Багаті бізнесмени, які підтримали Трампа, втратили понад 200 мільярдів доларів – Bloomberg
Прихильність президента США Дональда Трампа до російського диктатора Володимира Путіна має давню історію. Про це пише історик та біограф Макс Бут для The Washington Post.
Він нагадав, що під час першого терміну близькість Трампа до РФ стримували такі призначенці, як Джим Меттіс, Джон Болтон та Г.Р. Макмастер. Зокрема перша адміністрація Трампа почала надавати Україні зброю, таку як ракети Javelin, а також посилила санкції, які запровадив Конгрес.
Водночас вже на другому терміні Трамп призначив інших людей, які поділяють його позицію виправдовувати Кремль. "Державний секретар Марко Рубіо якось назвав Путіна "гангстером" і "головорізом". Зовсім недавно, після зустрічі з російськими представниками в Саудівській Аравії, він вихваляв "неймовірні можливості, які існують для партнерства з росіянами", - підкреслив історик.
За його словами, наразі своєю політикою Трамп, ймовірно, проводить найбільш вражаючий розворот в історії зовнішньої політики США. "Трамп поводиться так, ніби Зеленський, а не Путін, є головною перешкодою на шляху до миру, хоча Путін може припинити війну в будь-який момент, просто вивівши свої війська з української території", - зазначив біограф.
Відомо, що Трамп заявив, що Путін "хоче закінчити війну" та навіть похвалив диктатора за те, що він "більш щедрий, ніж має бути". "Мені, чесно кажучи, все важче мати справу з Україною", - сказав президент США.
Своєю чергою Бут наголосив, що Зеленський чітко дав зрозуміти, що його країна прагне миру, однак будь-яка угода має включати гарантії безпеки, аби запобігти майбутньому нападу РФ. "Путін, навпаки, не дав жодних ознак того, що він готовий зупинити своє вторгнення - та й навіщо йому це робити, коли головний прихильник України відрізав Київ від світу? Минулого тижня мати загиблого російського солдата сказала Путіну, що Росія не повинна "йти на жодні поступки". Путін відповів: "Ми і не плануємо цього робити"", - зауважив експерт.
Автор матеріалу вважає, що Трамп переорієнтував політику США в проросійському напрямку. Також він процитував австралійського генерала-майора у відставці Міка Раяна, який зазначив, що "режим Трампа-Маска-MAGA зараз діє як союзник Росії".
Вибори в Угорщині стали точкою напруги для України та Росії: Forbes пояснив, що на кону стоїть не лише внутрішня політика Будапешта, а й майбутнє регіональної безпеки. Результати голосування можуть визначити, чи залишиться Угорщина союзником Кремля, чи відкриє нову сторінку у відносинах із Києвом та ЄС.
Ексвіцепрезидентка США Камала Гарріс заявила, що поки не ухвалювала остаточного рішення щодо можливого балотування у президенти у 2028 році. Її позиція свідчить про прагнення зосередитися на нинішніх викликах, залишаючи питання майбутньої кампанії відкритим.
Рютте кинув виклик традиційній архітектурі НАТО, заявивши, що Європа має позбутися «нездорової залежності» від США, і тим самим відкрив дискусію про нову роль альянсу у світі.
Орбан опинився в епіцентрі геополітичного спектаклю: Кремль і Вашингтон синхронно намагаються втримати його при владі, перетворюючи Будапешт на арену без правил.
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосила, що вимагатиме від прем’єра Угорщини Віктора Орбана термінових пояснень щодо його контактів із Росією.
Венс відреагував на закиди Тегерана щодо порушення перемир’я, заявивши, що Вашингтон діє в межах домовленостей і прагне уникнути ескалації. Його слова пролунали на тлі нових звинувачень з боку Ірану, який наполягає, що США порушили умови тимчасового миру.
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що не бачить нічого особливого у своїй метафоричній розмові з президентом Росії Володимиром Путіним, де вони обговорювали образи миші та лева.
Розслідування міжнародних журналістських проєктів показало, що міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіяярто протягом 2023–2025 років регулярно інформував Сергія Лаврова про внутрішні плани ЄС та координував із Москвою блокування рішень, які могли наблизити Україну до членства в Євросоюзі.
Міністерство закордонних справ України відреагувало на заяву віцепрезидента США Джей Ді Венса, який у контексті угорських виборів зробив різкі зауваження щодо Києва.
Американські заяви про «перемогу» в Ірані викликали хвилю критики, адже реальна ситуація на місці далека від тріумфу. Видання Politico наголошує, що Вашингтон намагається подати військові дії як успішні, тоді як факти свідчать про нестабільність, нові загрози та відсутність стратегічного результату.
Вибори в Угорщині стали точкою напруги для України та Росії: Forbes пояснив, що на кону стоїть не лише внутрішня політика Будапешта, а й майбутнє регіональної безпеки. Результати голосування можуть визначити, чи залишиться Угорщина союзником Кремля, чи відкриє нову сторінку у відносинах із Києвом та ЄС.
Ексвіцепрезидентка США Камала Гарріс заявила, що поки не ухвалювала остаточного рішення щодо можливого балотування у президенти у 2028 році. Її позиція свідчить про прагнення зосередитися на нинішніх викликах, залишаючи питання майбутньої кампанії відкритим.
Рютте кинув виклик традиційній архітектурі НАТО, заявивши, що Європа має позбутися «нездорової залежності» від США, і тим самим відкрив дискусію про нову роль альянсу у світі.
Орбан опинився в епіцентрі геополітичного спектаклю: Кремль і Вашингтон синхронно намагаються втримати його при владі, перетворюючи Будапешт на арену без правил.