"Народовладдя" по Зеленському, – експерт пояснив, як уникнути сепаратизму на місцевих референдумах

Щоб не боятися розпаду держави через проведення місцевих референдумів, необхідно підготувати якісні законопроєкти про регіональні плебісцити. Перш за все, документи мають давати вичерпний перелік питань, які можуть бути предметом обговорення на рівні територіальних громад.

Ще у 2012 році парламент ухвалив закон про всеукраїнський референдум, який КСУ визнав неконституційним весною 2018 року. Наразі парламентом IX скликання законопроєкт "Про народовладдя через всеукраїнський референдум" був проголосований у першому читанні. Згодом свій позитивний висновок про законопроєкт опублікувала й Венеційська комісія. А от питання місцевих референдумів сьогодні досі не врегульоване на законодавчому рівні. Більше того навколо нього існує багато маніпуляцій.

Перший заступник голови Верховної Ради Руслан Стефанчук повідомив, що законопроєкт про народовладдя буде ухвалено в другому читанні вже у листопаді цього року. Після чого нардепи займуться питанням нормативного врегулювання організації місцевих референдумів.

Проблематику народовладдя прокоментував голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко:

"На жаль, на народовладдя у всьому світі посилаються, як ті політики, що реально намагаються будувати демократичне суспільство та реалізовувати волю народу, так і ті, хто, прикриваючись народною волею, прагне обслуговувати виключно власні владні інтереси. І часто дуже важко розмежувати ситуації, що насправді відбувається.

Тому законопроєкт про всеукраїнський референдум, який готується в парламенті до другого читання – це дуже важливий крок. Бо саме якість закону є одним з бар’єрів на шляху використання референдуму з метою обслуговування інтересів владної верхівки. Документ має чітко окреслювати, по-перше, предмет референдуму. Тобто, які, власне питання можна виносити на всенародне голосування. По-друге, процедуру ініціювання референдуму. По-третє, процес агітації "за" та "проти". Та, зрештою, процедуру самого голосування та встановлення результатів плебісциту.

Коли це все буде якісно прописано в законі, то такий документ буде гарантією реалізації справжнього народовладдя, а не маніпуляцією народним волевиявленням. Коли політики, не дочекавшись ухвалення відповідного закону, пробують ініціювати народовладдя, то тоді виникає багато дискусій. Так, в останній тиждень перед виборами суспільство мало б зосередитися на аналізі програм та кандидатів у депутати місцевих рад. Замість цього всі ЗМІ зайняти обговоренням "5 питань Зеленського". Оскільки ця ініціатива жодним чином не випливає ані з Конституції, ані з інших законів України, то назвати її проявом народовладдя дуже важко. Вона може трактуватися як реалізація адміністративного ресурсу щодо місцевих виборів.

Якщо говорити про реальні форми народовладдя, то зауважу, у нас залишаються досі неврегульовані питання місцевих референдумів. Часто можна почути застереження, що країна знаходиться у стані війни, то, можливо, інститут місцевих референдумів взагалі не на часі. Я не погоджуюся з цією точкою зору. По-перше, місцеві референдуми передбачені Конституцією. По-друге, безпека плебісцитів на місцях буде залежати від якості відповідного закону. Потрібно зазначити, що референдуми в громадах проводяться з питань, що відносяться виключно до компетенції місцевої влади. Такі референдуми у новостворених укрупнених громадах можуть стати реальним інструментом розв’язання місцевих конфліктів, наприклад, навколо пріоритетного інвестування коштів на розвиток громади або будівництва певних об’єктів".