"Навальний для України гірший за Путіна", – експерти пояснили, чому у сучасній Росії неможлива демократія

Росією 23 січня 2021 року прокотилася хвиля вуличних протестів, на яких закликав громадян опозиційний президенту РФ Володимиру Путіну Олексій Навальний. Чому в цих подіях видно кремлівську руку, розбиралося ASPI news.

Цілком очевидно, що для України будь-яка дестабілізація Росії, буде плюсом, оскільки змусить Кремль зосередитися на внутрішніх політичних проблемах. Втім, експерти не вірять у природність розкрутки російського протесту "нещадного та беззмістовного". Йдеться скоріше про керований бунт інспірований у самому Кремлі. Звісно, "опозиційні" медіа, на кшталт "Ехо Москви", 66 % всіх акції якого належать "Газпром-Медіа Холдинг", вустами своїх експертів вже встигли оголосити Навального "революціонером", а безлад 23 січня на вулицях російських міст "початком революції".

Напрямок хвилі протесту

Політолог, науковий співробітник University College of London Володимир Пастухов у блозі на сайті "Еха Москви" зробив низку далекосяжних висновків після суботніх протестів.

1. Революційна хвиля, що почалася влітку 2019 року з протестів проти фальсифікації виборів до Московської думи, поступово набирає висоту.

2. Центр ваги протестів різко переміщується в регіони, його вже не можна розглядати як примху "зажратих" москвичів. В провінції протест буде радикалізуватися, саме там, а не у Москві, очікуються ексцеси виконавців, звідти й піде загальнонаціональний резонанс.

3. Загальнонаціональний протест створить для влади великі логістичні труднощі. Чим далі від Москви, тим менші репресивні можливості Кремля.

4. Авангардом протесту буде молодь поки до них не приєднаються потужним ривком "батьки та діди".

5. Режим буде звалюватися в "мінську колію", займаючи глуху оборону. У минулому залишаться багатоходові комбінації. Ймовірність повторення фокусу на кшталт "Крим наш" дорівнює нулю, бо кожним наступним шматком можна буде подавитися.

6. Повернення Навального наблизило ситуацію у Росії до революційної. Скоріше, Навальний не використає результати свого вчинку – після нього прийде сильніший політик.

7. Роль акцій протесту – вимотати та знекровити владу.

8. Зміна режиму у Росії, ймовірно, виглядатиме двоходовою комбінацією. Спочатку буде тривала стадія протестів без наочного успіху, хоча за їхніми результатами путінський електорат буде перетворено на антипутінський. Згодом ці люди знайдуть собі іншого лідера й все трапиться достатньо швидко.

Придворний революціонер

З деякими тезами британського політолога можна було б погодитися, якщо повністю абстрагуватися від особистості Навального. Втім, Олексій Анатолійович є вихідцем з націоналістичних структур початку 1990-х років, про роль у створенні яких КДБ СРСР не говорив лише лінивий. Навальний – учасник різних "Російських маршів". Він такий самий ліберал, як і очільник ліберально-демократичної партії Володимир Жириновський. Чинний головний критик Путіна вітав окупацію частини Грузії у 2008 році, український Крим для нього "не бутерброд" й повертати він його не збирається.

Усі події навколо Навального – від його начебто невдалого отруєння до повернення до російської в’язниці – нагадує спеціальну операцію під кодовою назвою "наступник". Олексій Анатолійович – фігура прийнятна для Заходу, але, здається, достатньо безпечна для Путіна, щоб чинний президент Росії міг піти на пенсію, не втратити свої статки та не потрапити за ґрати. Важко повірити, що свій викривальний фільм про розкішний палац Путіна у Геленджику був знятий без допомоги російських спецслужб та без узгодження з особисто главою РФ.

"Декларації Навального наразі майже дослівно повторюють слова Путіна в перші свої три роки каденції. Європейська демократія, недоторканість українських кордонів, повна свобода слова, – зазначає відомий український блогер Олег Шарп, – Виконати "обіцянки" йому не дасть насамперед російський соціум, століттями заряджений на імперський менталітет. Шлях будь-якого російського царя від умовного "навального" до умовного "путіна" займає максимум п’ять років. До того ж він небезпечніший за Путіна. Він більш жорсткий імперець, ніж Путін. Якщо до влади прийде Навальний, Захід вирішіть влаштувати чергове перезавантаження, скасує санкції й років десять буде авансом вірити, що Росія – демократична країна. За цей час РФ знову набере силу, й усе піде по колу – нові війни, анексії чужих територій тощо".

Сценарії для Росії

Заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький передбачає два сценарії, за якими можуть піти чинні процеси в Росії. Перший – РФ повільно розвалиться на окремі шматки. "Ймовірно, когось цей варіант потішить, втім, для нас він далекий від позитиву. Невідомо, хто захопить владу в державах на території Росії, можливо – монархісти, ультрапатріоти тощо, для кого повернути українські території стане справою честі. При цьому для них буде відсутній запобіжник у вигляді необхідності залишатися у правовому полі та зберігати якісь відносини з Заходом. За такого розвитку події Україна, користуючись тимчасовим хаосом, звичайно може повернути своє, якщо не повністю, то хоча б частково.", – підкреслив Голобуцький.

Згідно з другим сценарієм, в Росії зміниться влада протягом двох років. Господарем Кремля стає умовно демократичний лідер. В результаті Росія знову повертається у табір демократичних держав, західні санкції щодо неї скасовуються або суттєво слабнуть. Між Україною та Росією відновлюється товарообіг та культурний обмін, переважно, в наш бік. Крим все одно не повертається, натомість наша країна отримує начебто притомного сусіда.

"Скажіть, як довго за таких умов буде триматися українізація нашого суверенного простору? Можливо це звучить цинічно, проте диктатор Путін примушує нас формувати націю, наше історичний, культурний, освітній, громадський, політичний та економічний простір. Бо українська держава багатьох зацікавила лише як спосіб відповісти на російську агресію. Об'єктивно, Путін для нашої нації може бути необхідним ще 5-6 років, поки процеси українізації стануть невідворотними. Це – парадокс, втім, путінська Росія  працює на нас", – підсумував Голобуцький.