Джозеф Боско попередив Трампа про глобальну загрозу: США мають зупинити союз авторитарних держав – The Hill

Захід опинився на небезпечному етапі нового глобального протистояння, у якому Росія, Китай, Іран та Північна Корея дедалі більше виступають як взаємопов’язані противники демократичного світу. 

Колумніст The Hill Джозеф Боско вважає, що президент США Дональд Трамп ще може змінити розвиток подій, якщо Вашингтон діятиме рішуче, послідовно та разом із союзниками. Про це йдеться в його авторській статті, яку цитує УНІАН.

Боско фактично розглядає нинішню міжнародну ситуацію як початкову фазу того, що потенційно здатне перерости у Третю світову війну. На його думку, сучасне протистояння має не лише геополітичний, а й ідеологічний вимір. Автор проводить паралелі з подіями минулого століття, коли територіальна експансія великих держав поєдналася з боротьбою різних політичних моделей.

У своїй статті колумніст відраховує початок нинішнього глобального конфлікту від Російської революції 1917 року. Він вважає, що саме тоді сформувався масштабний виклик західній політичній та економічній моделі, який у різних формах продовжував існувати протягом наступного століття. Перша та Друга світові війни, за його оцінкою, стали етапами цього ширшого протистояння.

Боско нагадує, що під час Другої світової війни територіальні амбіції Німеччини, Італії та Японії були підкріплені тоталітарними ідеологіями. Після завершення війни Сполучені Штати опинилися в центрі боротьби між демократичними та авторитарними системами. Сьогодні, на думку автора, конфігурація противників Заходу знову змінюється.

У цьому контексті особливу увагу Боско приділяє Росії Володимира Путіна. Він зазначає, що російський президент уже домігся значних територіальних та військових результатів у Грузії та Україні, однак не зміг зламати волю українського суспільства та його національну ідентичність. Водночас автор вважає, що нинішні досягнення Москви можуть бути лише частиною ширшої реваншистської стратегії Кремля.

У статті йдеться про те, що метою Путіна може залишатися відновлення впливу Росії як великої європейської держави та розширення її геополітичних позицій. Саме тому війну проти України Боско розглядає не як ізольований регіональний конфлікт, а як один із елементів ширшого протистояння між Росією та західною системою безпеки.

Окреме місце у цій картині займає Іран. Колумніст називає його одним із головних військових гравців на Близькому Сході та звертає увагу на пряме протистояння Тегерана зі Сполученими Штатами. За оцінкою Боско, конфлікт із Іраном здатен відволікати американські ресурси та увагу від інших стратегічних викликів, які створюють авторитарні держави.

Ще одним важливим елементом цієї конфігурації автор називає Північну Корею. У статті зазначається, що Пхеньян продемонстрував здатність відігравати активну роль за межами Корейського півострова, зокрема через участь своїх військовослужбовців у війні на боці Росії. Боско вказує, що таким чином Північна Корея отримує реальний бойовий досвід, який у майбутньому може бути використаний для власних регіональних амбіцій.

Особливо важливим противником Заходу автор вважає Китай. Його економічний потенціал, на думку Боско, робить Пекін найбільш потужним учасником авторитарного табору. Китай потенційно може отримати найбільші переваги від ослаблення західних механізмів колективної безпеки та внутрішньої кризи демократичної моделі.

Саме поєднання можливостей Росії, Китаю, Ірану та Північної Кореї створює, за оцінкою колумніста, принципово нову ситуацію. Йдеться не обов’язково про формальний військовий союз цих держав, а про їхню здатність одночасно створювати проблеми для Сполучених Штатів та їхніх партнерів у різних регіонах світу.

На цьому тлі Боско звертається безпосередньо до політики Дональда Трампа. Автор визнає, що американська адміністрація не робить головного акценту на традиційних для американської зовнішньої політики поняттях, таких як права людини чи верховенство права. Водночас він вважає, що саме Трамп може зіграти вирішальну роль у збереженні західної демократичної системи.

На думку колумніста, президент США передусім має усвідомити, що загроза демократичним цінностям одночасно є загрозою американській та глобальній безпеці. Боско наголошує на принциповій різниці між характером західних цінностей та методами їхніх противників: демократичні принципи можуть сприйматися як «м’які», але держави, які їм протистоять, готові використовувати жорсткі та силові методи.

У такій ситуації Вашингтон, за його оцінкою, має чітко продемонструвати готовність разом із союзниками захищати партнерів, які опинилися під загрозою. Серед них автор називає Україну, Тайвань, Японію, Південну Корею та Ізраїль.

Ця теза означає фактичний заклик до Сполучених Штатів не допустити ситуації, коли противники Заходу зможуть скористатися одночасними кризами в різних частинах світу. Якщо Вашингтон буде змушений концентрувати ресурси на одному напрямку, інші авторитарні держави можуть отримати більше простору для власних дій.

Особливу небезпеку в цьому контексті створює війна Росії проти України. Боско фактично розглядає український фронт як один із ключових тестів для західної системи безпеки. Якщо Росія зможе досягти своїх стратегічних цілей силою, це може мати наслідки далеко за межами України та вплинути на оцінку ризиків іншими авторитарними державами.

Водночас автор не стверджує, що глобальна катастрофа вже неминуча. Навпаки, він допускає можливість іншого сценарію за умови, що адміністрація Трампа діятиме мудро, рішуче та послідовно, заручившись підтримкою Конгресу і союзників США. Саме така координація, на його думку, може не допустити подальшої ескалації.

Таким чином, головний сигнал статті Боско полягає у необхідності для Вашингтона дивитися на міжнародні конфлікти як на взаємопов’язані процеси. Росія, Китай, Іран і Північна Корея діють у різних регіонах та мають різні інтереси, однак їх об’єднує протистояння американському впливу та західній демократичній моделі.

Для Дональда Трампа це створює складне стратегічне завдання. Сполученим Штатам доведеться одночасно підтримувати партнерів, стримувати потенційних противників і не допустити розпорошення власних ресурсів. Саме від того, наскільки ефективно Вашингтон зможе координувати дії із союзниками, залежатиме здатність Заходу протистояти новому етапу глобального суперництва.

У підсумку Джозеф Боско фактично закликає Трампа повернутися до логіки «миру через силу», але вже в умовах світу, де загрози виникають одночасно у Європі, Азії та на Близькому Сході. На думку автора, США ще мають можливість не допустити перетворення нинішнього протистояння на глобальну катастрофу, однак для цього Вашингтону необхідні чітка стратегія, підтримка союзників і готовність захищати партнерів, яких авторитарні держави намагаються послабити.