"Макрон не впорається з роллю Меркель", – політолог назвав претендента на лідерство в Європі (Відео)
Після виходу на політичну пенсію Ангели Меркель постане питання наступника канцлера на континентальне лідерство. Чи може на таку роль претендувати чинний президент Франції Емманюель Макрон, та що це означатиме для України, пояснив політолог, нардеп III-VI скликань Тарас Чорновіл.
"Ймовірний наступник Меркель на посту канцлера Німеччини – голова соціал-демократичної партії Олаф Шольц досі не особливо цікавився зовнішньою політикою. Втім, це не означає, що він не буде перейматися цими питаннями надалі. Гадаю, федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр буде підштовхувати нового канцлера до цього, позаяк провідна роль Німеччини у світовій політиці є дуже важливою для країни. Шольц вже розставив певні пріоритети – насамперед відносини з США. І в цій доктрині він дуже сильно відрізнятися від президента Франції Емманюеля Макрона, який вважає, що Америка зрадила Європу. Шольц відверто не підтримав ідею французького лідера про окрему європейську оборонну систему. Німецький політик висловився про укріплення обороноздатності своєї країни та НАТО взагалі ", – підкреслив Чорновіл.
На думку експерта, після геостратегічного провалу Макрона його, як світового політика та Францію, як країну, президентом якої він є, можна сміливо списувати. Йдеться про недавнє створення США, Британією та Австралією військового альянсу для протидії Китаю – AUKUS. Зокрема Австралії допоможуть поставити на озброєння підводні човни з ядерними реакторами. Внаслідок цього контракт 2016 року щодо поновлення підводного флоту Австралії на 40 мільярдів доларів з французькою суднобудівною компанією Naval Group було скасовано.
"Такі втрати на світовому ринку озброєнь, гадаю, будуть коштувати Макрону посади президента на наступних виборах. До того ж у цій ситуації французький президент став себе поводити, як ображений хлопчисько. Хоча його було покарано за попередні загравання з Китаєм", – зазначив політолог.
Фахівець вважає, що зміна французьких правлячих еліт призведе до того, що країна знову на деякий час зосередиться на внутрішній політиці та власних геополітичних інтересах. А це – регіони Середземномор'я та Близький Схід.
"Якщо ж у Європі не з'явиться політик рівня Меркель, то лідерство перейде до європейських інституцій. На жаль, для України завжди було краще персоніфіковане лідерство. Наші політики традиційно не вміють працювати з інституціями. Імідж загубив, але поїхав до Меркель, поспілкувався, запропонував якісь поступки Німеччині та повернувся додому з позитивними результатами. Такий підхід зовсім не працює з інституціями", – підсумував Чорновіл.
Докладніше про це дивіться в ексклюзивному інтерв'ю Тараса Чорновіла ASPI news. Раніше Чорновіл назвав найкращого та найгіршого президентів України. Також політолог розповів, хто з українських прем'єрів наніс найбільше шкоди державі.
Російський режим визнає, що війна проти України блокує економічні відносини з Вашингтоном. Дмитро Пєсков заявив, що після завершення конфлікту Кремль готовий розглядати співпрацю зі Сполученими Штатами, але поки що мирні переговори залишаються замороженими.
Голова уряду Нідерландів заявив, що атаки на українську енергетику — це сигнал для всього Заходу. Москва здатна застосувати ті самі методи проти країн НАТО, тому союзники мають зміцнювати захист критичної інфраструктури.
Під час зустрічі міністрів закордонних справ G7 виникла гостра суперечка: США наполягають на підтримці їхньої операції проти Ірану, тоді як європейські країни заявляють, що їхня головна війна — це Україна, і саме там потрібно концентрувати зусилля.
Сили оборони України системно атакують російські нафтобази, позбавляючи Москву прибутків від експорту “чорного золота”. Аналітики наголошують: удари по енергетичній інфраструктурі стають стратегічним інструментом у війні, адже вони підривають здатність Кремля фінансувати агресію.
Президент Фінляндії Александр Стубб висловив сподівання, що Дональд Трамп не відмовиться від своєї обіцянки зупинити російську агресію проти України. Він наголосив, що нині увага США прикута до конфлікту з Іраном, але Європа очікує від Вашингтона рішучих кроків щодо миру в Україні.
Британський прем’єр Кір Стармер спростував кремлівські наративи про “успіхи” на фронті, заявивши, що Росія не здобуває перемоги. Він підкреслив, що Україна тримає оборону, а Європа повинна й надалі зміцнювати підтримку Києва та посилювати санкційний тиск на Москву.
Президент України Володимир Зеленський відзначив роботу Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, повідомивши, що за чотири роки вдалося повернути 8669 військових та цивільних.
Керівник Офісу Президента Кирило Буданов переконаний, що світ уже живе в умовах Третьої світової війни. Він заявив, що саме російське вторгнення в Україну стало її початком, а нинішні події на Близькому Сході лише підтверджують глобальний масштаб протистояння.
Російський диктатор Володимир Путін закликав великий бізнес підтримати продовження агресії проти України власними грошима. На закритій зустрічі він запропонував олігархам зробити добровільні внески, і деякі вже погодилися виділити сотні мільярдів рублів.
Президент України підкреслив, що головна проблема переговорів полягає не у формальних зустрічах, а в конкретних умовах, які Росія намагається диктувати. Він закликав США посилити тиск на Кремль, адже без цього Москва не продемонструє реальної готовності до завершення війни.
Російський режим визнає, що війна проти України блокує економічні відносини з Вашингтоном. Дмитро Пєсков заявив, що після завершення конфлікту Кремль готовий розглядати співпрацю зі Сполученими Штатами, але поки що мирні переговори залишаються замороженими.
Голова уряду Нідерландів заявив, що атаки на українську енергетику — це сигнал для всього Заходу. Москва здатна застосувати ті самі методи проти країн НАТО, тому союзники мають зміцнювати захист критичної інфраструктури.
Під час зустрічі міністрів закордонних справ G7 виникла гостра суперечка: США наполягають на підтримці їхньої операції проти Ірану, тоді як європейські країни заявляють, що їхня головна війна — це Україна, і саме там потрібно концентрувати зусилля.
Сили оборони України системно атакують російські нафтобази, позбавляючи Москву прибутків від експорту “чорного золота”. Аналітики наголошують: удари по енергетичній інфраструктурі стають стратегічним інструментом у війні, адже вони підривають здатність Кремля фінансувати агресію.