Чому ексчиновники Зеленського Данилюк, Рябошапка та Клімкін намагаються першими добігти до приймальні Байдена, – Тарас Чорновіл (Відео)

ОПЗЖ перемогла інші проросійські проєкти в Україні, тому що її підтримав особисто Володимир Путін. Проукраїнський табір намагається зробити такий самий трюк за допомогою Байдена, розповів у другій частині інтерв'ю ASPI news нардеп III-VI скликань Тарас Чорновіл.

ASPI news: Днями діячі часів початку каденції Володимира Зеленського – ексочільник РНБО Олександр Данилюк та ексгенпрокурор Руслан Рябошапка, а також ексміністр закордонних справ Павло Клімкін, котрий попри те, що обіймав посаду за Петра Порошенка, встиг попрацювати й при шостому президенті – створили "платформу" для подолання кризи в Україні. Можна було б подумати, що це об'єднання ображених на Зеленського ексчиновників, якби не наявність у цьому переліку Клімкіна. Яка наразі мета цього проєкту?

Тут є деякі нюанси. По-перше, поява в об'єднанні Клімкіна, яка видається дещо аномальною. По-друге, відсутність у "платформі" експрем’єра Олексія Гончарука, ексміністерки фінансів Оксани Маркарової та ще деяких прізвищ, які б були доречними у такій спілці. Я не думаю, що ця група досягне якогось серйозного результату, бо стартувати на рівні "колишніх" завжди проблемно. Але у цього об'єднання проглядається пошук стартових майданчиків. Чому? Раптом всі зрозуміли, що Зеленський прийшов не надовго.

Якщо раніше лише у стані "порохоботів" казали, що чинний президент утримається на посаді максимум два роки, то тепер вже й серед "слуг" почали обговорювати питання, куди й коли буде тікати Зеленський. Я ще давно припустив, що, можливо, він поїде не до Ростова чи Хайфи, а до Оману. До речі, Віктор Янукович збирався тікати саме в Оман. Бо султанат нікого нікому ніколи не видає. До того ж там можна дуже добре приховати свої кримінальні статки.

Так от, у середовищі "слуг" почали активно обговорювати, що їм робити, коли президент піде, й за причетність до Зеленського почнуть бити. Наприклад, кілька місяців тому низка політичних експертів з іменами та певним респектом почали раптом неприховано хвалити Зеленського. Наразі кожен з них намагається всіляко дистанціюватися від влади.

Людям, котрі вже давно відійшли від Зеленського, простіше думати про певні майданчики для відновлення політичної кар’єри. Ще один момент – всі ці люди почали конкурувати за увагу нового президента США Джо Байдена. Поки що всіх випереджує Гончарук, котрий ще до президентських виборів прибув у США. Йому не дуже вдалося вмостити доріжку до Байдена, проте він примостився до Джорджа Сороса. Проте він, мабуть, забув, що вплив Сороса на Байдена переоцінювати не варто.

Хай там як, проте тріо Данилюк, Рябошапка, Клімкін, ймовірно, вирішили зробити пропозицію новій адміністрації Байдена як українські представники прозахідного курсу. Наведу приклад з іншого політичного флангу. На минулих парламентських виборах "Опозиційний блок" мав розчавити ОПЗЖ у конкуренції за проросійський електорат. Це було б логічно, бо "Опоблок" представляли власники та керівники великих промислових підприємств, на яких працюють мільйони громадян. Проте якраз розгромну перемогу святкувала ОПЗЖ. Чому так відбулося? Тому що ОПЗЖ Віктора Медведчука підтримував особисто президент Росії Володимир Путін. Цього проросійському виборцю, для якого думка Путіна є визначальною, виявилося достатньо. Тим більше, що Кремль ще й підіграв, запровадивши проти представників "Опоблоку" санкції.

Тобто, якщо підтримки Путіна достатньо, щоб за політсилу проголосувала певна частина виборців, то, можливо, й "платформу", котру підтримує Байден, так само обере протилежна частина українського політичного спектра. Я не певний, що такий підхід спрацює. В Україні занадто багато претендентів на дружбу з Байденом. Тим більше, що президент США не буде, на відміну від Путіна, прямо казати: оце – наші, а проти тих ми санкції запровадимо. Такого не буде.

Нарешті, ми завжди намагаємося оцінювати Клімкіна таким, яким він був при Порошенку. Петро Олексійович все намагається робити сам, не дуже делегуючи повноваження навіть тим, кому довіряє. Тому справжнім міністром закордонних справ Клімкін був лише де-юре. Проте у ситуації, коли п’ятий президент вибори програв, то очільник МЗС пішов до Зеленського, а з командою Порошенка всі відносини припинив.

Втім, через скандал у червні 2019 року, коли шостий президент був обурений, що МЗС не узгодило з ним ноту Росії щодо суду над українськими моряками, Клімкін зрештою повинен був піти у відставку. Тому він теж має підстави ображатися на чинного президента не менші, ніж Данилюк та Рябошапка.