плані вони добре влаштувалися. Фінансування не виділяють і вважають, що ми повинні навчати всіх підряд. Але навіть замість тямущих хлопців до нас направляють водіїв КАМАЗів, заправників, але тільки не тих, хто б розумів, з чим має справу. Більш того, всі, хто проходить це навчання і отримує сертифікат, незабаром йдуть на дембель. Тобто, держава навіть не зацікавлена, як би затримати цих фахівців, які пройшли навчання. Немає системи мотивації для військових. Тому і таке ставлення: сьогодні одного навчили, завтра іншого».