Погрози Лукашенка Зеленському: якими будуть відносини Києва та Мінська після "білоруського майдану", – експерти

Лукашенко намагався використати Україну для нормалізації стосунків з Заходом. Проте жага влади ізолює його наразі навіть від раніше завжди дружнього Києва.

В 1996 році в Білорусі було проведено референдум, за результатами якого відлік п'ятирічного терміну перебування Лукашенка на посту президента почався з нуля, а отже, нові вибори голови держави перенесли аж на 2001 рік. Західні країни відмовилися визнавати результати референдуму і з того часу не вважали легітимними жодні вибори у республіці. У 2010 році Євросоюз взагалі ввів економічні санкції проти країни, а багатьом білоруським чиновникам був заборонений в'їзд до ЄС. Це сталося внаслідок чергових невизнаних Заходом виборів президента Білорусі та жорсткого переслідування політичних опонентів Лукашенка.

США ще восени 2004 року ухвалили "Акт про демократію в Білорусі", згідно з яким американська адміністрація заборонила будь-які фінансові відношення з Мінськом, зокрема представники США в МВФ, Світовому банку та інших міжнародних організаціях мали голосувати проти надання допомоги Білорусі.

Загравання з демократіями

З початком російської агресії проти України у 2014 році Олександр Лукашенко скористався ситуацією для спроб нормалізації стосунків з цивілізованим світом. Цьому сприяло обрання Мінську як майданчика для перемовин щодо війни на Донбасі. В лютому 2015 року президент Білорусі не приховував позитивних емоцій, коли в столицю його держави приїхали члени "Нормандської четвірки" – президент України Петро Порошенко, президент Франції Франсуа Олланд, канцлер Німеччини Ангела Меркель та очільник РФ Володимир Путін. Лукашенко просто сяяв, адже не можна згадати, коли за його каденції до Мінська завітав би хтось із західних лідерів.

"Лукашенко ніколи не рухався в бік Заходу, – вважає директор Центра політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко. – Коли у нього з'явилася можливість спілкування з лідерами європейських країн, він використовував її, як для зменшення залежності від Росії, так і спроби вивести Білорусь з міжнародної ізоляції. Жодного руху на Захід не могло бути, тому що Лукашенко був, є та залишиться поза європейською системою координат".

Далі – більше. 29 серпня 2019 року до столиці Білорусі завітав радник президента США з національної безпеки Джон Болтон. Хоча до цього часу, ще у 2015 році були припинені санкції проти великих білоруських підприємств "Білнафтохим", "Білоруськалій", "Нафтан", "Гродно Азот", "Білшина" та "Гродно Хімволокно". Американським компаніям дозволили проводити операції з білоруськими підприємствами з деякими обмеженнями. Так, якщо сума транзакції перевищувала 50 тисяч доларів, то необхідно було про це повідомляти Держдепартамент США протягом 30 днів. Проте, власність цих білоруських компаній в юрисдикції США залишиться як і раніше заблокованою.

Апофеозом став одноденний візит держсекретаря США Майка Помпео в Мінськ у лютому 2020 року на тлі нафтогазового протистояння Білорусі та Росії. Зазначимо, що, востаннє американський держсекретар відвідував цю країну в далекому 1993 році. Помпео пообіцяв Лукашенку, що США надасть Білорусі стільки нафти, "скільки буде потрібно". До того ж держсекретар пообіцяв, що невдовзі буде призначено американського посла в Білорусі (з 2008 року сторони були представлені лише тимчасовими повіреними у справах).

"Так, Захід дещо пом’якшив стосунки з Лукашенком, робив деякі жести, переважно, в економічній сфері. Проте йшлося лише про деяку тактичну підтримку чинного білоруського режиму, який пручався повного поглинання Росією. Стосунків з авторитарним режимом у Заходу бути не може. От з ким у Білорусі відбулося справжнє зближення за останні 10 років, так це з Китаєм", – підкреслив Фесенко.

Заможніші села

На початку серпня цього року в одному з інтерв’ю Лукашенко назвав себе "українцем", оскільки його дід народився на хуторі Понурка в межах нинішньої Сумської області. Та й загалом стосунки між Києвом та Мінськом ніколи не переходили в стан великих конфліктів. Згадується лише кілька нетривалих економічних війн між нашими країнами щодо взаємних обмежень поставок низки товарів, які, проте, закінчувались протягом кількох днів на загальне задоволення.

Лукашенко після Революції Гідності підтримав українську владу в перехідний період. Навіть зустрівся з в.о. президента України Олександром Турчиновим в той час, коли Росія визнавала легітимним очільником нашої країни Віктора Януковича. Гарні стосунки склалися у Лукашенка також с Петром Порошенком. Наприклад, в жовтні 2018 року за ініціативою глав держав було проведено перший Форум регіонів України та Білорусі. До недавнього часу добрі стосунки зберігалися й між Лукашенком та Володимиром Зеленським. Все змінилося з початком протестів в Білорусі. А особливого загострення відносини набули з часу, як президент сусідньої країни видав затриманих "вагнерівців" Росії, попри попередні обіцянки Зеленському.

"Лукашенко і раніше поза очі, перебуваючи в Росії, робив неоднозначні заяви щодо офіційного Києва. Хоча під час зустрічей з українським керівництвом говорив зовсім інші речі. В різних середовищах він постійно маневрував – це стиль його зовнішньополітичної поведінки", – зазначає директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.

Вже 14 серпня Лукашенко під час проведення Ради безпеки РБ висловився про джерела нестабільності в Білорусі. "Сьогодні вже понаїхали сюди з Польщі, Голландії, України, з цієї "відкритої Росії" Навального тощо. Вже агресія почалася проти країни", – сказав він. А вчора, 19 серпня, білоруський очільник доручив МЗС країни донести офіційну позицію про ситуацію в країні до лідерів ЄС та України. "Їм просто треба розповісти, що відбувається в Білорусі. Щоб цю інформацію отримали і Меркель, і Макрон, і Дуда, і Науседа, і інші, і Зеленський… І попередити їх про відповідальність за розпалювання заворушень. Фінансування заворушень – це і є розпалювання. І ми бачимо сьогодні, що це фінансування триває", – обурився Лукашенко.

Подібні заяви президента дещо дисонують з фактом того, що для Білорусі наша країна є важливим торговельним партнером. Так, в I кварталі 2020 року загальний товарообіг між державами склав 1,12 мільярда доларів. Причому українці придбали білоруських товарів та послуг майже на 728 мільйонів доларів, тоді як у зворотному напрямку відправилося виробів лише на 334 мільйони доларів.

"Зараз ситуація для білоруського очільника екстремальна. Так він емоційно реагує на гостру політичну кризу у своїй державі. Це параноя та істерика. В разі приходу до влади в Білорусі опозиції, україно-білоруські відносини постраждають лише через економічну нестабільність, яка невідворотно спіткає сусідів. Якщо залишиться Лукашенко, то на якийсь час наступить період охолодження стосунків, власне, він вже наступив. Але через деякий час економічні зв’язки будуть відновлені, бо сучасна Білорусь зацікавлена в них більше ніж Україна. Зрештою, міждержавні взаємини ґрунтуються не лише на рівні президентів, а й бізнесу", – підсумував Фесенко.