Трамп отримав небезпечний важіль проти Росії: The Economist розкритикував "санкційний" закон США
Сенат США підтримав масштабний законопроєкт, покликаний посилити економічний тиск на Росію та змусити Володимира Путіна відмовитися від війни проти України.
Однак видання The Economist попереджає: документ у нинішньому вигляді може дати Дональду Трампу надто широкі повноваження щодо запровадження мит і створити нові ризики для американської економіки та світової торгівлі.
Сенат США 7 серпня підтримав законопроєкт про посилення санкцій проти Росії. За документ проголосували 86 сенаторів, тоді як 11 виступили проти. Така підтримка стала одним із рідкісних проявів двопартійної згоди у Вашингтоні щодо необхідності посилити тиск на Москву через її війну проти України.
Законопроєкт передбачає додаткові обмеження проти Володимира Путіна, інших російських посадовців, енергетичних проєктів і фінансових установ. Його автори виходять із того, що нинішнього рівня санкційного тиску недостатньо, аби змусити Кремль змінити свою політику. Логіка документа полягає в тому, щоб зробити продовження війни для Росії економічно дедалі дорожчим.
Одним із ключових нововведень стали можливі мита проти держав, які купують російські енергоносії або допомагають Москві обходити санкційні обмеження. Законопроєкт дозволяє встановлювати тарифи до 100% на товари з таких країн. Йдеться про спробу вдарити не лише безпосередньо по Росії, а й по механізмах, завдяки яким Москва продовжує отримувати прибутки від експорту нафти та газу.
Саме ця частина документа викликала найбільше запитань у The Economist. Видання вважає, що Конгрес фактично надає президенту США дуже широкий простір для самостійного визначення торговельної політики. Трамп, відповідно до запропонованого механізму, зможе скасовувати або змінювати запроваджені обмеження, якщо вирішить, що цього потребують національні інтереси Сполучених Штатів.
На думку авторів публікації, саме нечіткість поняття «національний інтерес» створює потенційні проблеми. Президент отримує можливість фактично самостійно визначати, проти яких країн застосовувати торговельний тиск і наскільки жорстким він має бути. The Economist вважає, що така концентрація повноважень може мати наслідки далеко за межами російсько-української війни.
Побоювання посилюються попередніми спробами адміністрації Трампа розширити президентські повноваження у сфері мит. Видання нагадує, що раніше Трамп намагався обґрунтувати можливість одноосібного встановлення тарифів посиланням на економічну надзвичайну ситуацію. У лютому Верховний суд США відкинув відповідну юридичну аргументацію, після чого адміністрація почала шукати інші правові механізми для торговельних обмежень.
Тому The Economist вважає, що новий санкційний законопроєкт потенційно може повернути главі Білого дому частину повноважень, які судова система раніше обмежила. Для прихильників жорсткої політики щодо Росії це може виглядати як додатковий інструмент тиску на Кремль, однак для американської економіки наслідки можуть виявитися складнішими.
Зокрема, широке застосування мит здатне призвести до подорожчання імпортних товарів для американських споживачів. Крім того, торговельні партнери США можуть відповісти власними обмеженнями, що збільшить ризик нової хвилі торговельних конфліктів. Окремо The Economist звертає увагу на можливість загострення відносин з Індією, яка залишається одним із великих покупців російської енергетичної продукції.
Водночас сама ідея посилення тиску на Росію у Вашингтоні має значну підтримку. Автори законопроєкту виходять із того, що традиційні санкції не змусили Кремль припинити агресію. Однією з причин їхньої обмеженої ефективності залишається здатність Росії використовувати альтернативні канали торгівлі та так званий «тіньовий флот» танкерів для обходу нафтових обмежень.
Саме тому сенатори запропонували поширити економічний тиск на держави, які продовжують купувати російські вуглеводні. Розрахунок полягає в тому, що санкційні ризики та високі американські тарифи можуть змусити такі країни скоротити співпрацю з Москвою, а отже — послабити один із головних фінансових каналів Кремля.
Однак The Economist пропонує інший підхід. На думку видання, Вашингтон може посилювати допомогу Україні без створення надмірно широких президентських повноважень у торговельній сфері. Серед можливих напрямів називається підтримка українського виробництва систем протиповітряної оборони Patriot через надання Києву необхідних американських ліцензій.
Це питання набуває особливої ваги через обмежені запаси американських систем Patriot. Частину таких комплексів Сполучені Штати вже використали під час війни з Іраном, тому можливості Вашингтона швидко передавати Україні додаткові системи залишаються обмеженими.
У такій ситуації розвиток українського виробництва міг би стати альтернативним способом посилення обороноздатності України. Київ отримав би можливість нарощувати власні спроможності, а Вашингтон — підтримувати Україну без необхідності передавати значну кількість комплексів із власних запасів.
Тепер законопроєкту ще належить пройти Палату представників США. Саме там, на думку The Economist, можуть виникнути дискусії щодо найбільш спірних положень документа, передусім щодо тарифів і масштабів повноважень президента. Видання вважає доцільним вилучити або суттєво обмежити цю частину законопроєкту, зберігши водночас санкційний тиск на Росію.
Таким чином, законопроєкт, який у США позиціонують як інструмент посилення тиску на Росію, одночасно став предметом критики через можливі наслідки для самої Америки. Сенат продемонстрував значну підтримку жорсткішої політики щодо Москви, але The Economist попереджає, що боротьба з російською економікою не повинна перетворитися на механізм необмеженого розширення президентських торговельних повноважень.
Для України ключовим залишається інше питання: чи перетвориться двопартійна підтримка санкційного тиску на реальний економічний та військовий тиск на Кремль. Якщо законопроєкт збереже найжорсткіші положення щодо Росії, але водночас буде скоригований у частині митних повноважень президента, Вашингтон може отримати інструмент, який дозволить посилити тиск на Москву без створення додаткових ризиків для американських споживачів і міжнародної торгівлі.
Сенат США підтримав масштабний законопроєкт, покликаний посилити економічний тиск на Росію та змусити Володимира Путіна відмовитися від війни проти України.
Однак видання The Economist попереджає: документ у нинішньому вигляді може дати Дональду Трампу надто широкі повноваження щодо запровадження мит і створити нові ризики для американської економіки та світової торгівлі.
Сенат США 7 серпня підтримав законопроєкт про посилення санкцій проти Росії. За документ проголосували 86 сенаторів, тоді як 11 виступили проти. Така підтримка стала одним із рідкісних проявів двопартійної згоди у Вашингтоні щодо необхідності посилити тиск на Москву через її війну проти України.
Законопроєкт передбачає додаткові обмеження проти Володимира Путіна, інших російських посадовців, енергетичних проєктів і фінансових установ. Його автори виходять із того, що нинішнього рівня санкційного тиску недостатньо, аби змусити Кремль змінити свою політику. Логіка документа полягає в тому, щоб зробити продовження війни для Росії економічно дедалі дорожчим.
Одним із ключових нововведень стали можливі мита проти держав, які купують російські енергоносії або допомагають Москві обходити санкційні обмеження. Законопроєкт дозволяє встановлювати тарифи до 100% на товари з таких країн. Йдеться про спробу вдарити не лише безпосередньо по Росії, а й по механізмах, завдяки яким Москва продовжує отримувати прибутки від експорту нафти та газу.
Саме ця частина документа викликала найбільше запитань у The Economist. Видання вважає, що Конгрес фактично надає президенту США дуже широкий простір для самостійного визначення торговельної політики. Трамп, відповідно до запропонованого механізму, зможе скасовувати або змінювати запроваджені обмеження, якщо вирішить, що цього потребують національні інтереси Сполучених Штатів.
На думку авторів публікації, саме нечіткість поняття «національний інтерес» створює потенційні проблеми. Президент отримує можливість фактично самостійно визначати, проти яких країн застосовувати торговельний тиск і наскільки жорстким він має бути. The Economist вважає, що така концентрація повноважень може мати наслідки далеко за межами російсько-української війни.
Побоювання посилюються попередніми спробами адміністрації Трампа розширити президентські повноваження у сфері мит. Видання нагадує, що раніше Трамп намагався обґрунтувати можливість одноосібного встановлення тарифів посиланням на економічну надзвичайну ситуацію. У лютому Верховний суд США відкинув відповідну юридичну аргументацію, після чого адміністрація почала шукати інші правові механізми для торговельних обмежень.
Тому The Economist вважає, що новий санкційний законопроєкт потенційно може повернути главі Білого дому частину повноважень, які судова система раніше обмежила. Для прихильників жорсткої політики щодо Росії це може виглядати як додатковий інструмент тиску на Кремль, однак для американської економіки наслідки можуть виявитися складнішими.
Зокрема, широке застосування мит здатне призвести до подорожчання імпортних товарів для американських споживачів. Крім того, торговельні партнери США можуть відповісти власними обмеженнями, що збільшить ризик нової хвилі торговельних конфліктів. Окремо The Economist звертає увагу на можливість загострення відносин з Індією, яка залишається одним із великих покупців російської енергетичної продукції.
Водночас сама ідея посилення тиску на Росію у Вашингтоні має значну підтримку. Автори законопроєкту виходять із того, що традиційні санкції не змусили Кремль припинити агресію. Однією з причин їхньої обмеженої ефективності залишається здатність Росії використовувати альтернативні канали торгівлі та так званий «тіньовий флот» танкерів для обходу нафтових обмежень.
Саме тому сенатори запропонували поширити економічний тиск на держави, які продовжують купувати російські вуглеводні. Розрахунок полягає в тому, що санкційні ризики та високі американські тарифи можуть змусити такі країни скоротити співпрацю з Москвою, а отже — послабити один із головних фінансових каналів Кремля.
Однак The Economist пропонує інший підхід. На думку видання, Вашингтон може посилювати допомогу Україні без створення надмірно широких президентських повноважень у торговельній сфері. Серед можливих напрямів називається підтримка українського виробництва систем протиповітряної оборони Patriot через надання Києву необхідних американських ліцензій.
Це питання набуває особливої ваги через обмежені запаси американських систем Patriot. Частину таких комплексів Сполучені Штати вже використали під час війни з Іраном, тому можливості Вашингтона швидко передавати Україні додаткові системи залишаються обмеженими.
У такій ситуації розвиток українського виробництва міг би стати альтернативним способом посилення обороноздатності України. Київ отримав би можливість нарощувати власні спроможності, а Вашингтон — підтримувати Україну без необхідності передавати значну кількість комплексів із власних запасів.
Тепер законопроєкту ще належить пройти Палату представників США. Саме там, на думку The Economist, можуть виникнути дискусії щодо найбільш спірних положень документа, передусім щодо тарифів і масштабів повноважень президента. Видання вважає доцільним вилучити або суттєво обмежити цю частину законопроєкту, зберігши водночас санкційний тиск на Росію.
Таким чином, законопроєкт, який у США позиціонують як інструмент посилення тиску на Росію, одночасно став предметом критики через можливі наслідки для самої Америки. Сенат продемонстрував значну підтримку жорсткішої політики щодо Москви, але The Economist попереджає, що боротьба з російською економікою не повинна перетворитися на механізм необмеженого розширення президентських торговельних повноважень.
Для України ключовим залишається інше питання: чи перетвориться двопартійна підтримка санкційного тиску на реальний економічний та військовий тиск на Кремль. Якщо законопроєкт збереже найжорсткіші положення щодо Росії, але водночас буде скоригований у частині митних повноважень президента, Вашингтон може отримати інструмент, який дозволить посилити тиск на Москву без створення додаткових ризиків для американських споживачів і міжнародної торгівлі.
Поїздка Володимира Путіна на Ітуруп, який Росія контролює, але Японія вважає частиною своїх Північних територій, спричинила новий дипломатичний конфлікт між Москвою та Токіо.
Північноатлантичний альянс засудив нові випадки порушення Росією повітряного простору держав НАТО та заявив про готовність і надалі рішуче реагувати на подібні інциденти.
Північноатлантичний альянс засудив нові випадки порушення Росією повітряного простору держав НАТО та заявив про готовність і надалі рішуче реагувати на подібні інциденти.
Захід опинився на небезпечному етапі нового глобального протистояння, у якому Росія, Китай, Іран та Північна Корея дедалі більше виступають як взаємопов’язані противники демократичного світу.
Російський депутат Держдуми Віталій Мілонов публічно підтвердив, що під час війни проти України особисто брав участь у бойових діях і вбивав людей. Політик також заявив, що отримав від Володимира Путіна орден Мужності саме за бойові дії, однак подробиці нагородження залишаються засекреченими. Про це Мілонов розповів в інтерв’ю YouTube-каналу «Дневник хача».
Російське керівництво може готувати зміни у підходах до ведення війни проти України, про що свідчить низка останніх сигналів із Росії.
Нові фотографії президента США Дональда Трампа, які опублікувала його невістка Лара Трамп, несподівано привернули увагу користувачів соцмереж.
Кремль посилює тиск на російські регіони через дедалі гострішу проблему з поповненням армії, яка воює проти України.
Президент США Дональд Трамп залишив Туреччину після саміту НАТО в рамках секретної операції, покликаної приховати його справжнє місцезнаходження на тлі конкретної загрози з боку Ірану.
Верховний суд Росії заборонив партії «Яблуко» брати участь у майбутніх виборах до Державної думи. Позов проти політичної сили подала партія «Родіна», а її вимоги підтримали Генеральна прокуратура, Центральна виборча комісія та Росфінмоніторинг.
Поїздка Володимира Путіна на Ітуруп, який Росія контролює, але Японія вважає частиною своїх Північних територій, спричинила новий дипломатичний конфлікт між Москвою та Токіо.
Північноатлантичний альянс засудив нові випадки порушення Росією повітряного простору держав НАТО та заявив про готовність і надалі рішуче реагувати на подібні інциденти.
Північноатлантичний альянс засудив нові випадки порушення Росією повітряного простору держав НАТО та заявив про готовність і надалі рішуче реагувати на подібні інциденти.
Захід опинився на небезпечному етапі нового глобального протистояння, у якому Росія, Китай, Іран та Північна Корея дедалі більше виступають як взаємопов’язані противники демократичного світу.