Сибіга окреслив позицію Києва щодо Білорусі: Україна розділяє народ і режим Лукашенка

Україна не ототожнює білоруський народ із режимом Олександра Лукашенка та продовжує підтримувати прагнення білорусів до свободи, демократії й незалежності. 

Про це заявив виконувач обов’язків міністра закордонних справ Андрій Сибіга у шосту річницю протестів у Білорусі після президентських виборів 2020 року, наголосивши водночас на відповідальності нинішньої білоруської влади за сприяння російській агресії проти України.

У своїй заяві Сибіга нагадав, що 9 серпня виповнюється шість років від початку масштабних протестів у Білорусі. Тоді громадяни країни вийшли на вулиці, вимагаючи демократичних змін та можливості самостійно визначати майбутнє своєї держави. За словами українського дипломата, відповіддю влади стали масштабні репресії, переслідування учасників протестів, ув’язнення та вимушене вигнання представників опозиції.

Сибіга підкреслив, що роки репресій не змогли знищити прагнення білорусів до свободи. На його думку, навіть тривалий тиск, ув’язнення та перебування опозиційних діячів за межами країни не скасували прагнення білоруського суспільства до демократичного розвитку та збереження державного суверенітету.

Водночас Київ проводить чітку межу між білоруським суспільством і політичним режимом, який нині контролює країну. Сибіга наголосив, що Україна розрізняє білоруський народ і режим Лукашенка, покладаючи на білоруську владу відповідальність за сприяння російській агресії проти України.

Для Києва це питання має не лише політичне, а й безпекове значення. Від початку повномасштабного вторгнення Росії Білорусь залишається одним із найближчих союзників Москви. Її територія використовувалася Росією для військових цілей, а білоруський режим продовжує політичну та іншу підтримку Кремля.

При цьому Україна наголошує, що ставлення до режиму Лукашенка не означає негативного ставлення до всіх громадян Білорусі. Навпаки, Київ окремо відзначає білорусів, які виступили проти російської агресії та стали на бік України.

Сибіга заявив, що Україна цінує білорусів, які підтримали українців у боротьбі проти Росії. Йдеться передусім про тих громадян Білорусі, які не погодилися з політикою Лукашенка та обрали протилежну позицію, допомагаючи Україні або виступаючи проти російського вторгнення.

Український дипломат також окреслив бачення майбутнього Білорусі. Київ зацікавлений у тому, щоб сусідня країна стала вільною, незалежною, демократичною та європейською державою. Визначальним, за словами Сибіги, має бути саме вибір білоруського суспільства, а не політична воля Москви.

Окрему увагу Україна приділяє взаємодії з білоруською демократичною опозицією. Сибіга повідомив, що Київ продовжуватиме тісні контакти зі Світланою Тихановською та іншими білорусами, які виступають за вільну й європейську Білорусь. Це свідчить про поступове формування Україною окремого каналу комунікації з представниками білоруських демократичних сил.

Контакти Києва з Тихановською вже вийшли на практичний рівень. У травні 2026 року лідерка білоруських демократичних сил уперше прибула до Києва як представниця Білорусі та провела зустріч із президентом України Володимиром Зеленським. Паралельно в українському Міністерстві закордонних справ визначили відповідального за контакти з білоруською опозицією.

На цьому тлі Україна дедалі чіткіше розмежовує офіційну політику Мінська та настрої білоруського суспільства. Для Києва принципово важливо не переносити відповідальність за рішення режиму Лукашенка на всіх громадян Білорусі, особливо на тих, хто виступає проти російської агресії.

Ситуація всередині самої Білорусі залишається складною. Після протестів 2020 року значна частина представників опозиції опинилася за ґратами або була змушена залишити країну. Репресивна політика влади стала одним із головних факторів, через які білоруський опозиційний рух значною мірою працює з-за меж країни.

Правозахисний центр «Вясна» до шостої річниці протестів повідомив про близько 100 тисяч зафіксованих фактів репресій, серед яких затримання, допити, обшуки та тиск на родичів переслідуваних. За політичними мотивами переслідуваними та політв’язнями правозахисники вважають тисячі людей.

Водночас за останній рік за посередництва адміністрації Дональда Трампа було звільнено понад сотню білоруських політв’язнів. Серед них були й відомі представники білоруського громадянського суспільства, зокрема нобелівський лауреат Алесь Бяляцький. Попри це, сотні інших людей залишаються за ґратами.

Для України питання майбутнього Білорусі має особливе значення через географічне розташування країни. Білорусь має спільний кордон з Україною та є одним із ключових елементів російської військової інфраструктури в регіоні. Тому можливі політичні зміни в Мінську безпосередньо впливатимуть і на українську безпекову ситуацію.

Водночас нинішня позиція Києва демонструє готовність працювати не лише з офіційним Мінськом, а й із білоруськими силами, які виступають за демократичні зміни. Україна таким чином намагається зберегти контакти з тією частиною білоруського суспільства, яка не підтримує політику Лукашенка та не приймає роль Білорусі як союзника Росії у війні.

Заява Сибіги у річницю протестів стала черговим сигналом про те, що Київ розглядає білоруський народ і білоруський режим як два різні політичні суб’єкти. Україна одночасно засуджує участь влади Лукашенка у російській агресії та демонструє готовність підтримувати білорусів, які прагнуть демократичних змін.

Фактично Київ залишає відкритим політичний канал для майбутньої Білорусі, в якій зовнішньополітичний курс визначатиме саме її суспільство. Для України це означає не лише моральну підтримку білоруського демократичного руху, а й прагнення сформувати відносини із сусідньою державою на принципах незалежності, суверенітету та європейської орієнтації.