Білий дім підтримує рішення про призупинення сертифікації газопроводу Північний потік-2, – Джен Псакі
Адміністрація президента США Джо Байдена привітала рішення Німеччини зупинити сертифікацію російського газопроводу Північний потік-2. після того, як Володимир Путін визнав незалежність окупаційних адміністрацій ОРДЛО. США підтримують позицію канцлера ФРН.
Після консультацій президента США та німецького канцлера Білий дім підтримав рішення про призупинення сертифікації газопроводу Північний потік-2. Про це прес-секретар Білого дому Джен Псакі написала в Twitter у вівторок, 22 лютого.
"Президент США ясно дав зрозуміти, що якщо Росія вторгнеться в Україну, ми будемо діяти разом з Німеччиною і добиватися, щоб гарантувати, що Північний потік-2 не зрушить з мертвої точки. Вночі пройшли "тісні консультації" президента Байдена і канцлера Німеччини Олафа Шольца. Ми вітаємо позицію канцлера ФРН", - зазначила Псакі.
Напередодні глави окупаційних адміністрацій ОРДЛО Денис Пушилін та Леонід Пасічник звернулися до президента РФ Володимира Путіна та попросили Путіна офіційно визнати незалежність цих терористичних анклавів на окупованій території Донецької та Луганської областей. Також ASPI news повідомляло, що Путін офіційно визнав окупаційні адміністрації "Л/ДНР" незалежними державами.
Соціологи фіксують найнижчі показники підтримки за весь другий термін, пояснюючи падіння не діями опозиції, а внутрішніми кризами та суперечливими рішеннями Білого дому.
Командувач сил НАТО в Європі Алексус Грінкевич заявив, що коригування американської військової присутності не впливають на обороноздатність континенту. Він наголосив: Європа має достатньо ресурсів і сил, аби стримати будь-яку загрозу, а союзники залишаються єдиними у своїй рішучості.
Дональд Трамп знову пригрозив Ірану масштабним ударом, заявивши, що терпіння Вашингтона вичерпане.
Путін і Сі Цзіньпін у спільній заяві згадали Україну, закликавши до «усунення першопричин кризи» та переговорів. Кремль і Пекін підкреслили необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, намагаючись показати себе як сторони, що прагнуть миру.
Литовський міністр закордонних справ Кястутіс Будріс зробив гучну заяву: НАТО, за потреби, має бути готовим атакувати російський анклав у Калінінграді, аби зупинити загрозу з боку Москви. Його слова стали сигналом про новий рівень рішучості Балтії у протистоянні з Кремлем.
Це перша настільки відверта оцінка дій Кремля від китайського лідера, яка пролунала на тлі патової ситуації у війні та офіційного візиту Путіна до Пекіна.
Москва прагне показати, що союз із Китаєм стає головною опорою для Росії у протистоянні із Заходом.
У заяві Дмитра Пєскова пролунало підтвердження готовності Кремля до контактів із європейськими лідерами. Водночас він дав зрозуміти, що Москва прагне визначати формат і учасників переговорів. У Європі ж наголошують, що справжній діалог можливий лише після завершення війни та відновлення територіальної цілісності України.
Російський пропагандист поставив речнику Кремля Дмитру Пєскову незручне запитання про ядерну зброю, змусивши його виправдовуватися щодо готовності Москви застосувати ракети проти України.
Будівництво нової бальної зали Дональда Трампа у Вашингтоні зіткнулося з серйозною юридичною перешкодою: федеральний суддя заборонив продовжувати роботи через відсутність схвалення Конгресу.
Соціологи фіксують найнижчі показники підтримки за весь другий термін, пояснюючи падіння не діями опозиції, а внутрішніми кризами та суперечливими рішеннями Білого дому.
Командувач сил НАТО в Європі Алексус Грінкевич заявив, що коригування американської військової присутності не впливають на обороноздатність континенту. Він наголосив: Європа має достатньо ресурсів і сил, аби стримати будь-яку загрозу, а союзники залишаються єдиними у своїй рішучості.
Дональд Трамп знову пригрозив Ірану масштабним ударом, заявивши, що терпіння Вашингтона вичерпане.
Путін і Сі Цзіньпін у спільній заяві згадали Україну, закликавши до «усунення першопричин кризи» та переговорів. Кремль і Пекін підкреслили необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, намагаючись показати себе як сторони, що прагнуть миру.