Радник Росії при ООН Бондарєв звільнився через війну РФ в Україні – він зрадник чи патріот
23 травня радник постійного представництва Росії при ООН у Женеві Борис Бондарєв, який перебував на дипломатичній службі 20 років, оголосив про своє рішення подати у відставку через війну проти України. Він написав на своїй офіційній сторінці у соцмережі LinkedIn, що за час дипломатичної служби йому ще «ніколи не було так соромно за свою країну та роботу».
У своїй заяві Бондарєв зазначив, що «розв'язана Путіним агресивна війна з Україною, а за фактом із усім західним світом, - не лише злочин проти українського народу, а й, мабуть, найтяжчий злочин проти народу Росії». В інтерв'ю американському виданню The New York Times Бондарєв сказав, що в розв'язанні конфлікту винен не тільки президент Росії Володимир Путін, а й російське МЗС, оскільки його колишні товариші по службі теж несуть відповідальність за те, що переконували керівництво в можливості Росії здобути швидку перемогу. в Україні.
Бондарєв підкреслює, що серед його колег, хоч і в меншості, є ті, хто поділяє його погляди щодо війни, і деякі після її початку навіть пішли у відставку, але не так публічно, як Бондарєв. За його словами, «багато колег досі вірять у пропаганду, яку вони при цьому самі допомагають створювати», вважаючи, що Захід піде на поступки перед ядерними загрозами з боку Росії. Представники російського МЗС навіть готові, щоб їхні діти жили серед «радіоактивних руїн», оскільки для них «цінності важливіші».
24 травня прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков заявив: «Пан Бондарєв більше не з нами, скоріше, проти нас. Він засуджує дії російського керівництва, які підтримуються майже всім населенням нашої країни». У Кремлі Бориса Бондарєва звинуватили у зраді через його антивоєнну позицію та заяви про «деградацію МЗС РФ» та міністра Сергія Лаврова.
Звісно, відставка дипломата такого високого рангу вважається величезним ударом по іміджу Кремля і свідчить про наростаючий опозиційний потенціал російського олігархату. Дедалі більше росіян усвідомлюють, що Росія проводить не спеціальну військову операцію, а розв'язала безглузду та необґрунтовану війну проти сусідньої держави. Російська влада налякана, що подібні дії шанованих на міжнародній арені російських дипломатів, політиків, бізнесменів, селебрітіс і активістів не тільки негативно позначається на іміджі РФ, але й може стати прикладом для інших, хто дійсно є патріотом своєї країни і усвідомлює, що нинішня влада своїми діями лише перетворює колись процвітаючу країну з великим майбутнім на країну-ізгоя та країну-агресора.
І незважаючи на те, що поки такі росіяни, як Борис Бондарєв, не можуть повернутися до Росії і змушені перебувати за кордоном, коли підніметься вся Росія, тікати будуть змушені ті, чиїми руками країна була розвалена та знищена.
Карл Більдт наголошує, що Путін та Трамп опинилися у схожій пастці: кожен розпочав війну, яку вважав легкою прогулянкою, але обидва загрузли у хаосі без шансів на перемогу. Кремль не може здолати Україну, а США не здатні зламати Іран, і тепер обидва лідери намагаються врятувати власні режими від краху.
Александр Стубб у своєму інтерв’ю підкреслив, що Європа повинна мати спільну позицію на будь-яких переговорах із Росією. Він заявив, що готовий взяти на себе роль представника ЄС, аби донести до Кремля чіткий меседж: агресія проти України не може залишитися безкарною, а мир можливий лише на справедливих умовах.
Інтерв’ю з представниками російського бізнесу, політичних кіл та західних спецслужб показують картину ізольованого Путіна, який зациклений на війні в Україні, тоді як його оточення дедалі більше усвідомлює катастрофічні наслідки для економіки та майбутнього країни.
Кая Каллас назвала удари Росії «огидними терористичними актами», спрямованими на те, щоб убити якомога більше цивільних. Вона наголосила, що використання «Орєшніка» є політичною тактикою залякування та безрозсудним ризиком ядерної ескалації, який свідчить про глухий кут, у який зайшла Москва.
П’ять країн НАТО виступили проти створення фонду щорічної допомоги Україні, який мав би забезпечити стабільне фінансування у розмірі 40 мільярдів євро. Генсек Марк Рютте заявив, що попри відсутність консенсусу, союзники продовжать підтримку Києва, адже це питання безпеки всього континенту.
Американське видання повідомило, що після рішення Дональда Трампа припинити постачання зброї Україні, посольство США в Києві залишилося без належної оборони. Це стало сигналом про різку зміну політики Вашингтона, яка поставила під сумнів безпеку дипломатів та стратегічну підтримку України.
Путін у Пекіні почув “Лебедине озеро”: натяк, який не можна ігнорувати. Символічна музика пролунала під час прийому російського лідера в Китаї, викликавши асоціації з останніми днями радянської влади та нагадуванням про крихкість його режиму.
Прессекретар президента РФ заявив, що будь-які дискусії про територіальну приналежність Калінінграда є «неприйнятними» та спрямованими на дестабілізацію регіону.
Заява пролунала як черговий сигнал тиску на Молдову та регіон, де Москва намагається утримати свій вплив, використовуючи тему «захисту співвітчизників».
Карл Більдт наголошує, що Путін та Трамп опинилися у схожій пастці: кожен розпочав війну, яку вважав легкою прогулянкою, але обидва загрузли у хаосі без шансів на перемогу. Кремль не може здолати Україну, а США не здатні зламати Іран, і тепер обидва лідери намагаються врятувати власні режими від краху.
Александр Стубб у своєму інтерв’ю підкреслив, що Європа повинна мати спільну позицію на будь-яких переговорах із Росією. Він заявив, що готовий взяти на себе роль представника ЄС, аби донести до Кремля чіткий меседж: агресія проти України не може залишитися безкарною, а мир можливий лише на справедливих умовах.
Інтерв’ю з представниками російського бізнесу, політичних кіл та західних спецслужб показують картину ізольованого Путіна, який зациклений на війні в Україні, тоді як його оточення дедалі більше усвідомлює катастрофічні наслідки для економіки та майбутнього країни.
Кая Каллас назвала удари Росії «огидними терористичними актами», спрямованими на те, щоб убити якомога більше цивільних. Вона наголосила, що використання «Орєшніка» є політичною тактикою залякування та безрозсудним ризиком ядерної ескалації, який свідчить про глухий кут, у який зайшла Москва.