Протести в Гонконзі: поліція застосувала сльозогінний газ і кийки
У Гонконзі почалися жорсткі зіткнення між протестувальниками та поліцією, в ході яких правоохоронці пустили в хід жорсткі методи припинення порушення громадського порядку.
Про це пише DW.
Як повідомляє видання, сутички з поліцією відбулися в понеділок, 1 липня з нагоди урочистих заходів, присвячених до 22-ї річниці переходу під юрисдикцію Китаю.
Так, демонстранти зробили спробу перешкодити підняти прапори.
Повідомляється про поранених.
Як пише видання, церемонія підняття прапорів всупереч протестам все ж відбулася, проте пройшла без присутності публіки, що було пояснено "поганою погодою". Прозвучав національний гімн.
Глава уряду Керрі Лам і запрошені гості спостерігали за церемонією по трансляції з розташованого поблизу конгрес-центру.
Наголошується, що опозиційні сили анонсували в річницю приєднання до Китаю масштабний протестний марш.
Раніше повідомлялося, що влада закрила деякі урядові установи у фінансовому районі Гонконгу після антиурядових мітингів 12 червня, в яких постраждали 72 людини.
Вважається, що це найжорстокіше протистояння народу з владою, яке відбулося за останні 10 років.
Рівень ескалації почав спадати 13 червня, коли частина протестувальників покинула зони акцій протесту.
Причиною зіткнень з поліцією в Гонконзі стали плани уряду дозволити екстрадицію в материковий Китай.
Соціологи фіксують найнижчі показники підтримки за весь другий термін, пояснюючи падіння не діями опозиції, а внутрішніми кризами та суперечливими рішеннями Білого дому.
Командувач сил НАТО в Європі Алексус Грінкевич заявив, що коригування американської військової присутності не впливають на обороноздатність континенту. Він наголосив: Європа має достатньо ресурсів і сил, аби стримати будь-яку загрозу, а союзники залишаються єдиними у своїй рішучості.
Дональд Трамп знову пригрозив Ірану масштабним ударом, заявивши, що терпіння Вашингтона вичерпане.
Путін і Сі Цзіньпін у спільній заяві згадали Україну, закликавши до «усунення першопричин кризи» та переговорів. Кремль і Пекін підкреслили необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, намагаючись показати себе як сторони, що прагнуть миру.
Литовський міністр закордонних справ Кястутіс Будріс зробив гучну заяву: НАТО, за потреби, має бути готовим атакувати російський анклав у Калінінграді, аби зупинити загрозу з боку Москви. Його слова стали сигналом про новий рівень рішучості Балтії у протистоянні з Кремлем.
Це перша настільки відверта оцінка дій Кремля від китайського лідера, яка пролунала на тлі патової ситуації у війні та офіційного візиту Путіна до Пекіна.
Москва прагне показати, що союз із Китаєм стає головною опорою для Росії у протистоянні із Заходом.
У заяві Дмитра Пєскова пролунало підтвердження готовності Кремля до контактів із європейськими лідерами. Водночас він дав зрозуміти, що Москва прагне визначати формат і учасників переговорів. У Європі ж наголошують, що справжній діалог можливий лише після завершення війни та відновлення територіальної цілісності України.
Російський пропагандист поставив речнику Кремля Дмитру Пєскову незручне запитання про ядерну зброю, змусивши його виправдовуватися щодо готовності Москви застосувати ракети проти України.
Будівництво нової бальної зали Дональда Трампа у Вашингтоні зіткнулося з серйозною юридичною перешкодою: федеральний суддя заборонив продовжувати роботи через відсутність схвалення Конгресу.
Соціологи фіксують найнижчі показники підтримки за весь другий термін, пояснюючи падіння не діями опозиції, а внутрішніми кризами та суперечливими рішеннями Білого дому.
Командувач сил НАТО в Європі Алексус Грінкевич заявив, що коригування американської військової присутності не впливають на обороноздатність континенту. Він наголосив: Європа має достатньо ресурсів і сил, аби стримати будь-яку загрозу, а союзники залишаються єдиними у своїй рішучості.
Дональд Трамп знову пригрозив Ірану масштабним ударом, заявивши, що терпіння Вашингтона вичерпане.
Путін і Сі Цзіньпін у спільній заяві згадали Україну, закликавши до «усунення першопричин кризи» та переговорів. Кремль і Пекін підкреслили необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, намагаючись показати себе як сторони, що прагнуть миру.