"Війна Байдена" в Україні може стати "війною Трампа" – The Economist
Шансів закінчити війну в Україні у президента США Дональда Трампа дедалі менше. Як повідомило The Economist з посиланням на інсайдерів, він сподівається забезпечити припинення вогню протягом перших 100 днів свого президентства, які закінчуються вже у цьому місяці.
Водночас Трамп занепокоєний, що ця війна, яку він почав називати "війною Байдена", може стати його. Зазначається, у своїх прагненнях припинити війну Трамп проявляє особливу поблажливість до Росії та ворожість до України і навіть, як пише видання, дедалі частіше веде себе "як добровільний пособник Росії".
Попри його заяви про готовність до жорстких дій щодо Росії, усе залишається без змін. Видання нагадало, що він продовжив санкції щодо Росії, введені своїм попередником Джо Байденом, проте відмовився запроваджувати додаткові санкції.
Також іде зближення РФ і США у дипломатичній сфері: чиновники обох країн зустрічалися в Стамбулі 10 квітня, щоб обговорити оновлення своїх посольств. Країни також обмінялися двома полоненими.
Водночас Трамп час від часу запроваджує на заходи, що завдають шкоди Україні. Так, у березні він призупиняв постачання зброї та розвідувальних даних Україні. Вводячи тарифи, він вдарив Україну мінімальною загальною ставкою в 10%, а Росію виключив із переліку країн, щодо яких запроваджені мита.
Крім того, наголошує The Economist, Трамп не говорить про додаткову військову допомогу Україні, адже постачання зброї, схвалене Байденом, закінчиться в найближчі місяці.
Серед інших заходів, які свідчать про непідтримку України, - виведення Штатами військ та техніку з Жешува, важливого вузла в Польщі для постачання зброї в Україну, присутність через відеозв’язок (а не безпосередня) міністра оборони США Піта Хегсета на зустрічі у Брюсселі 11 квітня контактної групи "Рамштайн".
Водночас європейці посилюють підтримку Україна, проте, як ідеться у матеріалі з посиланням на дипломатів у Вашингтоні, деякі помічники Трампа приватно кажуть, що їм "набридли" зусилля Європи зміцнити Україну. Європейці ж сподіваються показати Трампу, що вони беруть на себе тягар європейської безпеки, аби зберегти принаймні частково прихильність Америки.
Видання наводить думку колишнього чиновника у Раді національної безпеки США Девіда Шимера, який каже, що не можна гаяти часу, і європейці повинні активніше ділитися своїми запасами зброї з Україною, фінансувати військову промисловість України, домовитися із Трампом про купівлю американських систем ППО для України, а також використовувати заморожені російські активи, щоб заплатити за все це.
Росія сповнена рішучості продовжувати війну у той час, як Америка, схоже, сповнена рішучості відійти. Україні ж доведеться боротися далі, зауважив Шимер. "Настав час для європейців посилити свою допомогу Україні, щоб Україна мала підтримку, необхідну для захисту, і щоб підштовхнути Путіна (російський диктатор Володимир Путін, - ред.) до змістовних переговорів", - підкреслив він.
Карл Більдт наголошує, що Путін та Трамп опинилися у схожій пастці: кожен розпочав війну, яку вважав легкою прогулянкою, але обидва загрузли у хаосі без шансів на перемогу. Кремль не може здолати Україну, а США не здатні зламати Іран, і тепер обидва лідери намагаються врятувати власні режими від краху.
Александр Стубб у своєму інтерв’ю підкреслив, що Європа повинна мати спільну позицію на будь-яких переговорах із Росією. Він заявив, що готовий взяти на себе роль представника ЄС, аби донести до Кремля чіткий меседж: агресія проти України не може залишитися безкарною, а мир можливий лише на справедливих умовах.
Інтерв’ю з представниками російського бізнесу, політичних кіл та західних спецслужб показують картину ізольованого Путіна, який зациклений на війні в Україні, тоді як його оточення дедалі більше усвідомлює катастрофічні наслідки для економіки та майбутнього країни.
Кая Каллас назвала удари Росії «огидними терористичними актами», спрямованими на те, щоб убити якомога більше цивільних. Вона наголосила, що використання «Орєшніка» є політичною тактикою залякування та безрозсудним ризиком ядерної ескалації, який свідчить про глухий кут, у який зайшла Москва.
П’ять країн НАТО виступили проти створення фонду щорічної допомоги Україні, який мав би забезпечити стабільне фінансування у розмірі 40 мільярдів євро. Генсек Марк Рютте заявив, що попри відсутність консенсусу, союзники продовжать підтримку Києва, адже це питання безпеки всього континенту.
Американське видання повідомило, що після рішення Дональда Трампа припинити постачання зброї Україні, посольство США в Києві залишилося без належної оборони. Це стало сигналом про різку зміну політики Вашингтона, яка поставила під сумнів безпеку дипломатів та стратегічну підтримку України.
Путін у Пекіні почув “Лебедине озеро”: натяк, який не можна ігнорувати. Символічна музика пролунала під час прийому російського лідера в Китаї, викликавши асоціації з останніми днями радянської влади та нагадуванням про крихкість його режиму.
Прессекретар президента РФ заявив, що будь-які дискусії про територіальну приналежність Калінінграда є «неприйнятними» та спрямованими на дестабілізацію регіону.
Заява пролунала як черговий сигнал тиску на Молдову та регіон, де Москва намагається утримати свій вплив, використовуючи тему «захисту співвітчизників».
Карл Більдт наголошує, що Путін та Трамп опинилися у схожій пастці: кожен розпочав війну, яку вважав легкою прогулянкою, але обидва загрузли у хаосі без шансів на перемогу. Кремль не може здолати Україну, а США не здатні зламати Іран, і тепер обидва лідери намагаються врятувати власні режими від краху.
Александр Стубб у своєму інтерв’ю підкреслив, що Європа повинна мати спільну позицію на будь-яких переговорах із Росією. Він заявив, що готовий взяти на себе роль представника ЄС, аби донести до Кремля чіткий меседж: агресія проти України не може залишитися безкарною, а мир можливий лише на справедливих умовах.
Інтерв’ю з представниками російського бізнесу, політичних кіл та західних спецслужб показують картину ізольованого Путіна, який зациклений на війні в Україні, тоді як його оточення дедалі більше усвідомлює катастрофічні наслідки для економіки та майбутнього країни.
Кая Каллас назвала удари Росії «огидними терористичними актами», спрямованими на те, щоб убити якомога більше цивільних. Вона наголосила, що використання «Орєшніка» є політичною тактикою залякування та безрозсудним ризиком ядерної ескалації, який свідчить про глухий кут, у який зайшла Москва.