Попри задекларований урядом України курс, процес передачі земель с/г призначення об’єднаним територіальним громадам (ОТГ) у 2019 році не відбувається і, можливо, розпочнеться ближче до дати проведення виборів до Верховної Ради України.

За даними Держгеокадастру, у 2018 році Кабмін передав до власності 646 ОТГ (із запланованих 665) понад 1,5 млн га земель.

Водночас, згідно з даними Державного реєстру речових прав, право комунальної власності було зареєстровано менш ніж на половину цих земель, а інша половина й досі юридично залишається у власності держави!

Тож наразі земельна децентралізація наполовину відбулася на папері, а не насправді.

Вказане пов’язано із вибірковим процесом проведення інвентаризації землі Держгеокадастром та неналежним чином оформлення документації на земельні ділянки, що передаються.

Як відомо, договори оренди земельних ділянок, укладені органами Держгеокадастру, та документація з проведеної Держгеокадастром інвентаризації земель, які перейшли у комунальну власність, так і не передаються в громади.

Поширеним явищем стали помилки під час формування земельних ділянок, що потребує переробки документації й внесення змін до кадастру.

До того ж, громадам передані були не всі землі, навіть із земель сільськогосподарського призначення.

Найчастіше господарські двори, які, згідно із законом, стали комунальною власністю всупереч законодавству, органи Держгеокадастру продовжують притримувати у своєму розпорядженні.

Ці проблеми мають системний характер та показують небажання політичної еліти і державних органів надавати громадам повноту повноважень.

Землі передаються частково, а коли громади проводять інвентаризацію своєї території самостійно, виявляються нові земельні масиви, про які раніше державний орган ніби не знав.

В окремих громадах захованих земель перебуває понад 2000 га, причому — це як сільськогосподарські землі, так і ліси.

До головних проблем необхідно віднести відсутність повноважень рад з управління землями в межах всієї території громади та невиконання з боку державних органів вимог законодавства з наповнення Державного земельного кадастру відомостями про всі земельні ділянки, зокрема, які містяться в архівних правовстановлюючих документах.

Результати інвентаризації земель, проведеної Держгеокадастром за рахунок Державного бюджету, тобто всіх платників податків, переконливо свідчить, що Держгеокадастр не здатний забезпечити наповнення кадастру якісними даними згідно з наявними процедурами.

Все частіше виконання землевпорядних робіт за державний кошт зводиться до формування закритих відомчих фондів документації, що гальмує проведення реформ.

Відтак вказаний процес необхідно перевести з ручного режими на системний характер, з обов’язковою зміною національного законодавства й монопольних функцій

Держгеокадастру, які породжують корупцію.

Місцеве самоврядування повинно отримати механізм планування своїх територій, отримати у власність землі за межами населених пунктів, а це не тільки сільськогосподарські, це й землі промисловості, лісові, землі, які належать Мінекології, Міноборони, Мінінфраструктури, Академії аграрних наук.

Кожне з перелічених ЦОВВ у переважній більшості не має правоустановчих документів, землі не виділені в натурі, використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції без сплати жодних податків і оформлення прав на оренду.

Процес передачі ресурсів громадам можна розглядати в контексті запровадження ринку землі сільськогосподарського призначення.

Земельні ресурси надаватимуться в першу чергу місцевим жителям і виробникам, що значно підвищить рівень економічної активності селян.

Відтак, Всеукраїнська асоціація сільських і селищних рад звертатиметься до Верховної Ради 9 скликання припинити корупцію і рейдерство та поставити крапку в земельних дерибанах, які ми спостерігаємо багато років.

Джерело