І так, продовження про "кримських друзів Путіна". Сьогоднішня публікація про "правих" та китайських "кримських друзів Путіна".

Праві: чому вчить приклад Словаччини щодо Росії

Тут слід зазначити, що саме приклад Словаччини доводить, як Москві байдужі політичні уподобання "друзів окупації" – щоб не забували, з чиїх рук їдять. Так, формальним головою Міжнародної асоціації друзів Криму є професор Ян Чарногурський – колишній словацький дисидент, який переслідувався комуністичним режимом, та прем'єр-міністр уряду Словаччини у 1991-1992 роках.

У Словаччині Клуб друзів Криму очолює віцепрезидент Словацької комуністичної партії Джалал Сулейман, який походить із дивної родини сирійських православних комуністів.

Переконаний правий християнський консерватор, наприкінці життя професор зневірився в ліберальній та атеїстичній Європі, і переорієнтувався на ідейно близького Володимира Путіна, який також робить ставку на консерватизм та християнство. Отже, для правих у Росії теж є щось смачненьке.

У Вірменії місцевий медіамагнат Айк Бабуханян очолює невелику правоконсервативну партію Спілка "Конституційне Право". І водночас член Координаційної ради Асоціації друзів Криму. Бабуханян видає вірменські випуски газет Комсомольська правда та Аргументи тижня, а його дочка Заруї працює активною пропагандисткою ідей "русского мира" та євразійства у Вірменії.

Британських друзів окупації Криму Джона Бонара, Ніколаса Кобба та покійного Найджела Суссмана не можна назвати партійними діячами, але проросійська євроскептична організація Westminster Russia Forum, до керівництва якої вони мають безпосереднє відношення, раніше називалася "Консервативні друзі Росії" – а отже, до правих. Звичайно, вони допомагають Кремлю не просто так – Бонар є засновником та керівником групи компаній "Схід", яка начебто має амбітні плани щодо розгортання великого будівництва у вільній зоні Владивостока.

З Болгарії до окупованого Криму їздять не лише ліві, а й націоналісти з ультраправої партії АТАКА. Близький до АТАКИ керівник об'єднання русофілів Болгарії Микола Малінов був звинувачений прокуратурою Болгарії у зв'язках з Російським інститутом стратегічних досліджень, який є фактично філією Служби зовнішньої розвідки Росії, і з організатором і спонсором проросійського сепаратизму на українському Донбасі, російським олігархом Костянтином Малофєєвим.

Італія. Колишній християнський демократ, а зараз – правоконсервативний сепаратист із Ліги Венето Стефано Вальдегамбері очолює італійський клуб друзів Криму. Цю посаду він відпрацьовує на совість – навіть переконав невеликий муніципалітет ухвалити постанову на підтримку російського статусу Криму. Не дивно: росіяни дозволили Стефано мати власний бізнес із вирощування полуниці під Сімферополем. Також він отримав апартаменти в елітному курортному комплексі "Італійське село" на Тарханкуті.

Франція. Автор маніфесту Асоціації друзів Криму французький політик Жан-П'єр Тома робив політичну кар'єру у правоцентристській Республіканській партії. А потім – у такому самому правоцентристському "Союзі французької демократії". Тома відзначився гучними корупційними скандалами у Франції і заслужив насмішкувате прізвисько "Мсьє Росія". За вірну службу він отримав посаду члена ради директорів компанії "Русал", яка належить російському олігарху Олегу Дерипасці.

Також у російському державному реєстрі у липні 2019 року в Москві була зареєстрована Російсько-Європейська Фінансова Компанія, засновником якої є Жан-П'єр Тома.

Його колеги з розфарбовування окупованого півострова у кольори російського триколору Ніколя Бе та Тьєррі Маріані теж не чужі правому руху. Бе є фактично другою людиною у проросійській правій партії "Національне об'єднання" під керівництвом Марін Ле Пен – його візити до Криму були платою за російську підтримку партії. Співголова організації "Франко-російський діалог" Тьєррі Маріані балотувався від партії "Національне об'єднання" до парламенту Франції.

"Є ціла когорта політиків, до якої входять Жан-П'єр Тома, Тьєрі Маріані, Ів Поццо ді Борго, інші депутати, сенатори, які вдають, що в Криму відбувся справжній референдум, що це ніяк не порушило принципи міжнародного права, що рано чи пізно все одно доведеться приймати той факт, що Крим став російським. Їхня діяльність досить активна - на жаль, не можна констатувати послаблення їхнього впливу. Вплив є, і він серйозний... Для недоторканності своїх кордонів Франція, підтримує санкції ЄС, проголошені через незаконну анексію Криму. Тому не можна сказати, що ці політики впливають на офіційну позицію, але на бізнес-кола вплив є", – розповідає про французьких друзів Кремля Алла Лазарєва, кореспондентка Тиждень.UA у Франції.

Це не всі "праві друзі Криму", про одного "правого японця" буде в наступній публікації.

А зараз трохи про "китайських друзів Криму"

"Друг окупації Криму" Ге Чжилі – маленька людина, яка має паспорт великої країни – Китайської Народної Республіки. Економічна та військова міць разом з авторитарним державним устроєм дозволяють Китаю не зважати на менші країни, ігнорувати цінності міжнародного співіснування та керуватися виключно власними інтересами. Тому "дружба" Китаю з окупованим Кримом виходить за межі активності одного пана Ге.

Представник товариства з обміну

На псевдореферендумі 16 березня 2014 р. в окупованому Криму роль іноземного спостерігача зіграв громадянин Китаю Ге Чжилі. Модератор пресконференції "міжнародних спостерігачів" представила тоді його як представника "Всекитайського комітету з промислової реформи". Сам Ге ламаною російською говорив про мир , дружбу і волю народу. Російські ж медіа наводили конкретнішу його цитату: "Голосування відбувається виключно активно, чесно, без примусу та тиску".

Не дивно було побачити пана Ге Чжилі у 2017 році на першому форумі друзів окупації Криму.

На багатьох відео з форуму він сидить із табличкою "голова Товариства обміну та співробітництва "Росія – Східна Європа – Центральна Азія" , підписує з директором "Ділового та культурного центру Республіки Крим"Ярославом Іванченком і доручається з окупаційним головою Криму Сергієм Аксьоновим.

У 2018 році Ге Чжилі брав участь у відкритті Китайського інформаційно-культурного центру в окупованій Ялті. Від нього не відлипав куратор проєкту "Асоціація друзів Криму", віцепрем'єр окупаційного кримського уряду та представник Криму за президента Росії Георгій Мурадов. Ге Чжилі подарував Центру книгу "Вчимося дзюдо з Володимиром Путіним" китайською мовою, а також доповідь китайського лідера Сі Цзіньпіна на 19-му з'їзді Комуністичної партії Китаю.

Наприкінці 2019 року Ге Чжилі вкотре відвідав Крим та пообіцяв відкрити Кримський інформаційний центр у Китаї – для залучення китайських туристів до Криму. Як належить друзям окупації, пан Ге оперував захмарними цифрами – мільйон туристів із Піднебесної. Поки що до Криму їздить лише кілька тисяч китайських туристів на рік. Але це найбільший показник серед іноземних туристів на окупованому півострові – за даними окупаційної "влади". Китайський уряд проти порушення українського кордону не заперечує.

Ось тільки хто такий Ге Чжилі, щоб залучати до Криму мільйон китайських туристів?

Він очолює "Товариство обміну та співробітництва "Росія – Східна Європа – Центральна Азія". Але це не якась організація, а лише структурний підрозділ Китайської народної асоціації дослідження та освоєння традиційної медицини та фармацевтики.Тобто це просто департамент із закордонних зв'язків якоїсь контори з просування послуг масажу, лікування травами, акупунктури та прикурювання, які у світі знають, як "китайську традиційну медицину".

У пана Ге ще багато регалій. Він і почесний консул невизнаної Абхазії в Китаї , і радник посла Киргизької Республіки в Китаї... Якщо вірити його сайту, лише в Росії він має сім громадських та державних посад. Але все це тільки його слова – вірніше, ієрогліфи. Втім, нахабства йому вистачить на десять.

Ге Чжилі настільки вжився в роль повноважного представника інтересів Китаю в Росії, що почав лобіювати фантастичний проєкт відведення вод великої російської річки Обь у посушливі регіони Північного Китаю. Пан Ге звернувся до тодішнього прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва із закликом посприяти реалізації амбітного проєкту.

Вперше цю ідею висунув у 2016 році міністр сільського господарства Росії Олександр Ткачов. Той самий, який у 2003 році, будучи губернатором Краснодарського краю, став виконавцем російської спроби захоплення українського острова Тузла в Керченській протоці. Однак у випадку з перекиданням обських вод Ткачову швидко нагадали, що він російський міністр, а не китайський.

Китайські інвестори: чорні та білі

В окупованому Криму Ге Чжилі має не лише туристичний інтерес. У селищі Віліно Бахчисарайського району він є співзасновником ТОВ "Проєкт Трейдинг", що згідно з даними реєстру займається будівництвом.

І в тому ж Віліні було зареєстроване інше підприємство – ТОВ "Респект Крим Агро".

Його співзасновники, громадяни Китаю Юань Сінь та Ян Шуаньжень розпочали тепличне сільгоспвиробництво у Нижньогірському районі Криму, у селі Омелянівці. Взяли землю в оренду, підвели комунікації, почали будувати теплиці. Але бізнес не пішов.

Селяни запідозрили китайців у нечесній конкуренції:

Місцева влада звинуватила китайських фермерів у тому, що ті провели комунікації без дозволу і не повідомляли про свої плани. Чи це так, чи китайці просто не поділилися з місцевим начальством – але бізнес їм довелося згорнути.

Окрім агробізнесу, Юань Сінь та Ян Шуаньжень мали три ТОВ в Алушті – "Респект Крим Консалтинг", "Респект Крим Транс Тур" та "Респект Крим Строй". Усі їхні кримські підприємства ліквідовано, а самі вони перенесли свою ділову активність на територію Росії.

На противагу "каламутним" китайцям окупаційні медіа наводять приклад "білого інвестора", який також будує теплиці на китайські гроші, але вже в Краснознам'янці Червоногвардійського району.

Називають ім'я директора підприємства-інвестора – Сергій Іванов. Але розповідають, що його партнер з Китаю вже має тепличний бізнес у Хабаровському краї і готовий поділитися досвідом і китайською робочою силою.

Очевидно, мова йде про ТОВ "Строй Інвест Сіті", зареєстроване в селі Тимошенко - зовсім поряд з Краснознам'янкою. Його директор та засновник – Сергій Вікторович Іванов, має широкі бізнес-зв'язки з Хабаровськом.

Загалом всі роки окупації – це роки невдалих спроб залучити китайські гроші в кримську економіку. Кримчани постійно чують обіцянки. У 2019 році китайський інвестор обіцяв купити лайнер для круїзів у Криму. У 2017 – побудувати тунель під Керченською протокою та центр аквакультури, у 2016 – завод з виробництва ліфтів, у 2015 – тютюнову фабрику, гольфклуб та термінал з продажу будівельних матеріалів. Все це так і лишилося обіцянками.

У 2014 році перший віцепрем'єр окупаційного уряду Криму Рустам Теміргалієв заявив, що китайці готові повернутися до проєкту будівництва глибоководного порту, про який домовлялися ще з українським керівництвом. Але китайська компанія Beijing Interoceanic Canal Investment Management Co офіційно заявила про остаточне припинення проєкту. Слід зазначити, що проєкт справді був масштабним. Україна та Китай домовлялися про будівництво на західному узбережжі Криму глибоководного порту.

Острів мав стати важливим пунктом великого китайського проєкту "Один пояс - один шлях"

Другий етап китайських інвестицій в інфраструктуру Криму передбачав будівництво в Криму аеропорту, верфі, нафтопереробного заводу, виробництва зрідженого газу, центрів освіти, а також облаштування пляжів. Чекали до 7 млрд доларів китайських інвестицій.

Курував цей проєкт в українському уряді Криму той самий Рустам Теміргалієв, який після окупації пішов на службу до нових господарів, потім пограбував кримську філію Ощадбанку і кинувсяя до Росії. Там, до речі, не залишив китайську тему – тепер він є генеральним директором Російсько- Китайського Інвестиційного Фонду Регіонального Розвитку.

Український Крим був привабливішим для Китаю не лише економічно, а й політично – півострів відвідував голова Китайської Народної Республіки Ху Цзіньтао.
А тепер, незважаючи на всі спроби Москви догодити Пекіну, зацікавити Китай Кримом не дуже вдається.

Ось такі вони "кримські друзі Путіна". Начебто "дружать" і лише тоді, коли їм це вигідно.

У наших наступних публікаціях ви дізнаєтеся, хто з японських сектантів небайдужий до Наталі Поклонської та багато іншого "про кримських друзів Путіна".

IGOR SHEVCHENKO