Режим Асада змусив покинути свої будинки 750 тисяч жителів району Ідліб
Постійні вогневі удари, які наносяться військами режиму Башара Асада та його союзників з дня укладення домовленостей по Ідлібу 17 вересня 2018 року по даному району Сирії, змуситв три чверті мільйона жителів залишити свої будинки.
Про це в телеграм-каналі пише Анадолу.
Як передає видання, після 17 вересня 2018 року режим Асада, який підтримують проіранські терористичні угруповання і ВКС Росії, продовжили завдавати удари по провінціях Хама та Ідліб, що входять в зону деескалації.
В результаті близько 750 тисяч мирних жителів були змушені були покинути свої будинки й переселитися в табори біженців в районах Атме, Ках, Дейр-Хассан і Кафер-Лусин в Сирії, що межують з районом Рейханли турецькій провінції Хатай.
Нагадаємо, жертвами удару повітряно-космічних сил Російської Федерації на північному заході Сирії в понеділок, 22 липня, за попередніми даними, стали 17 мирних жителів, в тому числі один представник сил цивільної оборони Ідліб ("Білі каски").
Як відомо, авіація РФ завдала бойових ударів по ринку в зоні деескалації.
Також від військових ударів ВКС Росії та авіації, підконтрольної режиму Башара Асада, постраждали населені пункти Марратіннуман, Бидама, Кенбіне і селище Тель-Менніш в провінції Ідліб.
Соціологи фіксують найнижчі показники підтримки за весь другий термін, пояснюючи падіння не діями опозиції, а внутрішніми кризами та суперечливими рішеннями Білого дому.
Командувач сил НАТО в Європі Алексус Грінкевич заявив, що коригування американської військової присутності не впливають на обороноздатність континенту. Він наголосив: Європа має достатньо ресурсів і сил, аби стримати будь-яку загрозу, а союзники залишаються єдиними у своїй рішучості.
Дональд Трамп знову пригрозив Ірану масштабним ударом, заявивши, що терпіння Вашингтона вичерпане.
Путін і Сі Цзіньпін у спільній заяві згадали Україну, закликавши до «усунення першопричин кризи» та переговорів. Кремль і Пекін підкреслили необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, намагаючись показати себе як сторони, що прагнуть миру.
Литовський міністр закордонних справ Кястутіс Будріс зробив гучну заяву: НАТО, за потреби, має бути готовим атакувати російський анклав у Калінінграді, аби зупинити загрозу з боку Москви. Його слова стали сигналом про новий рівень рішучості Балтії у протистоянні з Кремлем.
Це перша настільки відверта оцінка дій Кремля від китайського лідера, яка пролунала на тлі патової ситуації у війні та офіційного візиту Путіна до Пекіна.
Москва прагне показати, що союз із Китаєм стає головною опорою для Росії у протистоянні із Заходом.
У заяві Дмитра Пєскова пролунало підтвердження готовності Кремля до контактів із європейськими лідерами. Водночас він дав зрозуміти, що Москва прагне визначати формат і учасників переговорів. У Європі ж наголошують, що справжній діалог можливий лише після завершення війни та відновлення територіальної цілісності України.
Російський пропагандист поставив речнику Кремля Дмитру Пєскову незручне запитання про ядерну зброю, змусивши його виправдовуватися щодо готовності Москви застосувати ракети проти України.
Будівництво нової бальної зали Дональда Трампа у Вашингтоні зіткнулося з серйозною юридичною перешкодою: федеральний суддя заборонив продовжувати роботи через відсутність схвалення Конгресу.
Соціологи фіксують найнижчі показники підтримки за весь другий термін, пояснюючи падіння не діями опозиції, а внутрішніми кризами та суперечливими рішеннями Білого дому.
Командувач сил НАТО в Європі Алексус Грінкевич заявив, що коригування американської військової присутності не впливають на обороноздатність континенту. Він наголосив: Європа має достатньо ресурсів і сил, аби стримати будь-яку загрозу, а союзники залишаються єдиними у своїй рішучості.
Дональд Трамп знову пригрозив Ірану масштабним ударом, заявивши, що терпіння Вашингтона вичерпане.
Путін і Сі Цзіньпін у спільній заяві згадали Україну, закликавши до «усунення першопричин кризи» та переговорів. Кремль і Пекін підкреслили необхідність політико-дипломатичного врегулювання війни, намагаючись показати себе як сторони, що прагнуть миру.