Путін маніпулює Трампом, маючи його за дурня – The Telegraph
Російський диктатор Володимир Путін продовжує випробовувати на міцність терпіння президента США Дональда Трампа. Поки голова Кремля регулярно пропонує різні "жести миру", російські війська продовжують завдавати ударів по цивільних об'єктах в Україні.
Британський історик і журналіст Оуен Метьюз у своїй колонці для видання The Telegraph заявив, що Путін не сприймає всерйоз Трампа. Він упевнений, що російський диктатор маніпулює американським лідером.
Путін не хоче миру в Україні
Метьюз нагадав, що нещодавно спеціальний посланник Трампа Стів Віткофф прогулювався Арбатом у Москві разом зі своєю дружиною і путінським переговірником, де вони обговорювали різні плани США і Росії. Уже вночі російські ракети атакували Кривий Ріг, Суми, Харків і Київ.
Журналіст висловився і про "перемир'я", яке Путін оголосив на три дні на честь військового параду на Красній площі. Він зазначив, що ця ідея може здатися чудовим кроком, але всього за кілька годин до цього глава МЗС РФ Сергій Лавров озвучив список жорстких вимог Кремля для завершення війни. Серед цих вимог - офіційне визнання російського контролю над усіма окупованими територіями України та обмеження щодо української армії.
Трамп втрачає терпіння
За словами Метьюза, Трамп почав здогадуватися, що Путін не хоче миру. Він нагадав, що президент США вже неодноразово натякав на це, висловлюючи своє невдоволення.
Журналіст додав, що Трамп погрожував запровадити вторинні санкції проти Росії. За його словами, Путіну варто серйозно поставитися до цього, оскільки падіння цін на енергоносії вже чинить тиск на військову економіку РФ. Він вважає, що узгоджений тиск з боку Вашингтона з метою припинення експорту нафти до Індії, Китаю та ЄС буде просто руйнівним.
Путін же впевнений у тому, що Трамп ніколи не застосує проти нього всю фінансову та регулятивну міць США, підкреслив журналіст. Російський диктатор хоче зіграти на жадібності президента США. Тому російська сторона все частіше публічно говорить про спільні російсько-американські нафтові проєкти.
Метьюз нагадав, що 20 квітня Трамп опублікував допис у своїй соцмережі Truth Social, у якому заявив про те, що Україна і Росія можуть почати вести великий бізнес зі США, якщо погодяться укласти мирну угоду. Журналіст не виключає, що так президент США висловив свої справжні наміри.
Журналіст спрогнозував, що Росія, найімовірніше, затягуватиме мирний процес до останнього. Україна ж продовжує йти на поступки США, але категорично проти визнання Криму російським.
Метьюз вважає, що за допомогою питання приналежності Криму Путін спробує вбити клин між Україною і США. Також він не виключає, що російському диктатору доведеться поступитися, якщо Трамп виконає свої погрози щодо Москви.
Карл Більдт наголошує, що Путін та Трамп опинилися у схожій пастці: кожен розпочав війну, яку вважав легкою прогулянкою, але обидва загрузли у хаосі без шансів на перемогу. Кремль не може здолати Україну, а США не здатні зламати Іран, і тепер обидва лідери намагаються врятувати власні режими від краху.
Александр Стубб у своєму інтерв’ю підкреслив, що Європа повинна мати спільну позицію на будь-яких переговорах із Росією. Він заявив, що готовий взяти на себе роль представника ЄС, аби донести до Кремля чіткий меседж: агресія проти України не може залишитися безкарною, а мир можливий лише на справедливих умовах.
Інтерв’ю з представниками російського бізнесу, політичних кіл та західних спецслужб показують картину ізольованого Путіна, який зациклений на війні в Україні, тоді як його оточення дедалі більше усвідомлює катастрофічні наслідки для економіки та майбутнього країни.
Кая Каллас назвала удари Росії «огидними терористичними актами», спрямованими на те, щоб убити якомога більше цивільних. Вона наголосила, що використання «Орєшніка» є політичною тактикою залякування та безрозсудним ризиком ядерної ескалації, який свідчить про глухий кут, у який зайшла Москва.
П’ять країн НАТО виступили проти створення фонду щорічної допомоги Україні, який мав би забезпечити стабільне фінансування у розмірі 40 мільярдів євро. Генсек Марк Рютте заявив, що попри відсутність консенсусу, союзники продовжать підтримку Києва, адже це питання безпеки всього континенту.
Американське видання повідомило, що після рішення Дональда Трампа припинити постачання зброї Україні, посольство США в Києві залишилося без належної оборони. Це стало сигналом про різку зміну політики Вашингтона, яка поставила під сумнів безпеку дипломатів та стратегічну підтримку України.
Путін у Пекіні почув “Лебедине озеро”: натяк, який не можна ігнорувати. Символічна музика пролунала під час прийому російського лідера в Китаї, викликавши асоціації з останніми днями радянської влади та нагадуванням про крихкість його режиму.
Прессекретар президента РФ заявив, що будь-які дискусії про територіальну приналежність Калінінграда є «неприйнятними» та спрямованими на дестабілізацію регіону.
Заява пролунала як черговий сигнал тиску на Молдову та регіон, де Москва намагається утримати свій вплив, використовуючи тему «захисту співвітчизників».
Карл Більдт наголошує, що Путін та Трамп опинилися у схожій пастці: кожен розпочав війну, яку вважав легкою прогулянкою, але обидва загрузли у хаосі без шансів на перемогу. Кремль не може здолати Україну, а США не здатні зламати Іран, і тепер обидва лідери намагаються врятувати власні режими від краху.
Александр Стубб у своєму інтерв’ю підкреслив, що Європа повинна мати спільну позицію на будь-яких переговорах із Росією. Він заявив, що готовий взяти на себе роль представника ЄС, аби донести до Кремля чіткий меседж: агресія проти України не може залишитися безкарною, а мир можливий лише на справедливих умовах.
Інтерв’ю з представниками російського бізнесу, політичних кіл та західних спецслужб показують картину ізольованого Путіна, який зациклений на війні в Україні, тоді як його оточення дедалі більше усвідомлює катастрофічні наслідки для економіки та майбутнього країни.
Кая Каллас назвала удари Росії «огидними терористичними актами», спрямованими на те, щоб убити якомога більше цивільних. Вона наголосила, що використання «Орєшніка» є політичною тактикою залякування та безрозсудним ризиком ядерної ескалації, який свідчить про глухий кут, у який зайшла Москва.